Ухвала суду № 32476990, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/9991/26038/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 листопада 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року

у справі №2а-11273/11/2670

за позовом Дочірнього підприємства «Кондитерської корпорації «Рошен» (надалі - ДП «КК «Рошен»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Києві)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Києві №0000020700 від 03.03.2011р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 листопада 2011р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012р., позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Києві №0000020700 від 03.03.2011р.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено виїзну перевірку ДП «КК «Рошен» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад грудень 2010р., про що складено акт №51/40-20/7/25392188 від 18.02.2011р.

Висновками зазначеного акта, зокрема, вказано на фіктивність ПП «Міоком» та безтоварності господарських операцій позивача з цим підприємством, оскільки даний контрагент за своєю юридичною адресою не знаходиться, що призвело до унеможливлення проведення зустрічної перевірки вказаного суб'єкта господарювання.

На підставі вище зазначено акту перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000020700 від 03.03.2011р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Так, в ході судового розгляду справи встановлено, що 01.10.2010р. між позивачем та ПП «Міоком» було укладено договір №017/1, відповідно до якого ПП «Міоком» зобов'язується поставити в обумовлені строки і передати у власність ДП «КК «Рошен», а останнє - прийняти і оплатити поставлену йому в рамках даного договору продукцію.

Про фактичне виконання вищезазначеного договору свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» та п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Зокрема, в матеріалах справи наявні податкові накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб ПП «Міоком», ДП «КК «Рошен», а також ПП ОСОБА_1 та ПП «Євротранс» - перевізників продукції, що свідчить про реальне здійснення господарських операцій, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Також, в матеріалах справи міститься витяг з журналу реєстрації заїзду транспортних засобів на територію ТОВ «Кондитерпромторг - 1», куди постачався желатин, з якого вбачається, що в жовтні 2010р. територію підприємства відвідували водії ПП ОСОБА_1 та ПП «Євротранс» на транспортних засобах, які вказані в товаро-транспортних накладних, що в свою чергу спростовує доводи відповідача про відсутність в реальності перевезень товару за договором №017/1 від 01.10.2010р.

При цьому, доводи відповідача про те, що податкові накладні контрагента позивача ПП «Міоком» не підписані посадовою особою, уповноваженою платником податку, спростовуються доказами, з яких вбачається, що підписані всі документи саме директором ПП «Міоком», тобто уповноваженою особою, а пояснення засновника підприємства про те, що вона не призначала директора є неспроможними.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції на час правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, судами встановлено, що на момент укладення угоди між позивачем та ПП «Міоком», а також на час виконання зазначеного вище господарського зобов'язання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Таким чином, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача із цим контрагентом, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов