Постанова № 32475413, 16.07.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

16 липня 2013 року Справа № 811/2078/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, в складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суд з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.06.2013 року №0003710171. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Глобал-Торг» з 01.01.2013 р. по 29.02.2013 р., по результату якої складено акт №343/1710/НОМЕР_1 від 31.05.2013 року та винесено податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 року №0003710171 про сплату 67 760,00 грн. основного платежу та 33 880,25 грн. штрафних санкцій.

В акті перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів здійснених між ФОП ОСОБА_1 і ПП «Глобал-Торг», внаслідок чого було зроблено висновок, що операції з придбання мали не товарний характер, пояснюючи це тим, що ПП «Глобал Торг» не підтвердило належним чином операції з поставки товарів.

Також, працівником податкового органу, з перевищенням своїх прав та обов'язків, наданих Податковим кодексом України, робиться висновок, що правочини позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Позивач вважаю, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування. Тому, користуючись правом, наданим п.56.1 статті 56 Податкового кодексу України, позивач вирішив звернутись до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про слухання справи без участі в порядку письмового провадження /а.с.158/.

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, згідно до яких зазначено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 31.05.2013 року №343/171/НОМЕР_1, яким встановлено порушення та винесено податкове повідомлення-рішення №0003710171 від 11.06.2013 року за порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України. Податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано відповідальність в результаті того, що в ході перевірки встановлено, що за січень та лютий 2013 року одним із його постачальників було ПП «Глобал-Торг» (код 37297827), обсяг придбання товарів (робіт, послуг) склав - 406563,00 грн., в тому числі ПДВ - 67760,50 грн..

Перевіркою встановлено нікчемність правочинів між ПП «Глобал-Торг» та позивачем.

Позивач відобразив в податковій звітності відносини з ПП «Глобал-Торг» без мети реального настання правових наслідків та з метою штучного формування податкового кредиту, отже, в порушення вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ним сформовано податковий кредит на підставі неіснуючих операцій, які відповідно не можуть використовуватись в оподатковуваних операціях. Податкові накладні виписано з порушенням п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено дозволений податковий кредит на суму ПДВ - 67760,50 грн., в тому числі: за січень 2013 року на суму 27400,50 грн., за лютий 2013 року на суму 40360,00 грн..

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають /а.с.154-157/.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, щодо заявленої позивачем заяви та подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував /а.с.158/.

З огляду на вказане, адміністративний суд вважає подальший розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження за наявними доказами (матеріалами).

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

Позивач, 08.02.2001 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ, з 01.11.2010 р. зареєстрований платником податку на додану вартість /а.с.45-46/.

Встановлено, що посадовою особою відповідача, на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, відповідно наказу начальника Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 30.05.2013 року №1205, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Глобал-Торг» (код ЄДРПОУ 37297827) за період з 01.01.2013 року по 29.02.2013 року, за результатами якої складено акт №343/1710/НОМЕР_1 від 31 травня 2013 року /а.с.7-19/.

Перевіркою встановлено порушення:

- ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України - донараховано податку на додану вартість на загальну суму 67760,50 грн., в тому числі:

- за січень 2013 року на суму 27400,50 грн.,

- за лютий 2013 року на 40360,00 грн..

11.06.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003710171, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 101640 грн. 75 коп., в тому числі:

- 67760,50 грн. основного платежу (зобов'язання);

- 33880,25 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафу) /а.с.20/.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

За період з 01.01.13 по 29.02.13 р. позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в загальній сумі 139156,0 грн.. При цьому, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено його завищення всього в сумі 67760,50 грн., в тому числі: - за січень 2013 р. на суму 27400,50 грн.; - за лютий 2013 р. на суму 40360,00 грн..

Так, в ході перевірки встановлено, що за січень та лютий 2013 року, одним із постачальників позивача був ПП «Глобал-Торг», код - 37297827, обсяг придбання товарів (робіт, послуг) - 406563,00 грн., в т.ч. ПДВ - 67760,50 грн..

Відділом податкового контролю фізичних осіб оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ було отримано доповідну записку відділу адміністрування ПДВ Кіровоградської ОДПІ №290/15-2 від 07.05.2013 року «Щодо відпрацювання вимог наказу ДПА України від 08.08.2011 р. №475/ДСК», №306/15-2 від 22.05.2013 року «Щодо відпрацювання вимог наказу ДПА України від 08.08.2011 р. №475/ДСК», акт №338/1520/37297827 від 29.04.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Глобал-Торг» (код ЄДРПОУ - 37297827) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2013 року» та акт №371/1520/37297827 від 21.05.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Глобал-Торг» (код ЄДРПОУ 37297827) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2013 року», де зазначено про неможливість провести підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, обставини укладання угод, місяць прийому-передачі товарів (робіт, послуг), транспортування, зберігання, у зв'язку із відсутністю первинних документів, в т.ч. щодо придбання товарів/послуг в суб'єктів господарювання податкові накладні які не зареєстровані в єдиному державному реєстрі. В результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що у ПП «Глобал-Торг» з моменту реєстрації відсутня необхідна матеріальна база, для здійснення будь-якого виду діяльності, що робить фактичне виконання умов угод неможливим, тобто операції підприємством здійснювалися лише на папері, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Також, відповідачем йде посилання на кримінальне провадження №32013120000000087.

Слід зазначити, що з акту перевірки №343/1710/НОМЕР_1 від 31.05.2013 року не зазначено жодного порушення, допущеного саме позивачем, а не його контрагентом. Із сказаного слідує, що до позивача застосовано відповідальність за порушення норм податкового законодавства, допущеного не ним, як платником податків, а ПП «Глобал-Торг», як його контрагентом.

Відповідачем також зазначено, що відповідно до даних розділу І «Податкові зобов'язання» додатків №5 до декларації з ПДВ за січень 2013 р. та уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно розділу І «Податкові зобов'язання» додатків №5 до декларації з ПДВ за лютий 2013 р., покупцями ПП «Глобал-Торг» в січні, лютому 2013 р. були, зокрема, ФОП ОСОБА_1.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації).

Згідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Судом встановлено, що в січні 2013 р. ПП «Глобал Торг» поставило позивачу товар на суму 406563,00 грн., в т.ч. ПДВ - 67760,50 грн. Поставка продукції здійснювалась згідно Договору поставки №020112 від 02.01.2012 р. /а.с.25/.

Товар було відвантажено ПП «Глобал-Торг» та отримано згідно видаткових накладних: №21 від 30.01.2013 р. на суму 164403 грн., у т.ч. ПДВ 27400,50 грн.; №20 від 27.02.2013 р. на суму 242160 грн., у т.ч. ПДВ 40360 грн. /а.с.27, 31/.

Розрахунок за поставлений товар здійснювався як у готівковій так і безготівковій формі /а.с.26, 29-30, 33-44/.

ПП «Глобал-Торг»» виписано позивачу податкові накладні:

- №21 від 30.01.2013 р. на суму 164403, в т.ч. ПДВ - 27400,50 грн. /а.с.28/;

- №20 від 27.02.2013 р. на суму 242160 грн., в т.ч. ПДВ - 40360 грн. /а.с.32/,

які позивачем було внесено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень, лютий 2013 р. /а.с.91-93, 100 -102/.

Вище перелічені податкові документи відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Згідно до Витягу з ЄДР, видами діяльності позивача є: 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту /а.с.46/. Як пояснив позивач, товар, який було придбано у ПП «Глобал-Торг», використано у власній підприємницькій діяльності щодо надання послуг з перевезення вантажів /а.с.47-53, 110-115/.

Згідно до Витягу з ЄДР, станом на 25.06.13 р., ПП «Глобал-Торг» зареєстроване як юридична особа, відповідні відомості внесено до державного реєстру /а.с.59-61/. Доказів, що ПП «Глобал-Торг» не є платником ПДВ відповідачем не надано. Таких доказів не встановлено й судом.

Отже, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену ПП «Глобал-Торг» суму податку на додану вартість до податкового кредиту в січні та лютому 2013 р., що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача.

Щодо порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, суд зазначає таке.

Згідно ч.2, 3 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт №343/1710/НОМЕР_1 від 31.05.2013 року не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачених ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Посилання відповідача на ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що договір, сторонами якого є позивач і ПП «Глобал-Торг» був укладений з метою, що суперечить інтересам держави, в т.ч., в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відтак встановлено, що господарська операція між позивачем, як покупцем, та ПП «Глобал-Торг», як постачальником, мала реальний фінансово-господарський характер. Укладений між сторонами цивільно-правових відносин договір поставки у встановленому порядку нікчемним не визнано, факт придбання-отримання-подальше використання товару підтверджено первинними документами, а тому суд приходить до висновку про безпідставність висновків відповідача, як контролюючого органу, в частині завищення позивачем дозволеного податкового кредиту на суму ПДВ 67760,50 грн., в тому числі за січень 2013 р. на 27400,50 грн., за лютий 2013 року на 40360,00 грн..

Згідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Відповідачем не доведено наявність фактів допущення позивачем, як платником податків, порушень податкового законодавства, зміст яких викладено в акті перевірки.

Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також враховуючи відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій, здійснених позивачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1043,72 грн. підлягає присудженню з державного бюджету шляхом його безспірного списання з рахунків відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 17, 69-71, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 11 червня 2013 року №0003710171.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1) судові витрати по справі в сумі 1043,72 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько