Ухвала суду № 32472902, 17.07.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"17" липня 2013 р. Справа № 806/600/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" квітня 2013 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_5 звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки за період діяльності з січня по лютий 2012 року та зобов'язати відповідача вилучити з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію про результати перевірки.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Баранівську міжрайонну державну податкову інспекцію Житомирської області Державної податкової служби вилучити із автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію про результати перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Укравтоматизація" за період січень - лютий 2012 року.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що відповідачем направлено позивачу запит від 10.09.2012 року № 1147/7/17 про надання інформації по взаємовідносинах позивача з ПП "Укравтоматизація" та надання копій первинних документів, що підтверджують ці взаємовідносини за період січень-лютий 2012 року та подальшу реалізацію товарів, які придбані у ПП "Укравтоматизація".

Підставою, для надіслання запиту, було проведення невиїзної документальної перевірки ПП "Укравтоматизація" Ленінською МДПІ у м. Луганську, на підставі п. 72.1 ст. 72, п. 73.3 ст. 73 та п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року.

Відповідь на вказаний запит позивачем не надано, з посиланням на те, що вказаний запит не відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про безпідставність таких доводів позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, надано право органам ДПС проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України, органи ДПС мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.5 п.16.1 ст.16 ПК України, передбачений обов'язок платника податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

За змістом п.73.3 ст.73 ПК України органи ДПІ мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи ДПС функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу ДПС і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з підстав передбачених чинним законодавством.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу ДПС, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах 1 та 2 цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації органами ДПС за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган ДПС має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Разом з тим, дана правова норма прямо зазначає, що у разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що запит відповідача про надання інформації відповідає вимогам чинного законодавства, а тому доводи позивача, щодо невідповідності вказаного запиту вимогам законодавства, є безпідставними.

Що стосується правомірності податкового органу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, колегія суддів зазначає.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, органи ДПС мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст.78 ПК України, відповідно до положень якої, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (п.п.78.1.1 п.78.1);

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 р. № 984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Наказ про проведення позапланової перевірки № 233 від 14 листопада 2012 року реалізований у встановленому законом порядку.

Крім того, законодавством встановлений порядок оскарження висновків такої перевірки.

Отже, враховуючи викладене, та те, що у встановлений податковим органом строк, позивач запитуваних документів не надав, що стало підставою для прийняття керівником податкового органу рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки у відповідності до вимог п. 78.1.1 ст. 78 ст. 78 Податкового кодексу України, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог в цій частині.

Крім того, встановлено, що на підставі наказу № 233 та направлення на перевірку № 153 від 14 листопада 2012 року, посадовою особою Романівського відділення Баранівської МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Укравтоматизація", за період січень - лютий 2012 року.

За результатами вказаної перевірки, складено акт № 567/17-2983812973 від 27.11.2012 року, в якому виявлені порушення:

- абз. "а", "б" п. 185.1 ст. 185, п. 186.1, п. 186.2 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р., в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань на суму 171752 грн., в тому числі: за січень 2012 року у сумі 73024 грн., лютий 2012 року у сумі 98728 грн.;

- абз. "а" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами і доповненнями), в результаті чого завищено суму податкового кредиту на суму 162383 грн., в тому числі: за січень 2012 року у сумі 69041 грн., за лютий 2012 року у сумі 93342 грн.

На вказаний акт позивачем подано заперечення, у задоволенні якого податковим органом відмовлено.

Листом від 11 березня 2012 року № 462/7/17 позивача повідомлено про те, що результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Укравтоматизація" за період січень - лютий 2012 року внесено до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Підставою для висновку відповідача про завищення позивачем суми податкових зобов'язань у сумі 171752 грн. та про завищення суми податкового кредиту у сумі 162383 грн. було визнання операцій позивача з ПП "Укравтоматизація" по договору поставки № УК-9 від 04 січня 2012 р. нікчемним правочином.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу щодо нікчемності правочину позивача з ПП "Укравтоматизація", з огляду на наступне.

Встановлено, що 04 січня 2012 року між ПП "Укравтоматизація" (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № УК-9, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, "Постачальник" зобов'язується поставити та передати товар (автозапчастини) у власність "Покупця", а "Покупець" зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. Оплата за товар проводиться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок "Постачальника".

Факт виконання договору підтверджуються, податковими накладними, платіжними дорученнями та доказами подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності.

Оплата вартості товару позивачем на користь ПП "Укравтоматизація" здійснено шляхом безготівкового розрахунку.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача ПП "Укравтоматизація" було зареєстроване як платник податку на додану вартість та перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Посилання відповідача на відсутність товарно - транспортних накладних є безпідставним , оскільки оформлення та наявність товарно-транспортної накладної не є обов'язковим для цілей податкового обліку та не є підставою для висновку про відсутність господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Щодо посилань відповідача, на відсутність замовлень та актів приймання-передачі товарно - матеріальних цінностей, то дані обставини спростовуються пунктом 2.1 договору поставки, згідно якого поставка здійснюється на підставі отриманого Постачальником замовлення. Замовлення виконується у письмовій або усній формі. Допускається оформлення замовлення шляхом факсимільного зв'язку та електронною поштою. Оформлення актів прймання-передачі товарно - матеріальних цінностей не передбачений умовами договору.

Посилання відповідача на відсутність складських приміщень, спростовується матеріалами справи, згідно яких встановлено, що позивач проживає у приватному будинку із сараєм, а тому необхідності орендувати будь-які інші складські приміщення не має.

Посилання податкового органу на нікчемність укладених договорів між позивачем і ПП "Укравтоматизація" є також безпідставними.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Щодо правомірності включення позивачем, до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту, суми податку на додану вартість по операціях з ПП "Укравтоматизація", слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Усі господарські операції підтверджені первинними документами позивача відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Зазначені документи, підтверджують взаємовідносини позивача з ПП "Укравтоматизація", містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин, а відтак є первинними в розумінні закону.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Однак, відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин на яких ґрунтуються його заперечення.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" квітня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) (підпис) А.Ю.Бучик Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "18" липня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 АДРЕСА_1

3- відповідачу Баранівська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби вул.Першотравенська,17,м.Баранівка,Баранівський район, Житомирська область,12700