Постанова № 32476624, 18.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року Справа № 924/322/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.,суддів :Бондар С.В., Грека Б.М., - (доповідача у справі)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 22.05.13у справі№924/322/13-ггосподарського судуХмельницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПолонського підприємства теплових мережпростягнення сумиза участю представників від:позивачаПоліщук Я.П. (дов. від 06.08.12),відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Хмельницької області із позовом до Полонського підприємства теплових мереж про стягнення 109 378,40 грн. заборгованості, з яких: 109 378,40 грн. - основного боргу, 9 393,26 грн. - пені, 3 104,82 грн. - 3% річних, 320, 21 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із порушенням умов договору купівлі-продажу природного газу від 01.01.12 №2012-ТКЕ/Н-(12)-(1).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.04.13 (головуючий-суддя Гладюк Ю.В.) залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.13 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Саврій В.А., судді: Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б.) позов задоволено частково. Зменшено розмір пені на 47% до 5 000,00 грн., в іншій частині позовні вимоги задоволено. Судові акти попередніх інстанцій у частині зменшення пені на 47% мотивовані правом наданим п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.

Не погоджуючись із судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України зі скаргою, в якій просить скасувати судові акти в частині зменшення пені. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.549-552 ЦК України, ст.233 ГК України) та процесуального права (ст.ст.42-43, 83-84 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.12 між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" і відповідачем укладено договір №2012-ТКЕ/Н-(12)-(1) та додатки до нього (договір) купівлі-продажу природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплоенергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, відповідно до якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачеві імпортований природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем Розділу 4 договору, він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як встановлено п.10.1, договір набирає чинності з 01.01.12 та укладається на строк до 31.12.12.

09.08.12 сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору (а.с.19), відповідно до якої договір №2012-ТКЕ/Н-(12)-(1) від 01.01.12 є таким, що припинив свою дію у частині передачі природного газу з 01.09.12, а зобов'язання стосовно взаємних розрахунків діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином протягом січня-квітня 2012 року поставив 208 979,76 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 31.01.12, 29.02.12, 31.03.12, 30.04.12, (а.с.24-27). Відповідач протягом визначеного договором періоду проводив несвоєчасні розрахунки за одержаний газ і розрахувався з позивачем в розмірі 99 601,36 грн., що підтверджується оборотною відомістю (а.с.30).

15.10.12 сторони по договору підписали акт звірки взаєморозрахунків, за яким відповідач має зобов'язання перед ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" щодо сплати 109 378,40 грн. за переданий природний газ (а.с.31).

31.10.12 ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" та позивач уклали договір про відступлення права вимоги №2851 (а.с.33-34), відповідно до п.1.1 якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Полонського підприємства теплових мереж за договором на постачання природного газу від 01.01.12 №2012-ТКЕ/Н-(12)-(1) на суму 109 378,40 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням зазначеним в п.1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та %, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором (п.1.2. договору).

В матеріалах справи наявні акт приймання-передачі документів від 31.10.12 (а.с.35) та повідомлення про відступлення права вимоги від 05.11.12 (а.с.36), з доказами направлення боржнику, що і стало предметом для звернення до суду з вимогою про сплату заборгованості та штрафним і фінансовим санкціям.

Зменшуючи пеню на 47%, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач є єдиним теплопостачальним підприємством в м. Полонному, яке виробляє та постачає теплоенергію у дитячі садки, навчальні заклади, бюджетні установи та квартири мешканців міста. Бюджетні установи та організації міста мають заборгованість перед підприємством за використану теплоенергію, яка станом на 01.04.13 становить - 186,8 тис. грн., в результаті чого підприємство немає можливості погасити борг за використаний газ. Основною причиною виникнення боргу за спожитий природний газ є непогашена заборгованість по різниці у тарифах на послуги централізованого теплопостачання наданого населенню, яка за період з 4-го кварталу 2011 року по 3-й квартал 2012 року становить 1 083,31 тис.грн.

Крім того, 27.01.12 на 19-й сесії Полонської міської ради VI скликання прийнято рішення №18 "Про припинення юридичних осіб - Полонського госпрозрахункового підприємства "Співчуття" та "Полонського комбінату комунальних підприємств" шляхом приєднання їх до Полонського підприємства теплових мереж та рішенням 21-ї сесії VI скликання від 04.05.12 затверджено передавальний акт майна, прав та обов'язків від Полонського комбінату КП до Полонського підприємства теплових мереж від 03.05.12, через що кредиторська заборгованість по Полонському ПТМ збільшилась на 1 155,1 тис.грн.

В тому числі заборгованість по заробітній платі працівників підприємства, яке приєдналося - 346,3 тис. грн., сума боргу по єдиному внеску - 165,7 тис. грн. Маючи невиплачену заборгованість по заробітній платі, що підтверджується передавальним актом, працівники звернулися до суду про її примусове стягнення, внаслідок чого з рахунків підприємства стягувалися кошти на погашення заробітної плати. Також в примусовому порядку проводилося стягнення заборгованість по єдиному соціальному внеску на вимогу УПФУ в Полонському районі. Постановою державного виконавця ВДВС Полонського РУЮ відкрито виконавче провадження про стягнення з Полонського ПТМ заборгованості на користь УПФУ в Полонському районі 39 457,44 грн.

На даний час боржника визнано виконавцем послуг з вивезення твердих побутових відходів на території м. Полонного.

Борг Полонської міської ради, яка являється основним замовником робіт по благоустрою міста, за виконані роботи перед підприємством станом на 01.03.13 становить - 975,3 тис.грн. У зв'язку із чим фінансовий стан підприємства ще більше погіршився.

Відповідно до звіту про фінансові результати за 2012 рік сума збитків складає 1 060,0 тис.грн. Згідно балансу на 31.12.12 сума збитків становить 2 734,0 тис. грн.

З огляду на викладене, судами реалізовано своє право на зменшення розміру пені на 47%.

Скаржник не оскаржує судові акти у частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних, тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції. Скарга стосується правомірності зменшення судами пені на 47%. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне підтримати правову позицію суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Судом апеляційної інстанції вірно застосовані положення вищевказаних правових норм, правомірно враховано, що відповідачем не надано господарському суду доказів, які повністю спростовували б вимоги позивача та не надано доказів належного виконання зобов'язань по договору від 01.01.12 №2012-ТКЕ/Н-(12)-(1) та від 31.10.12 №2851 що одночасно є підставою для зменшення суми пені, але лише на 47%.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність використання такого права суду, через що колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок правомірним. Касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова апеляційної інстанції має бути залишеною без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.05.13 у справі №924/322/13-г залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді С. В. Бондар

Б. М. Грек