Рішення № 32473445, 03.07.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/1361/13 Головуючий 1 інст. -

Справа № 2018/9856/2012 Діденко С.А.

Категорія: договірна Доповідач - Яцина В.Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області у складі :

Головуючого - судді - Яцини В.Б.,

суддів - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

при секретарі : Гопко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи приватні нотаріуси ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним правочину, розірвання договору; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з із зазначеним позовом, в якому поставила питання про визнання недійсним договору № 4928736 від 21.03.2012 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, а також - розірвати договір дарування від 09.07.2009 року зазначеної квартири № 118, посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за яким ОСОБА_2 подарила вказану квартиру своїй доньці, ОСОБА_3, відшкодувати понесені судові витрати.

На обґрунтування позову послалася на те, що вказаний договір купівлі-продажу є удаваний, укладений поза волею відчужувача, насправді він забезпечував виконання ОСОБА_3 договору позики, за яким вона була зобов'язана повернути 50 000 грн. ОСОБА_8, який є чоловіком набувача квартири за цим договором, ОСОБА_4 Договір дарування позивачка просила розірвати з огляду на те, що в результаті укладення спірного договору купівлі-продажу її донька фактично позбулася батьківського подарку, який має значне немайнове значення для позивачки, яке гарантує для її доньки місце проживання.

Відповідачка ОСОБА_3 визнала наведені на обґрунтування позову обставини та погодилася із його задоволенням. Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала, за його безпідставністю і у липня 2012 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні набутої нею власність за спірним договором купівлі-продажу квартирою шляхом зобов'язання ОСОБА_3 не чинити їй перешкод у користуванні квартирою, передати ключі від вхідних дверей квартири, та звільнити квартиру від власних речей і вселити ОСОБА_4 до квартири. На обґрунтування позову відповідачка ОСОБА_4 послалася на те, що ОСОБА_3 всупереч своїх обов'язків за спірним договором купівлі-продажу не виселилась із квартири, яка необхідна для проживання родини відповідачки, чим порушено її право власниці нерухомого майна.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено, а позов ОСОБА_4 - задоволено. Зобов'язана ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у користуванні квартирою, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Зобов'язана ОСОБА_3 передати ОСОБА_4 ключі від вхідних дверей квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та звільнити вказану квартиру від власних речей.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 просить рішення районного суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити повністю, а у задоволенні позовних вимог відповідачки - відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, показання свідків, які підтверджують доводи її позову, внаслідок чого суд дійшов до помилкових висновків, які не відповідають обставинам справи та не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

Судова колегія відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за нотаріально посвідченим договором від 09.07.2009 року ОСОБА_2 подарувала своїй доньці ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, на підставі чого ОСОБА_3 зареєструвала за собою право власності на цю нерухомість. 21.03.2012 року ОСОБА_3 продала належну їй вказану квартиру за нотаріально посвідченим договором ОСОБА_4 Відповідно до п. 4 спірного договору купівлі-продажу обумовлена сторонами вартість квартири була сплачена покупцем продавцю до його підписання.

Позивачка не надала до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірний договір купівлі продажу приховував договір іпотеки, який фактично був укладений ОСОБА_3 та чоловіком ОСОБА_4, ОСОБА_8, для забезпечення повернення нею ОСОБА_8 грошових коштів. По справі безспірно встановлено, що письмового договору позики чи іпотеки між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 не укладалося, то виходячи з положень ст. 218 ЦК України заперечення проти спірного договору купівлі-продажу, укладеного у письмовій формі, не можуть ґрунтуватися на показаннях свідків.

При таких обставинах районний суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність підстав для застосування ст. 235 ЦК України про визнання недійсним удаваного правочину, а також - до висновку, що після відчуження квартири позивачкою при наступному її продажу майнові права або інтереси позивачки не зачіпаються.

За змістом ч. 2 ст. 727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність. Однак в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що зазначена квартира є сімейною реліквією або іншим немайновим благом для позивачки, а її батьківські почуття до своєї доньки не змінюють характер цінності цієї квартири та підтверджує висновки суду про безпідставність таких вимог позивачки.

Однак при цьому позов ОСОБА_4 у світлі вимог ч. 4 ст. 334 ЦК України про те, що право власності не набуте за договором нерухоме майно, яке підлягає державної реєстрації, виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону, був вирішений судом першої інстанції без належного з'ясування, чи набула ОСОБА_4 у власність на підставі спірного договору купівлі-продажу вказану квартиру № 118, що є необхідно підставою для застосування приписів ст. 391 ЦК України про захист прав власника майна.

Всупереч вимог ст. 213 ЦПК України про законність та обґрунтованість рішення суд не з'ясував, що на день ухвалення рішення ОСОБА_4 ще не зареєструвала права власності на вказану квартиру № 118. Як безспірно встановлено апеляційним судом, така реєстрація права власності 20.06.2012 року на підставі спірного договору купівлі-продажу від 21.03.2012 року відбулася з порушенням ухвали Київського районного суду м. Харкова від 15.06.2012 року по цій справі про накладення арешту на вказану квартиру і з цих причин, як вбачається з листа КП «Харківське БТІ», станом на 25.06.2012 року така реєстрація на день ухвалення рішення по справі вже була скасована, що відповідно до наведених норм матеріального права свідчить про безпідставність заявлених ОСОБА_4 позовних вимог (а.с. 30, 36).

Таким чином, оскільки в цій частині районний суд ухвалив своє рішення без з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, внаслідок чого порушив норми матеріального права, то з передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підстав рішення суду за позовом ОСОБА_4 підлягає скасуванню, із ухваленням з цього приводу нового рішення про відмову у його задоволенні, за безпідставністю, та частковим задоволенням скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 316, 319-325, 327 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2012 року в частині зобов'язанні ОСОБА_3 передати ОСОБА_4 ключі від вхідних дверей квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та звільнення вказаної квартири від власних речей - скасувати і у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою відмовити.

В іншій частині рішення районного суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, однак на протязі двадцяти днів після набрання законної сили може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: