Рішення № 32473491, 01.07.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/3387/13 Головуючий 1-ї інст. -

Справа № 2020/13437/2012 Ященко С.О.

Категорія: договірна Доповідач - Яцина В.Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області у складі :

Головуючого - судді - Яцини В.Б.,

суддів - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

при секретарі : Гопко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2013 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

11 грудня 2012 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Після уточнення своїх вимог остаточно позивач просив стягнути: з ОСОБА_3, ОСОБА_4 за вказані послуги за період з 01.01.2004 по 01.12.2012 року 12186,08 грн., а з урахуванням строку позовної давності за період з 01.12.2009 по 30.11.2012р. - 6050,87 грн., які складаються із 3458,57 грн. за опалення та 2592,40 грн. - за гарячу воду; з ОСОБА_2 - за послуги з централізованого опалення за період з 01.01.2004 по 01.12.2012 року в сумі 6960,44 грн., а з урахуванням строку позовної давності 3458,57 грн. за період з 01.12.2009 року по 30.11.2012 року, яка складається з 3458,57 грн.

На обґрунтування позову вказав, що відповідачі у вказаний період були споживачами наведених послуг позивача, які фактично надавалися їм на адресою: АДРЕСА_1 і від яких вони не відмовлялися. Однак відповідачі повністю не розрахувалися, внаслідок чого виникла вказана заборгованість. При цьому на відповідачах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є тягар утримання належної їм на праві спільної по 1\2 частині власності квартири за вказаною адресою, який встановлений ст. 322 ЦК України.

Відповідачі просили застосувати наслідки спливу трирічної позовної давності. При цьому відповідачка ОСОБА_2 , яка діяла у процесі через свого представника, заперечила проти заборгованості за послуги з гарячого водопостачання з посиланням на те, що вона фактично не мешкала у вказані квартирі з 2004 року, а за послуги з опалення має сплачувати лише за її частину у справі спільної власності, окрім опалення приміщень спільного користування.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2013 року позов було задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь КП «ХТМ» заборгованість за послуги опалення та гарячу воду за період з 01.12.2009 року по 30.11.2012 року у сумі 6050,87 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за послуги опалення за період з 01.12.2009 року по 30.11.2012 року у сумі 3458,57 коп.. Вирішено питання про відшкодування судових витрат. У решті позову відмовлено.

В апеляційній відповідачка ОСОБА_2 в особі її представника просить рішення районного суду змінити шляхом скасування в частині стягнення плати за утримання службових приміщень належній їй на праві спільної часткової власності квартири і ухвалити нове рішення в цій частині, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи. При цьому вказала, що суд встановивши перебування квартири у спільній частковій власності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, між якими немає згоди на порядок користування квартирою, не взяв до уваги, що згідно до ст. 179 ЖК України та відповідних Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМ України № 572 від 08.10.1992 року, з наступними змінами, оплата за послуги по централізованому опаленню при відсутності згоди між співвласниками квартири здійснюється по тарифам згідно площі приміщень, якими користується кожний співвласник.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, відповідно до ч. 3 ст.. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3, ОСОБА_2 у 1\2 частці, кожному. У квартирі АДРЕСА_1 фактично проживають ї є зареєстрованими відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, які перебувають у спільному шлюбі.

За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктами 18, 20, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою КМ України від 21 липня 2005 р. N 630, передбачено внесення плати за надані послуги у разі відсутності засобів обліку води і теплової енергії споживачем не пізніше 20 числа місяця відповідно до затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо).

Частково задовольняючи позов в межах позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачами, районний суд на підставі п. 4 ст. 267, ст.ст. 257, 526 ЦК України виходив з того, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню вартість наданих позивачем послуг з опалення відповідно до її 1\2 частки у праві власності на квартиру за період з 01.12.2009 по 30.11.2012 р. у розмірі 3458,57 грн.

Однак, всупереч вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення районний суд не взяв до уваги, що ОСОБА_2 згідно до наявних у справі довідок була зареєстрована у належній їй квартирі лише до 13.12.2011 року, після чого вона зареєструвалася і фактично мешкала разом зі своїм батьком у квартирі АДРЕСА_2(а.с. 2, 47, 48). Суд таким чином не з'ясував, що ОСОБА_2 була споживачем послуг відповідача з опалення у квартирі № 28 до зміни свого місця проживання і після цього вона вже не отримувала від позивача такі послуги. Представник позивача пояснив, що заборгованість ОСОБА_2 за спожиті послуги у квартирі АДРЕСА_1 в межах трирічної позовної давності і станом на кінець листопада 2011 року складає 2259,11 грн. і цю обставину визнала відповідачка та її представник, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України вона не підлягає доведенню.

Оскільки споживання послуг відповідача та їх оплата у даному випадку здійснювалося без укладення відповідного договору, тобто в межах фактичного споживання, то відповідно до наведених норм матеріального права районний суд повинний був в межах уточненої позовної заяви, а.с. 57-58, стягнути з ОСОБА_2 вартість послуг з опалення в межах трирічної позовної давності за час фактичного нею користування вказаної квартирою, що підтверджується вказаними даними про її місце постійної реєстрації, тобто на суму 2259,11 грн., а не на 3458,57 грн., як помилково вирішив суд першої інстанції. Посилання в доводах скарги на норми ст. 179 ЖК України і Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМ України № 572 від 08.10.1992 року, з наступними змінами, в контексті необхідності оплати за послуги по централізованому опаленню при відсутності згоди між співвласниками квартири за тарифами згідно площі приміщень, якими користується кожний співвласник, - є безпідставними, оскільки порядок користування або виділ в натурі частки із майна, квартири № 28, що є у спільній часткові власності ОСОБА_2, не був проведений.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції: не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи; ухвалив своє рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які вважав встановленими; при цьому порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому з передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підстав рішення суду в оскарженій частині підлягає зміні, з ухваленням нового рішення про зменшення стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача до 2259,11 грн. та про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст.ст. 81, 88 ЦПК України також підлягають перерозподілу понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319-324, 327 ЦПК України, судова колегія -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2013 року в оскарженій частині змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги опалення за період з 01 грудня 2009 по 30 листопада 2011 року в сумі 2259,11 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 34,33 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :