Постанова № 32476588, 18.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року Справа № 917/122/13-Г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М.,

за участю представників: позивача - Ткаченка Р.Ю.

відповідача - Остроушка О.Л.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на рішення господарського суду Полтавської області від 28 березня 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29 травня 2013 року у справі за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення 792470,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача про стягнення 792470,80 грн. штрафних санкцій, в тому числі 546126,49 грн. інфляційних втрат та 246344,31 грн. 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором №3029/06/10-1091ТЕ-24 поставки природного газу від 11 жовтня 2010 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28 березня 2013 року (суддя Тимощенко О.М.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 246344,31 грн. 3% річних, 546126,49 грн. інфляційних збитків, судовий збір.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29 травня 2013 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог позивача.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2010 року між сторонами у справі був укладений договір №3029/06/10-1091ТЕ-24 поставки природного газу, згідно умов якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити покупцеві (відповідачу) імпортований природний газ в обсязі, зазначеному в п.1.2 цього договору, а покупець зобов'язувався прийняти та своєчасно оплачувати природний газ в строки і на умовах, передбачених даним договором.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та правильно встановлено судами попередніх судових інстанцій при розгляді справи, на виконання умов укладеного договору позивачем за період жовтня - грудня місяця 2011 року було передано відповідачеві природний газ на загальну суму 48683911,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (т.1, а.с.19-21).

Суд вважає, що місцевий господарський суд при розгляді справи, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, належним чином оцінивши їх в сукупності, дійшов обгрунтованого висновку про те, що в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий ним від позивача природний газ своєчасно не виконав, внаслідок чого позивачем відповідачеві були нараховані 3% річних в сумі 246344,31 грн. та інфляційні втрати в розмірі 546126,49 грн., що стало підставою для звернення позивача до відповідача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обгрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, встановивши факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за спірним договором, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 546126,49 грн. інфляційних нарахувань та 246344,31 грн. 3% річних.

Крім того, як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій при розгляді справи, 18 лютого 2013 року відповідач звернувся до місцевого господарського суду з заявою №01-11/1884 про зарахування зустрічних однорідних вимог, вважаючи припиненими зобов'язання сторін за укладеним договором.

Відповідно до норм статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також згідно частини 2 цієї статті в разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

На підставі частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);

- настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;

- ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання;

- звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Тобто, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів, тощо); строк виконання щодо таких вимог настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Оскільки предметом даного спору є стягнення суми інфляційних та 3% річних, що за своєю природою є відповідальністю за порушення виконання зобов'язань, то колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог у відповідності до норм статей 203 Господарського кодексу України та 601 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Полтавської області від 28 березня 2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29 травня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді С.В. Бондар

Б.М. Грек