Ухвала суду № 32476782, 16.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 року м. Київ К-42036/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Борисенко І.В. Голубєвої Г.К.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року

у справі № 2а-5406/10/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз»

до Державної податкової адміністрації України,

Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» (позивач) до Державної податкової адміністрації України (відповідач-1) та Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області (відповідач-2) задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000161700/1/484 від 05 березня 2007 року, № 0000161700/2/484 від 11 травня 2007 року, № 0000161700/2/765 від 11 травня 2007 року, № 0000161700/3/1309 від 30 липня 2007 року, № 0000161700/3/1313 від 30 липня 2007 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-2 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Прилуцька ОДПІ в Чернігівській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та прийняти нове рішення у справі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-2 проведено виїзну планову перевірку Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» ВАТ «Укрнафта» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2004 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої складено акт № 110/23-00136573 від 02 лютого 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-2 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000071817/17/139 від 05 лютого 2007 року, яким управлінню визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 46 655,28 грн.

За результатами адміністративного оскарження, остаточно прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000161700/3/1309 від 30 липня 2007 року, яким управлінню визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 46 652,13 грн. (15 550,71 грн. - основний платіж, 31 101,42 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000161700/3/1313 від 30 липня 2007 року, яким управлінню визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 2 951,97 грн. (983,99 грн. - основний платіж, 1 967,98 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення управлінням підпункту «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) у зв'язку з невключенням до складу оподатковуваного доходу ОСОБА_2 вартості безоплатно отриманих послуг із забезпечення особистої безпеки за рахунок підприємства за період з жовтня 2004 року по серпень 2005 року в загальному розмірі 127 190,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону № 889-IV додатковими благами є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Згідно з підпунктом «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Поряд з цим, як встановлено судами, необхідність укладання договору на забезпечення особистої безпеки начальника Нафтогазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» ВАТ «Укрнафта» обумовлена тим, що ОСОБА_2 з метою забезпечення організації та ведення видобутку нафти та газу, попередження та припинення несанкціонованих відборів вуглеводнів особисто відвідував виробничі цехи, що знаходяться на території Чернігівської та Сумської областей.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що забезпечення сталого функціонування підприємства шляхом створення належного рівня умов праці його співробітникам, а також забезпечення збереження державної таємниці, доступ до якої має начальник управління в силу специфіки його діяльності, є витратами, пов'язаними з господарською діяльністю підприємства, а відтак у даному випадку ОСОБА_2, якому надано послуги з охорони, не отримав дохід у розумінні пункту 1.1 статті 1 Закону № 889-IV, а забезпечення його особистої безпеки в наведеній ситуації є економічно виправданим та пов'язаним з виробничою діяльністю підприємства.

Більш того, судами попередніх інстанцій встановлено, що належність спірних витрат, сплачених управлінням за послуги із забезпечення особистої безпеки фізичної особи, до складу валових витрат підприємства як таких, що пов'язані з веденням господарської діяльності управління, встановлено постановою Господарського суду м. Києва від 08 червня 2007 року у справі № 32/278-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2008 року, та постановою Господарського суду м. Києва від 07 вересня 2007 року у справі № 32/354-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2008 року.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у контролюючого органу правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Борисенко І.В.

Голубєва Г.К.