Постанова № 32476602, 18.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року Справа № 912/63/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М.,

за участю представників: позивача - Поліщука Я.П.

відповідача - Богушевича Є.А.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 5 березня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" про стягнення 3541,08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до відповідача про стягнення за договором купівлі-продажу природного газу №14/2041/11 від 30 вересня 2011 року суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції в розмірі 110,26 грн., 3% річних в сумі 625,82 грн., 2805 грн. пені за неналежне виконання відповідачем умов цього договору.

Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір пені, посилаючись на повну оплату ним природного газу та на несвоєчасність розрахунків споживачів за спожиті обсяги природного газу (населення, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, релігійних організацій, суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію). Також, відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності щодо стягнення заявленої позивачем суми пені за період з 10.02.2012 року по 08.11.2012 року.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 5 березня 2013 року (суддя Глушков М.С.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1000 грн. пені, 3% річних в сумі 625,82 грн., судовий збір. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 травня 2013 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні суми пені в розмірі 1805 грн., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача цієї суми пені.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/2041/11 з додатковими угодами до нього №1, №3 від 30.09.2011 року та №2 від 11.10.2011 року.

Згідно умов укладеного договору постачальник (позивач) зобов'язався передати покупцю (відповідачу) за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року природний газ в обсязі до 190,000 тис. куб. м, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в порядку та на умовах даного договору.

На виконання умов укладеного договору позивач протягом періоду жовтня-грудня 2011 року та січня-вересня 2012 року здійснив поставку покупцю (відповідачу) природного газу в обсязі 138,697 тис. куб. м на загальну суму 162781,18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами прийому-передачі природного газу (а.с.17-28).

Дослідивши належним чином всі наявні в матеріалах справи документи, господарські суди попередніх судових інстанцій правильно встановили той факт, що відповідачем було допущено прострочення термінів оплати за поставлений природний газ, у зв'язку з чим позивачем було нараховано відповідачеві пеню в розмірі 2 805 грн. за період з 10.12.2011 року по 07.11.2012 року, 3% річних в розмірі 625, 82 грн. за період з 10.11.2011року по 07.11.2012 року та 110, 26 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, то він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція) і, тому, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 625,82 грн., відмовивши в частині стягнення з відповідача на користь позивача 110,26 грн. суми нарахованих інфляційних втрат, у зв'язку з їх відсутністю за весь період заборгованості, оскільки сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці, тоді як наданий позивачем розрахунок суми інфляційних не враховує дефляційні процеси.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.7.2 укладеного договору купівлі-продажу природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.п.6.1, 6.2 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача суми пені та стягнув з відповідача на користь позивача 1000 грн. пені.

Крім того, згідно п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як вбачається з поштового штемпеля на конверті, позивач звернувся з даним позовом до суду 09.01.2013 року.

Тому, судами був зроблений правомірний висновок про те, що нарахування пені до 09.01.2012 року позивачем було здійснено поза межами річного строку позовної давності.

Відповідно ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає обгрунтованими висновки господарських судів попередніх судових інстанцій щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 625,82 грн., заявлених позивачем до стягнення та зменшення розміру пені до 1000 грн.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 5 березня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 травня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді С.В. Бондар

Б.М. Грек