Ухвала суду № 32477147, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/9991/17349/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012р.

у справі №2270/10386/11

за позовом Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» (надалі - ЗАТ «ХКВ «Кондфіл»)

за участі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-транс 2004»

до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому (надалі - ДПІ у м.Хмельницькому)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому №0002832301/1313 від 16.05.2011р.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011р. залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012р., позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., про що складено акт №3037/23-6/00382289 від 22.04.2011р. Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002832301/1313 від 16.05.2011р., яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 109845 грн., у т.ч. 87876грн. сума основного платежу та 21969грн. штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.08.2009р. між позивачем та TOB «Авто-транс 2004» було укладено договір про надання послуг, згідно умов якого виконавець зобов'язується на власний ризик за рахунок власних трудових ресурсів за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги для організації і здійснення виробництва кондитерських виробів, а замовник зобов'язується сплачувати надані послуги.

На виконання умов вказаного договору виконавцем - TOB «Авто-транс 2004» надано зазначені у договорі послуги, які оплачені замовником - ЗАТ «ХКФ «Кондфіл» на загальну суму 615100грн., в т.ч. ПДВ - 102517грн., що підтверджується наданими в матеріали справи копіями актів здачі-прийняття робіт, накладних та податкових накладних. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні періоди, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції на час правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, судами не встановлено належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та третьої особи, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому - залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов