Ухвала суду № 32476816, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/800/22204/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 листопада 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року

у справі №2а-14184/12/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Центр обробки даних Надра» (надалі - ПАТ «Центр обробки даних Надра»)

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Святошинському районі м.Києва)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі м.Києва №0002222220 від 16.07.2012р. та №0002822250 від 21.08.2012р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.11.2012р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПАТ «Центр обробки даних Надра» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Центр обробки даних Надра» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТДК «Трейд» за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р., про що складено акт №194/22-20/14288967 від 14.06.2012р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення ПАТ «Центр обробки даних Надра» п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість.

На підставі зазначеного акта та за результатами адміністративного оскарження ДПІ у Святошинському районі м.Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002222220 від 16.07.2012р., яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість.

Також, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Центр обробки даних Надра» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Еталон-Бродакс» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р., по взаємовідносинах з ТОВ «Ельвєріс» за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р., по взаємовідносинах з ТОВ «Майвін» за період з 01.07.201р. по 31.07.2011р., за результатами якої складено акт №241/22-50/14288967 від 31.07.2012р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем пп.7.2.1, пп.7.2.3., пп.7.2.6. п.7.2, пп.7.4.4., пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002822250 від 21.08.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності ПАТ «Центр обробки даних Надра» є: розподілення та постачання газу, інші види оптової торгівлі, дослідження і розробки в галузі природничих наук, дослідження кон`юктури ринку та виявлення суспільної думки, діяльність у сфері геології та геологорозвідування.

Між ПАТ «Центр обробки даних Надра» та ТОВ «ТДК «Трейд» було укладено наступні договори:

- №170111 від 17.01.2011р., за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи зі збору, аналізу та систематизації наявної геолого-геофізичної інформації по Старявській площі, Старосамбірському, Скороходівському, Волошківському, Глинсько-Розбишевському родовищах, а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх;

- №180111 від 18.01.2011р., за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи із застосування комплексу прямих методів прогнозування прямих покладів нафти і газу в геологічних умовах Дніпрово-Донецької западини, а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ТОВ «ТДК «Трейд» були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти виконаних робіт та податкові накладні.

Також, між позивачем та ТОВ «Еталон-Бродакс», ТОВ «Ельвєріс», ТОВ «Майвін» було укладено ряд договорів.

Так, з ТОВ «Еталон-Бродакс» були укладені наступні договори:

- №60/08-10 від 19.08.2010р., за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи на тему: «уточнення геологічної будови та геологічної моделі резервуарів вуглеводнів в межах Батрацької площі Полтавської області за рахунок комплексної інтерпретації даних сейсморозвідки 3-Д, потенційних полів та іншої геолого-фізичної інформації», а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх;

- №66/09-10 від 20.09.2010р., за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи на тему: «Детальне картування відбиваючих горизонтів в товщах кам'яновугільних відкладів в межах Слобідської площі Чернігівської області з метою прогнозування зон поширення порід-колекторів», а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх;

- №67/09-10 від 20.09.2010р., за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи на тему: «Практичні аспекти побудови об'ємних сейсмічних зображень в умовах Дніпровсько-Донецької западини», а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх;

- №71/11-10 від 08.10.2010р., за яким позивач як замовник доручав, а контрагент к виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи на тему: «Особливості проведення сейсмічних зйомок 3-Д в умовах складчастого Донбасу», а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ТОВ «Еталон-Бродакс» були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти виконаних робіт б/н від 23.12.2010р., від 21.12.2010р., від 27.12.2010р., від 17.12.2010р. та податкові накладні №97 від 23.12.2010р., №93 від 21.12.2010p., №104 від 27.12.2010p., №89 від 17.12.2010p.

З ТОВ «Ельвєріс» був укладений договір №010611 від 01.06.2011р., за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи з обробки та інтерпретації сейсморозвідувальних даних Слов'яносербської площі Дніпровсько-Донецької западини, а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ТОВ «Ельвєріс» були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акт виконаних робіт №1 від 30.06.2011р. та податкова накладна №63022 від 30.06.2011p.

З ТОВ «Майвін» був укладений договір №010711 від 01.07.2011р., за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи з побудови геолого-геофізичної моделі резервуару вуглеводів з використанням даних сейсморозвідки 3-Д та іншої геолого-фізичної інформації на Бакейській площі центральної частини Дніпровсько-Донецької западини, а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ТОВ «Майвін» були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти виконаних робіт №1 від 04.07.2011р., №2 від 18.07.2011p., №3 від 20.07.2011p.; податкові накладні №70401 від 04.07.2011p., №71801 від 18.07.2011p., №72002 від 20.07.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після їх закінчення.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України,).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із ст.201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судами встановлено, що на момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники податку на додану вартість.

Крім того, податковий орган ані в акті перевірки, ані в запереченнях не ставив під сумнів достовірність даних, які містять первинні бухгалтерські документи позивача, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що правильність формування ПАТ «Центр обробки даних Надра» податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідному розмірі повністю підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку, оформленими належним чином.

Також слід зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Стосовно тверджень податкового органу про те, що фінансово-господарські взаємовідносини ПАТ «Центр обробки даних Надра» та його контрагентів носять характер нікчемного правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов