Постанова № 32479448, 18.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.07.2013 р. справа №913/567/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.,секретаря Федорової Ю.І.від позивача:Шепіль Ю.М., представник за дов. від 01.07.13р. № 200від відповідача:не з»явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області

від22.04.2013 року у справі№913/567/13-г (суддя Середа А.П.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" м. Луганськдо Новоайдарської селищної ради Луганської області, смт. Новоайдар Луганської областіпроврегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договоруВСТАНОВИВ:

22.02.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" м. Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Новоайдарської селищної ради Луганської області, смт. Новоайдар Луганської області про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору (а.с.2-4).

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.2013р. в позові відмовлено. Визнано недійсним договір №13/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, укладений 02.01.2013 року, з протоколом розбіжностей, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" (постачальник) та Новоайдарською селищною радою Луганської області (споживач) (а.с.69-73).

Відмовляючи у позові, господарський суд Луганської області вирішив, що п 5.9 Договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в редакції позивача є не доведеним та необґрунтованим.

Крім того, господарський суд встановив, що спірний договір не відповідає приписам: частини 1 ст. 203, статей 638 та 648 Цивільного кодексу України, а також частинам 1-2, 4 ст. 179 та частині 2 ст. 180 Господарського кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсним в цілому.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" м. Луганськ звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Луганській області від 22.04.2013 р. та прийняти нове рішення, яким п.5.9 Договору №13/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 02.01.2013 року прийняти у редакції позивача:

«При відсутності приладів обліку стічних вод на системі каналізації "Споживач" також сплачує "Постачальнику" за об'єми стічних вод, які утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та при здійсненні поливально-мийних робіт під час прибирання території (далі - поверхневі стічні води), які неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення "Споживача" або, через розташовані на території "Споживача" дощозбірники і колодязі, у мережі водовідведення "Постачальника". Розрахунок об'ємів поверхневих стічних вод, як при загальносплавній, так і при розподільній системі водовідведення, виконується згідно п. 4.10. - 4.13. Правил користування (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 р. № 131). Дані для розрахунку надає "Споживач"» (а.с. 79-85).

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що рішення господарського суду Луганської області прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин Правила №630 та Типовий договір, що призвело до помилкових висновків про те, що договір повинний відповідати Типовому договору.

Крім того, апелянт зазначив, що сторони в потрібній формі не досягли згоди з усіх істотних умов, передбачених діючим законодавством України, та на дату прийняття рішення судом договір не був укладеним, тому підстав для визнання його недійсним у суду не було. Крім того, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, суд повинен був припинити провадження по справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, а не визнати договір не дійсним.

В обґрунтування вказаних доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на ст. ст. 19,20 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002р. №2918, п.1.1, п.2.1, 2.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, п.6.3 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37.

Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача від 09.07.2013р. № 384, в якому він просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, приймаючи до уваги те, що явка сторін не була визнана обов»язковою вважала за необхідне розглянути справу за відсутності відповідача.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" (ідентифікаційний код 35554719) є юридичною особою, що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ та витягом із Статуту (а.с.14,15).

За даними довідки з ЄДРПОУ серед видів діяльності є забір, очищення та постачання води, каналізація, відведення й очищення стічних вод, виробництво та розподілення охолодження води або льоду для охолодження, постачання пари та гарячої води тощо (а.с.14).

Згідно з п.2 розділу 2 Статуту Товариства відповідача предметом діяльності Товариства є збирання, очищення та розподілення води, та збирання і оброблення стічних вод (а.с.15).

Відповідач, Новоайдарська селищна рада Луганської області, смт. Новоайдар Луганської області (ідентифікаційний код 04335571), що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.25,26).

14.12.12 року за вих. №143 позивач спрямував на адресу відповідача - Новоайдарської селищної ради Луганської області проект договору №13/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, який селищна рада отримала 19.12.12 року (документальні докази факту отримання додано до справи) (а.с.46).

Відповідач, отримавши проект договору №13/3 від 02.01.13 року, не погодився з наявною у ньому редакцією тексту пункту 5.9.

Відповідно до проекту Договору, п.5.9 викладений в наступній редакції: «При відсутності приладів обліку стічних вод на системі каналізації "Споживач" також сплачує "Постачальнику" за об'єми стічних вод, які утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та при здійсненні поливально-мийних робіт під час прибирання території (далі - поверхневі стічні води), які неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення "Споживача" або, через розташовані на території "Споживача" дощозбірники і колодязі, у мережі водовідведення "Постачальника". Розрахунок об'ємів поверхневих стічних вод, як при загальносплавній, так і при розподільній системі водовідведення, виконується згідно п. 4.10. - 4.13. Правил користування (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 р. № 131). Дані для розрахунку надає "Споживач"».

Відповідач пропонував виключити п.5.9 із спірного Договору.

Свою позицію він виклав у протоколі розбіжностей від 22.01.13 року, при цьому безпосередньо у протоколі висловив прохання не здійснювати нарахування за пунктом 5.9 цього договору, оскільки люки на каналізаційних колодязях знаходяться вище рівня землі і попадання зливних стоків у існуючу каналізаційну систему є неможливим (а.с.13).

Відповідно до вх. №46 від 29.01.13 року на супровідному листі №25 від 22.01.2013р., позивач отримав 1 екземпляр підписаного договору разом з протоколом розбіжностей (а.с.12)

Проте, сторони не змогли досягти домовленостей з зазначеного вище спірного питання, що стало підставою для звернення ТОВ "Луганськвода" з цим позовом до суду.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо врегулювання переддоговірного спору щодо укладання договору про надання послуг з централізованого постачання та водовідведення в частині, що стосується об'ємів стічних вод, які утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та при здійсненні поливально-мийних робіт під час прибирання території та їх розрахунку.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-1У (далі -Закон № 1875), Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002р. № 2918-Ш (далі - Закон № 2198) Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 07.10.08 року за №936/15627 зі змінами, внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 р. № 131 (далі -Правила №190).

За приписами ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За приписами п.7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору ( ч. 3 ст. 184 ГК України).

Відповідно до ст. 19 Закону № 2198 послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.

Послуги з надання водопостачання та водовідведення за змістом ст. 1, п.1ч.1 ст. 13 Закону № 1875 є одним з видів комунальних послуг.

Отже, укладення договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення є обов'язковим в силу Закону.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. Правил № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги"; істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно ч.1 ст. 178 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 02.01.2013 № 13/3, сторони не дійшли згоди щодо включення у спірний договір пункту 5.9 в редакції позивача :

"При відсутності приладів обліку стічних вод на системі каналізації "Споживач" також сплачує "Постачальнику" за об'єми стічних вод, які утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та при здійсненні поливально-мийних робіт під час прибирання території (далі - поверхневі стічні води), які неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення "Споживача" або, через розташовані на території "Споживача" дощозбірники і колодязі, у мережі водовідведення "Постачальника". Розрахунок об'ємів поверхневих стічних вод, як при загальносплавній, так і при розподільній системі водовідведення, виконується згідно п. 4.10. - 4.13. Правил користування (зі змінами, внесеними Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 р. № 131). Дані для розрахунку надає "Споживач".

Проаналізувавши доводи сторін у цій частині, колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у задоволені позову з огляду на наступне.

Запропонований позивачем у спірному пункті договору (5.9.) порядок розрахунку об'ємів поверхневих стічних вод (згідно п. 4.10. - 4.13. Правил користування) не може застосовуватися у відносинах, які виникають між сторонами із договору №13/3 від 02.01.2013 року за таких підстав.

Пункти 4.10. - 4.13. Правил користування № 190 знаходяться у розділі IV цих Правил "Приєднання об'єктів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення".

Розділ IV вказаних Правил користування регулює питання, пов'язані з приєднанням споживачів (замовників) до систем централізованого водопостачання та водовідведення.

Для приєднанням до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови (абз. 1 п. 4.1. Правил користування).

Виробник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску (абз. 7 п. 4.1. Правил користування).

Отже, з розділу IV вказаних Правил витікає, що пункти 4.10. - 4.13. визначають алгоритм об'єму поверхневих стічних вод, для застосування цих даних при приєднанні споживачів до систем централізованого водопостачання та водовідведення, зокрема, для визначення потужностей споруд та пропускної спроможності мереж каналізації, що необхідно при проектуванні та будівництві відповідних об'єктів.

Разом з цим, розділом V зазначених Правил користування, який має назву "Система обліку водопостачання та водовідведення" регулюються питання, пов'язані з обліком, в тому числі прийнятих стоків.

Згідно п. 5.1. Правил користування облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

У разі відсутності у споживача засобу обліку або неможливості виконати ремонт існуючого виробник має право зобов'язати споживача встановити або замінити засіб обліку у визначений ним термін відповідно до умов договору (п. 5.9. Правил користування).

Відповідно до п. 5.29. Правил користування у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами:

1) за допомогою засобів обліку на водозаборах;

2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах;

3)за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору;

4) на підставі витрат води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками.

Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

Таким чином, запропонований позивачем у спірному пункті договору (5.9.) порядок розрахунку об'ємів поверхневих стічних вод (згідно пунктів 4.10. - 4.13. Правил користування) не може застосовуватися у даному випадку, так як пункти 4.10. - 4.13. Правил користування застосовуються при приєднанні споживачів до систем централізованого водопостачання та водовідведення, для визначення потужностей споруд та пропускної спроможності мереж каналізації, що необхідно при проектуванні та будівництві відповідних об'єктів.

Відповідач вже приєднаний до систем централізованого водопостачання та водовідведення, і тому, положення розділу IV вказаних Правил користування до відповідача не можуть застосовуватися, відтак висновок суду з цього приводу є правильним.

Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що визначення об'єму поверхневих стічних вод, встановленого в пунктах 4.10. - 4.13 Правил користування передбачає постійне (наприклад, для дощу - протягом всього теплого періоду року; для снігу - всього холодного період року), а не епізодичне, випадкове потрапляння поверхневих стічних вод у мережі водовідведення виробника (постачальника) через мережі водовідведення споживача, та також встановлений в пунктах 4.10. - 4.13 Правил користування, порядок не передбачає можливості застосування таких випадків, як тимчасова відсутність кришки люка на колодязі або наявність неповністю закритого люка кришкою.

Зокрема, за результатами дослідження наявних у справі доказів, у т.ч. акту від 18.12.12 року, згідно якого попадання атмосферних опадів до системи каналізації повністю не можливе, судом звернуто увагу на те, що цим актом не встановлено наявність на території водного господарства відповідача загальносплавної та/або розподільної систем водовідведення (а.с.23).

Разом з цим, сторони надали до справи паспорт водного господарства (далі - ПВГ) до договору №13/3 від 02.01.2013р., з якого вбачається, що його затверджено відповідачем та узгоджено з позивачем, але у пункті 7 розділу 5 ("Розрахунковий баланс об'єму водоспоживання і водовідведення"), який має назву "Попадання в каналізацію дощових, талих та ґрунтових вод", відсутні будь-які показники.

Крім того, для вирішення питання стосовно включення п.5.9 Договору в редакції позивача, відповідачу необхідно отримати обґрунтований, достовірний розрахунок від позивача, на підставі якого відповідач повинен звернутись із запитом для виділення додаткових коштів, проте відповідно до ресурсної довідки № 134 від 05.03.2013 року по Новоайдарській селищній раді на 2013 рік на оплату водопостачання та водовідведення затверджено відповідні кошти по бюджету, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 24).

Однак, позивач не навів обґрунтованого та достовірного розрахунку.

Більш того, позивач у даному випадку належним чином не надав обґрунтування своєї пропозиції, у тому числі не послався на реальний механізм виконання запропонованої ним умови договору та можливості перевірки стану її виконання.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позовні вимоги щодо включення п. 5.9 Договору в редакції позивача є не доведеними, не обґрунтованими та не підлягають задоволенню, однак за мотивами викладені вище в постанові.

У п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011р. №7 роз'яснено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Наразі, колегія суддів зазначає, що висновок господарського суду щодо визнання недійсним договору №13/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, укладеного 02.01.2013 року, з протоколом розбіжностей, є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів) недійсними), не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Положеннями статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) (положення частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України).

Таким чином, на момент звернення із позовом до суду договір не був укладений, а тому не може бути визнаний недійсний.

Колегія суддів зауважує, що визнаючи неукладений договір недійсним, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, допустив процесуальне порушення з огляду на таке.

Згідно пункту 2 статті 83 ГПК України господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Необхідною є наявність двох зазначених умов одночасно. Клопотання заінтересованої сторони повинно бути викладене письмово. З матеріалів справи наведеного не вбачається.

Доводи апелянта щодо припинення провадження по справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України не приймаються до уваги, оскільки предметом спору є врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні договору і судом правомірно відмовлено у задоволені позову та підстав для застосування п.1-1 ст. 80 ГПК України не має.

Інші доводи апелянта не спростовують висновок суду першої інстанції, тому до уваги не приймаються.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині визнання недійсним договору №13/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, від 02.01.2013 року, з протоколом розбіжностей, прийнято з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування в цій частині.

В решті рішення господарського суду Луганської області від 22.04.2013 року у даній справі, повинно бути залишено без змін з мотивів, викладених в даній постанові.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 22.04.2013 року у справі №913/567/13-г - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 22.04.2013 року у справі №913/567/13-г скасувати в частині визнання недійсним договору №13/3 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, укладеного 02.01.2013 року, з протоколом розбіжностей, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" (постачальник) та Новоайдарською селищною радою Луганської області (споживач).

В решті рішення господарського суду Луганської області від 22.04.2013 року у справі №913/567/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

Судді О.А. Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 2 -позивачу;3 -відповідачу; 4 -ДАГС;5-ГС Луг. обл.