Постанова № 32473576, 05.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2013 р. Справа №805/8360/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.,

при секретарі Токмаковій Є.А.,

за участю:

представників позивача Нудьга І.Г., Коваленко, Т.А., Попової І.С.,

представника відповідача Гриненко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 13 вимоги № 05-05.1-10-14/3915 від 09.04.2013 року,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги від 09.04.2013 року № 05-05.1-10-14/3915.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року роз'єднані в окремі провадження позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги від 09.04.2013 року № 05-05.1-10-14/3915.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що відповідно до п. 2.7 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на IV квартал 2012 року проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Донецька залізниця» та його структурних підрозділів за період з 01.04.2010 по 01.10.2012 року.

За результатами ревізії складено акт від 26.02.2013 року № 05.1-16/01, який підписаний залізницею із запереченнями (№ НЗЕ - 10/643 від 14.03.2013 р.).

09.04.2013 р. відповідач направив Вимогу щодо усунення порушень № 05-05.1-10-14/3915, з якою позивач частково не згодний, оскільки не були враховані надані ним матеріали в обґрунтування своєї позиції, та вважає її такою, що не відповідає діючим нормативним актам.

В частині виділених у цій адміністративній справі позовних вимог позивач зазначив, що у п. 13 спірної вимоги вказано на факт безпідставного проведення нарахування та виплата Ясинуватською дистанцією електропостачання доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника на загальну суму 3 736,95 грн. та нарахування у державні цільові фонди на суму 1 405,46 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 5 142,41 грн., у зв'язку з чим:

Підставою для винесення зазначеної частини вимоги стало викладене на стор.74 Акту, де зазначено, що начальнику району контактної мережі Ясинувата - Жолтикову К.В., підприємством було безпідставно нарахована та виплачено доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника на загальну суму 3736,95 грн. нарахування у державні цільові фонди склали 1405,46 грн. Порушення призвело до завищення загальновиробничих витрат на суму 5142,41 грн., чим порушено п. 16 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (зі змінами та доповненнями). Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) Ясинуватської дистанції електропостачання на суму 5142,41 грн.

Із зазначеною Вимогою та висновками акта перевірки позивач не погодився з наступних причин. Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України № 9942/0/14-05/018-17 від 02.12.2005р. положення постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р. №1145 „Про порядок і умови суміщення професій (посад)" та Інструкції Держкомпраці, Мінфіну СРСР і ВЦРПС стосовно застосування цієї постанови продовжують діяти в частині щодо визначення поняття суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування і збільшення обсягу робіт, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, а також зазначення на необхідність видання наказу про доручення працівнику додаткових обов'язків у порядку суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування, збільшення обсягу робіт та виконання обов'язків відсутнього працівника. Що стосується обмежень щодо виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, то нормативні акти колишнього Радянського Союзу, що обмежували права підприємства з питань суміщення професій і посад, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, розширення обсягу робіт тощо, втратили чинність.

Отже, госпрозрахункові підприємства самостійно вирішують питання покладання на керівників усіх рівнів та їх заступників виконання поряд з основною роботою додаткових обов'язків по виконанню обов'язків тимчасово відсутнього працівника та встановлення розміру доплати.

Вважає, що доплата за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника начальнику району (дільниці) Жолтикову К.В. була встановлена згідно наказу Укрзалізниці від 24.03.2011 року №098-Ц Про вдосконалення організації заробітної плати і введення нових тарифних ставок та посадових окладів працівників залізничного транспорту, п.7 Положення про умови оплати праці працівників залізничного транспорту, який є невід'ємною частиною Галузевої угоди та Колективного договору. З наведених підстав просив пункт 13 вимоги № 05-05.1-10-14/3915 від 09.04.2013 скасувати.

У судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просили їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала, надала письмові заперечення (а.с.100-101), зазначила, що Постановою Верховної Ради України від 12.09.91р. №1545-ХП «Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

На цій підставі положення постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р. №1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» та Інструкції Держкомпраці, Мінфіну СРСР і ВЦРПС щодо застосування постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р. №1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» продовжують діяти щодо визначення суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування і збільшення обсягу виконуваних робіт, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, а також переліку керівних працівників підприємств, яким доплати не можуть проводитись.

Крім того, у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.2003 №18-349 «Щодо оплати праці» у відповідь Всеукраїнській молодіжній організації «Молодь проти корупції» зазначено, що постанова про порядок суміщення професій (посад) та Інструкції з її застосування продовжують діяти в частині тих пунктів, які містять загальні норми і принципи цієї форми роботи працівників: визначення суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування і збільшення обсягу робіт, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, а також перелік керівних працівників підприємств, яким зазначені доплати не можуть провадитись.

Таким чином, Міністерством праці та соціальної політики України надано роз'яснення Комітету з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України та Всеукраїнській молодіжній організації «Молодь проти корупції» щодо виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та тимчасове замісництво керівниками усіх рівнів на госпрозрахункових підприємствах.

У зв'язку з тим, що на теперішній час дане питання нормативно не врегульоване зазначені обмеження щодо виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та тимчасове замісництво керівниками усіх рівнів на державних підприємствах є чинними.

Враховуючи викладене, ДФІ в Донецькій області вважає, що п. 13 Вимоги ДФІ в Донецькій області від 09.04.2013 №05-05.1-10-14/3915 прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства та в межах компетенції, визначеної законами України. Тому просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач - Державне підприємство «Донецька залізниця» є юридичною особою, зареєстроване за кодом ЄДРПОУ 01074957.

Відповідач Державна фінансова інспекція в Донецькій області - є юридичною особою, утворена шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління, набула усіх прав та обов'язків перетвореного органу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області.

ДФІ в Донецькій області здійснює свою діяльність у відповідності до Положення про Державну фінансову інспекцію в Донецькій області, затвердженого Головою Державної фінансової інспекції в Донецькій області 07.12.2011 року.

Головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби відповідно до ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", - інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно з покладеними на відповідача завданнями та відповідно до п. 2.7 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на IV квартал 2012 року проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Донецька залізниця» та його структурних підрозділів за період з 01.04.2010 по 01.10.2012 року.

За результатами ревізії складений акт від 26.02.2013 року № 05.1-16/01, який підписаний залізницею із запереченнями (№ НЗЕ - 10/643 від 14.03.2013 р.).

09.04.2013 р. відповідач направив Вимогу щодо усунення порушень № 05-05.1-10-14/3915 у пункті 13 якої (а.с.71) зазначено, що в ході ревізії встановлено в порушення ст. 97 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (зі змінами та доповненнями), ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-BP (зі змінами та доповненнями), п. 15 Постанови Ради міністрів СРСР від 04.12.1981 № 1145 «Про порядок та умови суміщення професій (посад)» безпідставно проведено нарахування та виплата Ясинуватською дистанцією електропостачання доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника на загальну суму 3 736,95 грн. та нарахування у державні цільові фонди на суму 1 405,46 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 5 142,41 грн., у зв'язку з чим:

- стягнути 3 736,95 грн. зайво виплачених виплат, з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах встановлених степи 127, 136 КЗпП України;

- в іншому випадку стягнути з осіб винних у безпідставних виплатах коштів шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 кодексу законів про працю України;

- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 1405,46 грн. (зарахувати в рахунок майбутніх платежів.

Підставою для винесення вимоги в цій частині є висновки стор.74 акту перевірки (а.с.74), де вказано, що начальнику району контактної мережі Ясинувата - Жолтикову К.В., підприємством було безпідставно нарахована та виплачено доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника на загальну суму 3736,95 грн. нарахування у державні цільові фонди склали 1405,46 грн. Порушення призвело до завищення загальновиробничих витрат на суму 5142,41 грн., чим порушено п. 16 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (зі змінами та доповненнями). Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) Ясинуватської дистанції електропостачання на суму 5 142,41 гривень.

С урахуванням досліджених у справі доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Наказами Ясинуватської дистанції електропостачання від 30.06.2010 № 41/вк, від 11.02.2011 № 11/вк, від 03.06.2011 № 40/вк, від 31.12.2012 р. № 9/вк, від 22.06.2012 № 55/вк (а.с.103-107) на начальника району контактної мережі Ясинувата - Жолтикова К.В., покладено виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника з встановленням доплати за заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Факт виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника та здійснення встановленої зазначеними наказами доплати сторонами не заперечується.

Здійснення вказаної доплати відповідач вважає порушенням ст. 97 КЗпП України та ст. 15 Закону України «Про оплату праці», які, зокрема, містять наступні приписи:

Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, зі змісту наведених відповідачем норм загального характеру не вбачається їх порушення з боку позивача.

За таких обставин суд зазначає, що спірні по цій справі питання безпосередньо врегульовані ст. 105 КЗпП України, якою визначена оплата праці при суміщенні професій (посад) і виконанні обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Зазначеною нормою передбачено, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Пунктом 7 Положення про умови оплати праці працівників залізничного транспорту (а.с.109-110) передбачено встановлення, в тому числі, начальникам дільниць, доплат за виконання, поряд з основною роботою, обов'язків тимчасово відсутнього працівника в межах економії фонду оплати праці, а додатком № 2 до колективного договору (а.с.112-113) за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника передбачена доплата у розмірі до 100 % тарифної ставки (окладу) тимчасово відсутнього працівника.

Відповідачем вказані дія вказаного положення та колективного договору не спростована.

Отже, здійснення доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника позивачем здійснена у відповідності зі ст. 105 КЗпП України, яка не містить винятків або заборон для керівників підприємств або підрозділів.

Посилання відповідача на Постанову Верховної Ради України від 12.09.91р. №1545-ХП «Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР» за якою, на думку відповідача, продовжують діяти Постанова Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р. №1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» та Інструкція Держкомпраці, Мінфіну СРСР і ВЦРПС щодо застосування постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р. №1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)», суд вважає помилковими з огляду на таке.

Кодекс законів про працю України в редакції із змінами, внесеними Законом України № 871-12 від 20.03.1991 р., містив статтю 4 наступного змісту: Законодавство Української РСР про працю складається з Кодексу законів про працю Української РСР та інших актів законодавства Української РСР про працю. Законодавство Союзу РСР про працю діє у республіці у тій частині, яка не суперечить законодавству Української РСР.

Проте, Законом України № 263/95-ВР від 05.07.1995 р. вказана стаття 4 КЗпП України викладена у редакції, яка діє до цього часу, а саме: Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Отже, внесення спеціальних змін у вказану норму свідчить, що з моменту набуття чинності Законом України № 263/95-ВР від 05.07.1995 р., законодавство про працю України не включає нормативні акти колишнього СРСР. Отже, Постанова Верховної Ради України від 12.09.1991 р. №1545-ХП, із зазначеного часу не розповсюджує свою дію на цю галузь права.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наведених підстав суд встановив, що висновки акту перевірки в оскарженій частині, та прийнятий на підставі таких висновків п. 13 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-05.1-10-14/3915 від 09.04.2013 року, містять помилкові посилання на нормативні акти колишнього СРСР, які втратили чинність, та не відповідають обставинам справи, за якими порушень умов оплати праці з боку позивача у спірній частині судом не встановлено. За таких обставин заявлений по цій справі позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пункту 13 вимоги № 05-05.1-10-14/3915 від 09.04.2013 року - задовольнити.

Скасувати пункт 13 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 05-05.1-10-14/3915 від 09.04.2013 року.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 05 липня 2013 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 10 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.