Ухвала суду № 32479660, 09.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 р.Справа № 2а-12091/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2012р. по справі № 2а-12091/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємстро "ГОРН"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горн» звернулося до суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001271520 від 12 липня 2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 р. задоволено вищезазначений позов, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001271520 від 12 липня 2012 р.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Індустріальній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за період квітень 2012 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 1227/153-36226069 від 19 червня 2012 року. За висновками вказаного акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за квітень 2012 року в сумі 27214 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001271520 від 12 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40821,00 грн., з яких: 27214 грн. за основним платежем, 13607 грн. за штрафними санкціями (а.с. 11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкові повідомлення-рішення необґрунтоване та прийнято з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пункт 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) і ТОВ «Промспец-консалтинг» (постачальник) було укладено Договір № 5Д-11 від 25.07.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію виробничого призначення. Вартість та кількість товару було узгоджено сторонами шляхом підписання специфікації до договору

Судом першої інстанції при розгляді встановлено та підтверджено при апеляційному перегляді справи, що позивачем придбано у ТОВ «Промспец-консалтинг» пружину № 707.00.006-0 у кількості 10штук та пружину № 8ТН.281.078 у кількості 100 штук, що підтверджується видатковою накладною, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 54).

Вартість вказаного товару сплачена позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Промспец-консалтинг», в тому числі з урахуванням податку на додану вартість. ТОВ «Промспец-консалтинг» на адресу позивача виписана податкова накладна № 147 від 29 березня 2012 р.

Також судовим розглядом було встановлено, що між позивачем (покупець) і ТОВ «Помтехноопт» (постачальник) було укладено Договір № 32ДТ-10 від 03 грудня 2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію виробничого призначення.На виконання вказаного договору позивачем було придбано у ТОВ «Помтехноопт»продукцію виробничого призначення, що підтверджується видатковими накладними № 201 від 02 квітня 2012 року, № 212 від 03 квітня 2012 року, № 228 від 06 квітня 2012 року, № 231 від 10 квітня 2012 року (а.с. 66,68,70,72).

Вартість вказаного товару оплачена позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Помтехноопт» з врахуванням податку на додану вартість. ТОВ «Промспец-консалтинг» на адресу позивача були виписані податкові накладні № 6 від 02 квітня 2012 року, № 8 від 03 квітня 2012 року, № 22 від 06 квітня 2012 року, № 35 від 10 квітня 2012 року, (а.с. 67,69,71,73).

Колегія суддів зауважує, що з урахуванням наведених вище обставин, які підтверджені наявними у справі доказами, судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про те, що позивачем та його контрагентами: ТОВ «Промтехноопт» і ТОВ «Промспец-консалтинг» були належним чином виконані укладені між ними господарські договори, товари за якими фактично передано позивачу (покупцю). Також згідно наявних в матеріалах справи копій договорів, специфікацій до них та видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних підтверджено, що придбані позивачем товари були використані ним у власній господарській діяльності - торгівлі, оскільки були поставлені іншим господарюючим суб'єктам.

Також судом першої інстанції, з урахуванням ч.1 ст. 72 КАС України, правомірно взято до уваги ту обставину, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 р., яка набрала законної сили 24 квітня 2012 р., скасовано рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова № 1/15-02-36 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Промтехноопт»від 24.01.12р., а постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011р., яка набрала законної сили 06 березня 2012 р., скасовано рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова № 82/15-02-036 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Промспец консалтинг» від 14 жовтня 2011 р.

Таким чином, рішення податкового органу про анулювання реєстрації платників податку - контрагентів позивача - ТОВ «Промтехноопт» і ТОВ «Промспец консалтинг» на додану вартість не створює будь-яких наслідків. Тому протиправно анульовані свідоцтва платника податку на додану вартість є чинними протягом усього часу від моменту видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним вішенням суду.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи. Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем при розгляді справи судом першої інстанції та при апеляційному перегляді справи не наведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2012р. по справі № 2а-12091/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.

Повний текст ухвали виготовлений 12.07.2013 р.