Постанова № 32472210, 12.07.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/10203/13а

Провадження № 2а/521/283/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 12» липня 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Целуха А.П.,

при секретарі судового засідання Корнієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області про визнання відсутності компетенції у субєкта владних повноважень, визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2013 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області про визнання відсутності компетенції у субєкта владних повноважень, визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та просив суд ухвалити рішення, яким визнати відсутність компетенції (повноважень) у субєкта владних повноважень ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області - щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення 12.06.2013 року постанови про накладення адміністративного стягнення стосовно фізичної особи - ОСОБА_1; визнати нечинною і скасувати постанову №305 від 12.06.2013 року інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, якою ОСОБА_1 (який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 12 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч пятсот) гривень.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, представник позивача за довіреністю ОСОБА_3, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити у повному обсязі, а також просив не проводити технічну фіксацію судового процесу.

Представник відповідача ОСОБА_2 Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області у судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв, клопотань про порядок розгляду справи, а також, письмових заперечень проти позову до суду не надходило.

З'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та правовідносини сторін, що випливають з таких обставин, перевіривши доводи, зазначені в позові наявними в справі доказами, дослідивши матеріали справи, надавши їм правову оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 12.06.2013 року Першим заступником начальника ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області винесено постановою по справі про адміністративне правопорушення №305, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 12 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч пятсот) гривень.

Згідно описової частини зазначеної постанови, ОСОБА_1 надано недостовірні дані в «декларації про готовність обєкта до експлуатації №МК 142130920586 від 02.04.2013 року щодо завершення виконання будівельних робіт на обєкті та стану готовності до експлуатації обєкта «Реконструкція нежитлових приміщень під аптеку по вулиці Жуковського,59 в місті Первомайськ Миколаївської області».

Проте, як встановлено у судовому засіданні, при здійсненні вказаного адміністративного провадження ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області допущено наступні порушення чинного законодавства.

Рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнято першим заступником начальника ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області ОСОБА_4, який у встановленому законом порядку не уповноважений на виконання владних повноважень такого характеру.

Так, відповідно до положень статті 244-6 КУпАП від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю, та інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.

Отже керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, вправі уповноважувати розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення саме посадових осіб цього центрального органу.

Водночас, згідно з вимогами ст. ст. 16, 17, 19, 20 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» в структуру центрального органу виконавчої влади входять керівник, його заступники, посадові (в т.ч.службові) особи центрального апарату.

Відповідно до приписів ст. 21 вищевказаного Закону та пункту 13,15,16 Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №563) територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права. В окремих випадках територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватись керівником як структурні підрозділи апарату центрального органу.

Згідно з підпунктом 19 пункту 10 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (затв. Указом Президента України 08.04.2011 №439/2011) та п. п. 1 і 16 Положення про інспекцію архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (затв. наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України №22 від 02.06.2011) інспекція ДАБК області є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України, входить до сфери її управління, підзвітна і підконтрольна їй, та є юридичною особою.

Враховуючи, що інспекція ДАБК у Миколаївській області не є територіальним структурним підрозділом апарату центрального органу, уповноважувати її посадових осіб здійснювати функції у сфері провадження про адміністративні правопорушення може лише нормативний акт законодавчого рівня.

Водночас до вказаних правовідносин з питань провадження у справах про адміністративні правопорушення не можуть бути застосовані положення постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244, якою затверджено порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Цей Порядок (п.1) визначає процедуру накладення штрафів, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». Штрафи накладаються на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (пункт 2 Порядку). За своїм характером вони є одним із видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються для субєктів господарювання за порушення правил здійснення господарської діяльності (Глава 27 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.8 Положення про інспекцію архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (затв. наказом №22 від 02.06.2011 ДАБІ України) передбачено право посадових осіб обласної інспекції складати протоколи «про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, …розглядати справи про правопорушення, накладати штрафи відповідно до законодавства». Тобто це Положення не надає права керівникам територіальної інспекції вести провадження саме про адміністративне правопорушення».

Наказ №22 від 02.06.2011 ДАБІ України не зареєстровано Міністерством юстиції України у державному реєстрі нормативно-правових актів відповідно до п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992, №731).

Отже, у вищевказаному наказі №22 від 02.06.2011 та Положенні про інспекцію архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, відсутні норми, які змінюють і доповнюють організаційно-правовий механізм реалізації прав, свобод й законних інтересів громадян, проголошених й гарантованих Конституцією та законами України: він не надає право конкретним керівникам (начальнику та його заступникам) обласної інспекції архітектурно-будівельного контролю здійснювати провадження по справах про адміністративні правопорушення. В іншому випадку ці правові акти вважались би такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані (пункт 15 Положення).

Отже, при розгляді 12.06.2013 року справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови №305 стосовно ОСОБА_1 , Перший заступник начальника ОСОБА_2 ДАБК у Миколаївській області ОСОБА_5 діяв з явним перевищенням наданих йому владних повноважень, всупереч вимог статті 244-6 КУпАП.

Із матеріалів справи вбачається, що, всупереч вимог статті 268 КУпАП Першим заступником начальника інспекції ДАБК у Миколаївській області справу про адміністративне правопорушення розглянуто без присутності позивача, що позбавило його можливості дати пояснення по суті обставин перевірки, надати необхідні документи, залучити адвоката чи іншого фахівця у галузі права, спеціалістів тощо. В порушення вимог статті 277-2 КУпАП в установленому законом порядку позивача не було викликано повісткою-повідомленням до органу, який розглядав справу про адміністративне правопорушення. Ці обставини негативно вплинули на встановлення істини по справі.

При складанні стосовно ОСОБА_1 посадовими особами інспекції ДАБК 03.06.2013 року протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та при розгляді 12.06.2013 року справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності порушено вимоги статті 247 КУпАП, якою визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно вимог ч.1статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Судом встановлено, що, позивачем - директором ТОВ «Ріфарм», декларацію про готовність обєкта до експлуатації подано до інспекції ДАБК у Миколаївській області 27.03.2013 року, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції на першій сторінці декларації.

Після проведення відповідної перевірки даних, викладених у декларації, та згідно положень статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» інспекцією 02.04.2013 року (в межах визначеного законом десятиденного терміну, з дня її подання) прийнято рішення про реєстрацію вказаної декларації, за №МК 142130920586).

Правопорушення, передбачене ч.12 ст.96 КУпАП не може вважатися триваючим, оскільки зазначення будь-яких відомостей у декларації здійснено у певний час, і повинно бути виявленим саме під час перевірки декларації. Тобто з боку позивача відповідні дії, що мають значення для кваліфікації, вчинені 27 березня 2013 року, і їх правовим наслідком стала реєстрація декларації компетентним органом державного контролю 2 квітня 2013 року.

За таких обставин ОСОБА_1, 13.06.2013 року притягнуто до адміністративної відповідальності за дії, які мали місце не пізніше 02.04.2013, тобто з пропуском двомісячного строку накладення адміністративного стягнення.

Крім того, директора фірми «Ріфарм» ОСОБА_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.12 ст.96 КУпАП при відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення неуповноважені посадові особи інспекції ДАБК у Миколаївській області водночас порушили визначений законом порядок встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення.

Відповідно до приписів статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Однак, протокол про адміністративне правопорушення від 03.06.2013 року складено головним державним інспектором Північно-західного інспекційного відділу ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області ОСОБА_6, яка не є уповноваженю особою на його складання відповідно до приписів статті 255 КУпАП. Посада, яку обіймає ОСОБА_6, відсутня у відповідному переліку посад осіб, що мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Не передбачено такого повноваження для цієї посади і положеннями частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а частина 10 цієї статті вказує на право оскаржити до суду рішення органу державного архітектурно-будівельного контролю лише субєкта господарювання. Аналіз цієї правової норми свідчить, що вона не регулює правовідносини щодо порядку адміністративного провадження стосовно фізичних чи посадових осіб.

Крім того, у порушення вимог 256 КУпАП протокол складено у відсутності позивача, в силу чого йому не розяснювались процесуальні права, не відбирались пояснення, що суттєво позначилось на зясуванні обставин, які мають суттєве значення для встановлення істини по даному адміністративному провадженню.

У протоколі не зазначено суть правопорушення, а саме у чому конкретно полягає недостовірність інформації про готовність будівельного обєкта до експлуатації, яка наведена ОСОБА_1 в декларації, поданій від імені ТОВ «Ріфарм» 27.03.2013 року. Посилання у пункті 8 протоколу на матеріали позапланової перевірки, проведеної на обєкті, носять не конкретний характер, оскільки при цьому не вказано ні на її дату, ні на певні результати та документальні докази, тощо.

Крім того, всупереч вимог статті 254, 256 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено пояснення свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Водночас позивача, як директора ТОВ «Ріфарм», не було своєчасно повідомлено в установленому законом порядку про проведення 03.06.2013 року інспекцією ДАБК у Миколаївській області перевірки на підпорядкованому обєкті, що обумовлено, зокрема, знаходженням органів управління товариства в іншій області. При цьому було порушено вимоги п.п. 12 та 13 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. №553.

Крім того, всупереч положень пункту 21 цього Порядку в акті перевірки відсутній запис про спробу інспектора надати представнику замовника можливість висловити свої міркування, ознайомити з актом перевірки для підписання і про його відмову це зробити, хоча в акті є запис про участь у перевірці представника підприємства ОСОБА_7

Висновок про недостовірність даних в декларації від 27.03.2013 року (зареєстрована 02.04.2013) про готовність будівельного обєкта до експлуатації зроблена головним державним інспектором Північно-західного інспекційного відділу ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області ОСОБА_6 внаслідок непрофесійного та некомпетентного відношення до її проведення, що є порушенням статті 3 Закону України «Про державну службу».

Суд критично ставиться до дій інспектора ІДАБК, яка попередньо не ознайомилась з робочим проектом реконструкції обєкта містобудування, що підтверджується її ж записом у пункті 1 Припису від 03.06.2013. При таких обставинах висновок про незавершеність реконструкції обєкта є надуманим і не відповідає дійсності.

Незавершеність будівництва інспектором обгрунтована проведенням типових впорядкувальних робіт по підтриманню життєдіяльності обєкта нерухомості. Однак, за визначенням Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 №150 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 року за №1046/9645; далі Перелік) ці роботи є діяльністю з технічного обслуговування і поточного ремонту будівель і не можуть кваліфікуватись як капітальний ремонт чи реконструкція.

Інспектор повинна була зафіксувати і доказати саме незавершеність робіт, які передбачені Робочим проектом реконструкції.

Зокрема, робочим проектом реконстукції №05-2012-РП приміщення у місті Первомайську взагалі не передбачено ремонт та фарбування фасаду будівлі. Разом з тим за згодою балансоутримувача перший поверх було пофарбовано у сірий колір, на що саме й звернуто увагу інспектора. Проте ці роботи не суперечать п.п. 1.2.3.4. та 1.2.3.9. Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Крім того, спірний обєкт не консервувався.

Ремонт та заміна електоросвітильників чи електророзеток на нові, згідно п. 1.1.16.3. Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд є роботами, що визначаються як заходи по підтриманню життєдіяльності обєкта і не є ремонтом приміщення.

На момент перевірки ОСОБА_2 ДАБК у Миколаївській області приміщення за адресою: вулиця Жуковського, 59 в місті Первомайськ, підвісна стеля типу «армстронг» була в тому ж стані, а саме, відповідала проведеному раніше ремонту та проектній документації. Знято лише кілька плиток для доступу і монтажу проводки охоронної сигналізації. Жодною правовою нормою не заборонено вже після вводу обєкта в експлуатацію виконувати поточні роботи, повязані із забезпеченням життєдіяльності обєкта, нормального функціонування чи його поліпшення. Ці роботи також відповідають вимогам п.п. 1.1.16 та 1.2.15 Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Також, на момент перевірки в санвузлі здійснювались дрібні експлуатаційні роботи, а саме, заміна кришки та окремих елементів електрощитка, що відноситься до поточного обслуговування приміщення. (п.п. 1.1.16.1 та 1.1.16.4 Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд. (наказ Держжитлокомунгоспу від 10.08.2004 №150).

Необхідність тимчасового демонтажу правового поручня пандуса на сходах, що примикає до стіни була викликана його псуванням невідомими особами в ніч з 26 на 27 травня 2013 року, що зафіксовано відповідним актом, наявним в матеріалах справи. Ці роботи відповідають положенням п.п. 1.1.9.2 та 1.1.9.5. Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Разом з тим всі, передбачені проектом реконструкції, будівельні роботи на обєкті містобудування були завершені станом на кінець березня 2013 року, що підтверджується як первинними документами (робочим проектом 05-2012-РП «Реконструкція нежитлових приміщень під аптеку по вулиці Жуковського, 59 в місті Первомайськ Миколаївської області», договором підряду від 07.04.2012 №25-БР-2012 з ПП «Артєль-1», загальним журналом робіт, журналом авторського нагляду, актами про виконання робіт), так і фактом реєстрації декларації самою інспекцією ДАБК у Миколаївській області 02.04.2013 за № 142130920586)..

Згідно з ч. ч. 4, 6 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктом 20, 21 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461) ОСОБА_2 перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію. У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, ОСОБА_2 повертає її на доопрацювання з

обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Після усунення недоліків що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до інспекції для реєєстрації.

Крім того, частина 1 статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надає право субєкту містобудування внести зміни до декларації навіть у разі виявлення інспекцією ДАБК недостовірних даних у декларації, при умові, що вони не є підставою вважати обєкт самочинним будівництвом.

Реєстрація декларації про готовність обєкта до експлуатації свідчить про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта (частина 5 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

За таких обставин у посадових осіб інспекції ДАБК в Миколаївській області не було підстав для проведення на підпорядкованому ТОВ «Ріфарм» обєкті чергової позапланової перевірки «достовірності декларації про готовність обєкта до експлуатації», оскільки така перевірка вже була проведена раніше.

Вказана постанова органу державного контролю суперечить вимогам закону, винесена за відсутності компетенції у субєкта владних повноважень та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з приписами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушеним робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Таким чином, у суду є достатні підстави вважати, що інспекція архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, як субєкт владних повноважень, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення 03.06.2013 року, розгляді справи про адміністративне правопорушення і винесенні 12.06.2013 року постанови №305 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності діяла всупереч повноважень та вимог Конституції та законів України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено, недобросовісно, непропорційно, без урахування прав особи на участь у процесі прийняття рішення, несвоєчасно і з порушенням визначених законом строків для прийняття процесуального рішення.

В Україні діє принцип верховенства права.

Судове рішення (постанова) є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

Суд, виконавши всі вимоги адміністративно - процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Судове рішення (постанова)- це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутність правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Відповідачем порушені норми ст.280 КУпАП, згідно вказаних норм(посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Статтями 11,71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ст.11 ч.2 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи на забезпечив явку представника, та не надав до суду обґрунтовані заперечення на позов.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених судом фактів, оцінюючи надані по справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та законними, а адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.55 Конституції України, ст. ст. 7, 9, 38, ч. 12 ст. 96, ст. ст. 247, 251, 254-256, 268, 277-2, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 1, 2, 4-6, 17-19, 99-103, 104-107, 117, 122, 158-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївський області про визнання відсутності компетенції у субєкта владних повноважень, визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити у повному обсязі.

Визнати відсутність компетенції (повноважень) у субєкта владних повноважень ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області - щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення 12.06.2013 постанови про накладення адміністративного стягнення стосовно фізичної особи - ОСОБА_1.

Визнати протиправною і скасувати постанову №305 від 12.06.2013 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, якою ОСОБА_1 (який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 12 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч пятсот) гривень.

Рішення суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.П. ЦЕЛУХ