Ухвала суду № 32477181, 17.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2013 р. м. Київ К-25743/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2010 по справі №2а-1782/09/5/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримінвестор - 5» до Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримінвестор - 5» (далі - ТОВ «Кримінвестор - 5», позивач) до Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ в м. Євпаторії АР Крим, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0001421701/0 від 26.05.2008, №0002231701/1 від 18.07.2008, №0002231701/2 від 03.10.2008, №0002231701/3 від 10.12.2008, з урахуванням уточнень позовних вимог.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2010, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001421701/0 від 26.05.2008 у частині донарахування податкового зобов'язання у розмірі 53383,25грн. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0002231701/1 від 18.07.2008, №0002231701/2 від 03.10.2008, №0002231701/3 від 10.12.2008. В інший частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кримінвестрой-5» 3,40грн. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності факту вчинення правопорушення, як такого, що не підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання, а ґрунтується на підставі пояснень працівників позивача.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 19.07.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст. 7, ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №883/17-1-19-33342294 від 14.05.2008, складеного за результатом виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Кримінвестбуд-5» з питань дотримання вимог Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» за період з 01.07.2005 по 31.03.2008, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2008 №0001421701/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 58068,39грн., у тому числі 19336,13грн. за основним платежем та 38732,26грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження прийнято податкові повідомлення рішення від 18.07.2008 №0002231701/1, від 03.10.2008 №0002231701/2, від 10.12.2008 №0002231701/3, якими позивачу донараховано податкове зобов'язання у розмірі 53323,26грн., у тому числі 17774,42 грн. основного платежу та 35548,84 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб слугував висновок податкового органу про порушення позивачем ст. 7, ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку з встановленими розбіжностями між розміром нарахованої заробітної плати та фактично отриманими доходами працівника ТОВ «Кримінвестрой-5», внаслідок чого позивачу донараховано податку на доходи фізичних осіб згідно пояснень опитуваних за вересень-грудень 2005 року у сумі 520,00грн., за січень-грудень 2006 року у сумі 6540,45грн., за січень-грудень 2007 року у сумі 12185,68грн., за січень 2008 року у сумі 120,00грн., всього на суму 19366,13грн.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В силу пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у перевіряємий період була визначена ТОВ «Кримінвестрой-5» самостійно, на підставі даних бухгалтерського обліку, в установленому порядку підтверджених первинними документами (штатним розкладом, наказами про прийом, переведення, направлення у відпустку та звільнення працівників, платіжними відомостями, видатковими касовими ордерами, виписками з банківських рахунків з виплати заробітної плати, і т.і.), складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. При цьому, камеральною вважається перевірка, яка, проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків; г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Проте, єдиною підставою передбаченою п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для самостійного визначення відповідачем суми податкового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб були дані перевірки від 14.05.2008, які на думку відповідача свідчили про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» від 10.08.2005 №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 №925/11205 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, який підтверджує проведення даної перевірки суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлення порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п. 1.3).

Пунктом 1.7 зазначеного Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання. У випадках відсутності податкового обліку або порушення порядку його ведення даний факт фіксується в описовій частині акта (п.2.3.4, п2.3.5 Порядку).

Разом з тим, згідно пункту 2.8 акту перевірки від 14.05.2008 до перевірки позивачем були надані у повному обсязі документи податкового та бухгалтерського обліку.

За результатами розгляду справи було встановлено, що відповідач самостійно визначив суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб не на підставі первинних документів, а на підставі пояснень працівників позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, допустимість доказів характеризує форму доказів і означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Порушення цих вимог призводить до недопустимості доказів.

Оскільки, відповідно до норм чинного законодавства висновки перевірки повинні ґрунтуватися на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання, пояснення колишніх працівників позивача не можуть бути належними доказами щодо встановленого перевіркою правопорушення.

Приймаючи до уваги встановлені судами фактичні обставини справи та вищезгадані норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв