Ухвала суду № 32476960, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2013 р. м. Київ К/9991/64548/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012

у справі № 2а-5651/11/0170/23

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський Електротехнічний завод"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім СЕЗ"

про стягнення коштів за нікчемним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2011, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012, відмовлено Державній податковій інспекції в м.Сімферополі АР Крим у задоволенні адміністративного позову про стягнення коштів у розмірі 1347960,00 грн., одержаних за нікчемним правочином.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач-1 з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позивачем позапланової невиїзної перевірки відповідача-1 з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за грудень 2010 року, складений акт №3405/23-7/01056327 від 28.03.2011, згідно висновків якого встановлено, що договір укладений між ТОВ "Сімферопольський електротехнічний Завод" та ТОВ "Торговий дім СЕЗ" та здійсненні на його виконання господарські операції є нікчемними, як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що порушує публічний порядок, та не відповідає вимогам закону.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Зі змісту пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що податковий кредит платника податку складається із сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового Кодексу України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між відповідачами згідно договору постачання від 12.12.2009 підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: видатковими накладними, специфікаціями товару, податковими накладними. Сплата відповідачем-1 повної вартості поставлених товарів підтверджується платіжними дорученнями.

В акті перевірки відсутні посилання та позивачем не надано доказів допущення порушень при складанні вказаних податкових накладних.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачі зареєстровані в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та на час здійснення оскаржуваних господарських операцій, були належним чином зареєстровані як платники ПДВ.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем-1 правомірно здійснювалося формування податкового кредиту, на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Доводи відповідача про нікчемність договору постачання від 12.12.2009, укладеного між відповідачами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаного правочину. Також, позивачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності вказаного договору, фіктивної господарської діяльності сторін, безтоварності господарських операцій, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю відповідачів, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль