Ухвала суду № 32476674, 09.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 року м. Київ К/9991/6418/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року

у справі № 2-а-1004/10/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСС»

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова (позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСС» (відповідач), в якому просила стягнути з відповідача до Державного бюджету України суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 628 364,25 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року та прийняття нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації у Харківській області проведено перевірку складу, що належить відповідачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 6957/20/31/23/33676782 від 21 жовтня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки позивачем прийнято рішення № 0007462301 від 12 листопада 2009 року, яким до відповідача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 628 364,25 грн.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем пункту 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з невідповідністю суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, в розмірі 125 672,85 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно із статтею 22 Закону № 265/95-ВР у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Статтею 25 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Поряд з цим судами встановлено, що рішення № 0007462301 від 12 листопада 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржено відповідачем в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року у справі № 2а-44270/09/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року, вказане рішення скасовано в частині застосування до ТОВ «ДІСС» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 628 323,85 грн.

Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Київському районі м. Харкова з позовною заявою) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно з частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, з огляду на встановлений судовими інстанціями факт сплати відповідачем в добровільному порядку суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 40,40 грн., висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову є правильним.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.