Ухвала суду № 32480959, 16.07.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.

УХВАЛА

іменем України

"16" липня 2013 р. Справа № 817/1567/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

представника позивача Шевчука В.С.,

представника відповідача Троянчука Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" травня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія" звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби № 0001562342, № 0001572342, № 0001582342, № 0001592342, № 0041001742 від 17.04.2013 року. Позов мотивований тим, що при проведенні перевірки відповідачем не вірно застосовано норми Податкового кодексу України, які регулюють питання відображення операцій із відступлення прав грошової вимоги, а також операцій із відчуження векселів емітованих третіми особами в бухгалтерському та податковому обліку, а тому зменшення сум від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, збільшення сум грошових зобов'язань по податку на додану вартість, по податку на прибуток та по податку на доходу фізичних осіб є протиправним.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" № 0001562342 від 17.04. 2013 року, форми "П" № 0001572342 від 17.04. 2013 року, форми "Р" № 0001582342 від 17.04. 2013 року та форми "В4" № 0001592342 від 17.04. 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що основною підставою для висновків податкового органу про завищення валових витрат слугувало невірне відображення позивачем операцій із відступлення прав грошової вимоги в бухгалтерському та податковому обліку, а зокрема включення ним до складу валових витрат за такими операціями сум ПДВ в складі договірної ціни. Також зазначає, що позивачем не було включено та не відображено суми податкового зобов'язання із податку на додану вартість в складі вартості переданих векселів в обмін за отриманні товарно-матеріальних цінностей, а також сформовано податковий кредит за накладною, яка не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Просив відмовити в задоволенні. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Просив задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд встановив, що ДПІ у м. Рівне було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт № 195/22-200/32171362 від 05.04. 2013 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп. 139.1.6, п.139.1 ст. 139, п. 153.5 ст.153 Податкового кодексу України - встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування та заниження податку на прибуток за операціями із відступлення прав грошової вимоги, внаслідок включення сум податку на додатну вартість до складу валових витрат, в результаті чого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 1 674 328 грн. та донараховано податок на прибуток всього на суму 1 529 185 грн.; пп. а) п. 185.1 ст. 185, п.185 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження залишку від'ємного значення (р.24 Декларації) за грудень 2012 р. на суму 123528 грн. та донараховано суму податку на додану вартість в сумі 6515421 грн.; п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України - встановлено подання звітності по податку з доходів фізичних осіб з перекрученими даними за 4 квартал 2012 року, за що застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 510,00 гривень.

17.04.2013 р. ДПІ в м. Рівному винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001562342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток » в розмірі 1 689 553,25 гривні (в тому числі за основним платежем - 1 529 185 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 160 368,25 грн.);

- № 0001572342, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування «податком на прибуток» в розмірі 1 674 328 гривень;

- № 0001582342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 7 750 300,50 гривень (в тому числі за основним платежем 6 515 421 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 234 879,50 грн.);

- № 0001592342, яким зменшено розмір від'ємного значення суми «податку на додану вартість» на 123 528 гривень;

- № 0041001742, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» в розмірі 510,00 гривень (штрафна (фінансова) санкція).

Суд встановив, що в 2011 - 2012 роках позивачем було укладено договори в кількості 82 шт. про відступлення прав вимоги, а саме про заміну кредитора у зобов'язанні за якими ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» відступило на користь третіх осіб - своїх контрагентів право вимоги виконання грошових зобов'язань боржниками позивача у загальній сумі 64898364 грн. Розрахунки між позивачем та третіми особами - контрагентами позивача за таке відступлення проведено шляхом зарахування однорідних грошових вимог та безготівкового шляхом перерахування коштів на суму 64 898 364 грн.

Відповідач вважає, що позивач в порушення пп. 139.1.6, п.139.1 ст. 139, п. 153.5 ст.153 Податкового кодексу України, включив у складі суми віднесених ним до валових витрат по операціям із відступлення права вимоги, суму податку на додану вартість, оскільки на думку відповідача, сума грошових коштів, право вимоги якої позивачем було відступлено для третіх осіб, містить в собі суму податку на додану вартість.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів/послуг.

З аналізу ст.ст.512 - 519 ЦК України, пп.14.1.255. п.14.1.ст.14 ПК України вбачається, що операції з відступлення права вимоги грошових зобов'язань не відносяться до операцій з придбання/виготовлення товарів/послуг.

Згідно із абз.2 пп.196.1.5. п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Як наслідок, операції з відступлення права вимоги не є операціями з придбання та/або виготовлення товарів/послуг, необоротних активів, оскільки з огляду на зміст пп.196.1.5. п.196.1 ст.196 ПК України, такі операції передбачають торгівлю борговими зобов'язаннями, а тому не можуть бути базою для оподатковування податком на додану вартість.

Згідно з нормами п.153.5 ст.153 ПК України, визначено, що з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами. При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається.

Відповідно до загальних засад податкового законодавства, дії контролюючого органу під час перевірки платників податків повинні бути направлені на встановлення вірного об'єкта оподаткування та при його визначенні повинні врахувати не тільки суми завищених валових витрат, але й суми завищених валових доходів.

Отже, посилання податкового органу на норми пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, за якими до складу валових витрат не включаються суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього такого Кодексу є безпідставним, оскільки зазначена норма регулює порядок формування валових витрат саме при придбанні товарів (робіт, послуг) та є загальною.

Також ДПА України у своєму листі від 22.02. 2011 р. № 4940/7/16-1517-26 ДПА України зазначило, що торгівля за грошові кошти борговими зобов'язаннями, згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (т. 1 а.с. 217).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що до складу суми відступлених прав вимоги виконання грошових зобов'язань суми ПДВ не включаються, а підстави для формування будь-яких зобов'язань з податку на додану вартість за такими операціями у платника податків не виникають. Тому, висновки акту перевірки про завищення задекларованих показників у рядку 06.4 Декларації «Інші витрати», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2011 р. на суму 1 674 328 грн. та донараховано податок на прибуток всього на суму 1 529 185 грн. є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток № 0001562342 та № 0001572342 від 17.04.2013 р., як наслідок, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд встановив, що позивач мав господарські відносини по продажу/поставці товарно-матеріальних цінностей з ТОВ «Арсенал-Актив», ТОВ «Алієдора», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Стар-Лайн ЛТД», ТОВ «КПТ МІГ». Господарські операції підтверджуються з ТОВ «Арсенал-Актив»: договором купівлі продажу №685/08 від 10.01. 2011 р. та специфікаціями до нього, видатковою накладною № МК-0000077 від 14.01. 2011 р.; довіреністю № 8 від 14.01.2011 р. на отримання ТМЦ виданої ТОВ «Арсенал-Актив», податковою накладною №30 від 14.01.2011 р., видатковою накладною №МК-0000076 від 14.01.2011 р., довіреністю № 7 від 14.01.2011 р. на отримання ТМЦ виданою ТОВ «Арсенал-Актив», податковою накладною №29 від 14.01.2011 р., простим векселем серії АА 2190993 виданим ТОВ «Арсенал-Актив» (т. 2 а.с. 13-23).

Господарські операції з ТОВ «Стар Лайн» підтверджуються: договором поставки цукру № 685/07 від 10.01.2011 р., видатковою накладною № МК-0000075 від 14.01.2011 р., довіреністю № СЛ-0008 від 14.01.2011 р. на отримання ТМЦ виданою ТОВ «Стар Лайн», податковою накладною №27 від 14.01.2011 р., простим векселем серії АА 2110819 виданого ТОВ «Стар Лайн» та актом вексельного платежу від 17.01.2011р. (т. 2 а.с. 24-31).

Господарські операції з ТОВ «Алієдора» підтверджуються: договором поставки цукру №693 від 02.02.2011 р. та специфікаціями до нього, видатковою накладною № МК-0000118 від 15.02.2011 р., податковою накладною №27 від 15.02.2011 р., видатковою накладною № МК-0000111 від 09.02.2011 р., податковою накладною №16 від 09.02.2011 р. (т. 2 а.с. 32-40).

Господарські операції з ТОВ «Пелопс» підтверджуються: договором поставки цукру № 700/02 від 07.02. 2011 р. та специфікаціями до нього, видатковою накладною № МК-0000116 від 11.02.2011 р., податковою накладною № 22 від 11.02. 2011 р., видатковою накладною № МК-0000113 від 11.02. 2011 р. податковою накладною № 21 від 11.02. 2011 р., електронним повідомленням про банкрутство ТОВ «Пелопс» (т. 2 а.с. 41-51).

Господарські операції з ТОВ «КПТ МІГ» підтверджуються: договором поставки цукру №700/03 від 09.02.2011 р. та специфікаціями до нього, видатковою накладною № МК-0000114 від 11.02.2011 р., податковою накладною №23 від 11.02.2011 р., видатковою накладною № МК-0000115 від 11.02.2011 р., податковою накладною №24 від 11.02.2011 р., електронним повідомленням про банкрутство ТОВ «КПТ МІГ» (т. 2 а.с. 52-62).

Господарські операції з ТОВ «Євромотив логістик маркет» підтверджуються: договором поставки цукру №821 від 10.02.2012 р. та специфікаціями до нього, видатковою накладною № МК-0000002 від 13.02.2012 р., довіреністю № 158 від 09.02.2012 р. на отримання ТМЦ виданою ТОВ «Євромотив логістик маркет», податковою накладною №1 від 13.02.2012 р., видатковою накладною № МК-0000003 від 14.02.2012 р., податковою накладною №2 від 14.02.2012 р., видатковою накладною № МК-0000004 від 15.02.2012 р., податковою накладною №3 від 15.02.2012 р., видатковою накладною № МК-0000005 від 15.02.2012 р., податковою накладною №4 від 15.02.2012 р., видатковою накладною № МК-0000006 від 02.03.2012 р., податковою накладною №1 від 02.03.2012 р. (т. 2 а.с. 63-76).

На підставі вищевказаних первинних документів, в тому числі, накладних та податкових накладних позивач правомірно та обґрунтовано відніс до складу валових доходів доходи та до складу податкових зобов'язань суму ПДВ по операціям постачання з названими вище контрагентами.

Відповідно до умов перелічених вище договорів поставки/купівлі-продажу, поставка товару позивачем здійснювалась на умовах EXW у відповідності до міжнародних правил «Інкотермс» у редакції 2010 р., тобто поставка здійснювалася за місцем знаходження складу продавця. При цьому, як вбачається з акту перевірки, та не заперечується сторонами, розрахунки за операціями з позивачем проведено частково шляхом видачі простих векселів, або укладення договорів про переуступку боргу іншим контрагентам. Однак, з ТОВ «КПТ МІГ», ТОВ «Пелопс» ТОВ «Євромотив логістик маркет», розрахунків не проведено. При цьому, по ТОВ «КПТ МІГ» та ТОВ «Пелопс» позивачем прийнято рішення про списання заборгованості як безнадійної, у зв'язку порушенням по зазначеним контрагентам справи про банкрутство, та пропуском позивачем строку для заявлення кредиторським вимог, а по ТОВ «Євромотив логістик маркет» у позивача продовжує рахуватись заборгованість.

Що ж до доводів відповідача про те, що правочини позивача з названими вище контрагентами порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді надання податкової вигоди для цих контрагентів, шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у посадових осіб контрагентів позивача на незаконне заволодіння майном держави у вигляді безпідставної несплати податку. В той же час, як випливає із акту перевірки, за наслідками операцій з позивачем, названими контрагентами не було сформовано для себе, а ні податкового кредиту з ПДВ, а ні валових витрат. Відтак, відсутні порушення публічного порядку та відсутній умисел, що направлений на незаконне заволодіння майном держави у вигляді надання податкової вигоди для цих контрагентів.

Відповідачем не наведено конкретних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують наявність таких порушень, чи також продаж ТМЦ іншим суб'єктам господарювання. Висновки актів перевірки одних платників податків не можуть бути покладені в основу висновків іншого акту перевірки іншого платника податків, адже податковим органом мають бути досліджені та оцінені первинні документи бухгалтерського обліку (а не висновки перевірок).

Крім того відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, відсутність платників податків за зареєстрованим місцезнаходженням або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача, що викладені у зазначеному вище акті перевірки щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та ТОВ «Арсенал-Актив», ТОВ «Алієдора», ТОВ «Пелопс», ТОВ «Стар-Лайн ЛТД», ТОВ «КПТ МІГ» є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, які проводили перевірку, та не підтверджені відповідними доказами.

ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія», як продавець, не може нести відповідальність, а ні за обчислення податків покупцями, а ні за можливу недостовірність відомостей внесених ними до їх бухгалтерського та складського обліку ТМЦ, які придбані у позивача, а ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі. Така ж позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (Справа «Булвес» АД проти Болгарії» заява №3991/03)).

Згідно із ст. 4 Закону України від 5 квітня 2001 року N 2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Відповідно до частини 3 статті 341 Господарського кодексу України безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Таким чином, вексель є платіжним інструментом, а не товаром.

Судом встановлено, що ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» розрахунки за придбані товарно-матеріальні цінності було здійснено шляхом передачі цінних паперів - векселів (т. 2 а.с. 83-116).

Відповідно до пп. "а" та "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України.

Пунктом 189.7 ст. 189 ПК України визначено, що у разі якщо платник податку здійснює операції з постачання товарів/послуг, які є об'єктом оподаткування згідно із ст. 185 ПК України, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, наданих такому платнику податку у формі простого або переказного векселя, або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість, визначена в порядку, встановленому п. 188.1 ст. 188 ПК України, без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - така договірна вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що повинні бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Згідно з п. 189.8 ст. 189 ПК України на номінал векселя, у тому числі без урахування дисконтів або з урахуванням процентів, податкові зобов'язання не нараховуються.

Отже, вексель не є товаром, а платіжним інструментом. Тому, ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» було здійснено операції саме з оплати товару платіжним інструментом у вигляді векселя, а не бартерну операцію по обміну товарно-матеріальними цінностями. При передачі підприємством-боржником кредитору в рахунок погашення заборгованості векселя, емітованого третьою особою, ПДВ на номінальну вартість векселя не нараховується.

Відповідач вказує, що позивачем у липні 2011 р. було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 106543,79 грн., за податковою накладною № 5 від 01.07.2011 року, що не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Суд встановив, що у липні 2011 року ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних № 5 від 01.07. 2011 року на суму 494 427,22 грн., у т.ч. ПДВ 82 404,54 грн. та № 8 від 01.07. 2011 року на суму 144 835,52 грн., у т.ч. ПДВ 24 139,25 грн. (загальна сума ПДВ по перелічених податкових накладних становить 106 543,79 грн.), отриманих від ПП «ОВАС-ЦУКОР» (т. 2 а.с. 118-119, 120-121).

Позивачем під час внесення відомостей до власного Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період, що є додатком до декларації з ПДВ, було допущено технічну описку, за якої податкову накладну № 8 від 01.07. 2011 року на суму 144 835,52 грн. в т.ч. ПДВ 24 139,25 грн., помилково також названо за номером «5». Проте виправити цю помилку позивач не міг, оскільки не встановлено даний порядок, так як таке виправлення не впливає на обсяг визначених зобов'язань.

Податкові накладні № 5 від 01.07. 2011 року на суму 494 427,22 грн., у т.ч. ПДВ 82 404,54 грн. та № 8 від 01.07. 2011 року на суму 144 835,52 грн., у т.ч. ПДВ 24 139,25 грн. не були зареєстровані ПП «ОВАС-ЦУКОР» в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, оскільки на підставі п. 11 Розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України станом на липень 2011 року, було звільнено від обов'язку реєстрації податкових накладних в такому реєстрі, у разі якщо сума податку на додану вартість, яка містяться в кожній окремій накладній не перевищувала 100 тисяч гривень. А відтак, зважаючи на зміст п. 11 Розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, до платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість висновків акту перевірки та протиправність податкових повідомлень-рішень від 17.04.2013 року № 0001562342, № 0001572342, № 0001582342, № 0001592342.

Стосовно податкового повідомлення - рішення № 0041001742 від 17 квітня 2013 року, в скасуванні якого, судом першої інстанції відмовлено, то його правомірність не перевірялася в апеляційному порядку, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" травня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: Л.О. Зарудяна Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "18" липня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна насіннєва компанія" вул.Заводська,1, с.Бабин, Гощанський район, Рівненська область,35431

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8, м.Рівне, 33023