Постанова № 32471866, 15.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року № 826/7580/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 30 листопада 2012 року № 0002241704/8840 та № 0002251704/8841.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, закони України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 неправомірно зроблений висновок про те, що угоди укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп Ко", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтербазіс" не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Національного Класифікатору України, прийнятого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 грудня 2005 року № 375, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2012 року № 0002241704/8840 та № 0002251704/8841, оскільки правочини вчені за участю фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп Ко", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтербазіс" не спричинили реального настання правових наслідків. Також представник відповідача зазначив, що позивачем безпідствно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбанні мобільного телефону, терміналу та аксесуарів для ноутбуку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби.

В період з 18 жовтня 2012 року по 29 жовтня 2012 року з продовженням терміну проведення перевірки на п'ять робочих днів Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на підставі направлень від 18 жовтня 2012 року № 1583, № 1584, на підставі статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок за жовтень 2012 року, у відповідності із затвердженим планом перевірок проведена документальна виїзна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 22 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 12 листопада 2012 року № 5767/17/4/НОМЕР_1, яким встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1:

- підпункту 177.5.2 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, а саме суб'єкт господарської діяльності ОСОБА_1 не подала декларацію про доходи за І квартал 2011 року;

- пункту 19.1 "а" статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: суб'єкт господарської діяльності ОСОБА_1 не надала до перевірки книгу обліку доходів та витрат;

- статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", пункту 19.1 "а" статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого суб'єкт господарської діяльності ОСОБА_1 у період з 22 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року завищила валові витрати на суму 967,78 грн., що призвело до заниження сум оподатковуваного доходу за період з 22 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року на суму 967,78 грн.;

- пункту 176.1 статті 176, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: суб'єкт господарської діяльності ОСОБА_1 вела не належним чином облік доходів та витрат за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, а саме: занизила валовий дохід на суму 137 047,51 грн. та завищила валові витрати на суму 47 644,46 грн., що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік на суму 184 691,97 грн.;

- підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 13 466,56 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року, червень-серпень 2011 року, грудень 2011 року в сумі 25 733,33 грн.;

- пункту 1, пункту 5 статті 203, пункту 1, пункту 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228, статті 626, статті 629, статті 650, статті 655, статті 658, статті 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, вчинених суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_1 із контрагентами, зазначеними у акті перевірки.

Позивачем подані заперечення на акт перевірки від 12 листопада 2012 року № 5767/17/4/НОМЕР_1.

Листом від 27 листопада 2012 року за № 8661/К/17-224 Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби повідомила суб'єкта господарської діяльності-фізичну особу ОСОБА_1 про внесення доповнень до акту перевірки та повідомлено, що абзац 8 розділу ІІІ "Висновки. Про результати перевірки дотримання податкового законодавства України" акту перевірки від 12 листопада 2012 року № 5767/17/4/НОМЕР_1 вилучено, абзац 12 викладено в наступній редакції "підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 4 234,87 грн.", абзац 14 викладено в наступній редакції "пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-серпень 2011 року, грудень 2011 року в сумі 9 815,18 грн.", після абзацу 14 додано "відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, які підпадають під визначення статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 185 Податкового кодексу України. Підприємством-покупцем ПП "Білла-Україна" безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, згідно накладних, виписаних суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_1 на загальну суму 25 150,06 грн., а саме: у жовтні 2010 року на суму 9 200 грн., у грудні 2010 року на суму 31 грн., у квітні-травні 2011 року на суму 10 653,56 грн., у червні 2011 року на суму 5 264,70 грн.", абзац 18 викладено в наступній редакції: "за результатами перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб - 30 102,45 грн., податку на додану вартість - 14 050,05 грн.".

На підставі складеного акту перевірки, 30 листопада 2012 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0002241704/8840, яким збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання в розмірі 16 675,88 грн., з якої: за основним платежем - 14 050,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 625,83 грн. за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах, код платежу: 3014010100;

- № 0002251704/8841, яким збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання в розмірі 34 018,11 грн., з якої: за основним платежем - 30 102,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 915,66 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, код платежу: 8511010500.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржила їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 22 лютого 2013 року № 228/К/12-1 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 30 листопада 2012 року № 0002241704/8840, № 0002251704/8841, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 19 грудня 2012 року (вхідний Державної податкової служби від 25 грудня 2012 року № 1048/К) - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 24 квітня 2013 року № 660/К/99-99-10-01-08 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 30 листопада 2012 року № 0002251704/8841 про сплату визначеної суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та № 0002241704/8840 про сплату грошового зобов'язання по податку на додану вартість і рішення Державної податкової служби у м. Києві від 22 лютого 2013 року № 228/К/12-1-03, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірки прийшла до висновку про завищення позивачем валових витрат та про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Вайліс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп Ко", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтербазіс", оскільки при проведенні перевірки податковим органом зроблений висновок, що правочини вчинені за участю позивача та вказаних контрагентів не спричинили реального настання правових наслідків. Також відповідачем при проведенні перевірки зроблений висновок про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, згідно податкових накладних виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан Плюс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Алло", Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1".

Щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. У пункті 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України зазначено, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

На час виникнення спірних правовідносин діяли закони України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість".

Згідно статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт 177.3 статті 177 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 1.7, підпунктом 7.4.1, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс" виписало на користь позивача податкову накладну № 191007 від 19 жовтня 2010 року на загальну суму 25 864 грн., в тому числі ПДВ - 4 310,67 грн., згідно якої фізична особа-підприємець ОСОБА_1 придбала програмне забезпечення.

На підтвердження перерахування коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс" позивачем надано копію платіжного доручення № 16 від 1 грудня 2010 року.

1 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркон груп Ко", як продавцем, та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, як покупцем, укладено договір № 61, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар. Якість товару повинна відповідати ДСТУ і підтверджуватися посвідченням якості. Продавець зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти у власність та оплатити його на умовах даного договору, з урахуванням індексу інфляції та стану ринку на момент здійснення розрахунків. Пунктом 2.1 договору визначено, що покупець оплачує поставлений продавцем товар по ціні, передбаченій в додатках до даного договору. Згідно розділу 3 договору, покупцю надаються продавцем наступні документи на товар: видаткова накладна, податкова накладна, а покупець зобов'язаний надати продавцю довіреність на отримання товару і зробити відмітку у видатковій накладній продавця. Відповідно до пункту 3.6 договору, товар поставляється силами покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркон груп Ко" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 31 від 1 червня 2011 року на загальну суму 14 019,27 грн., в тому числі ПДВ - 2 336,55 грн.,

- № 132 від 14 червня 2011 року на загальну суму 22 343,05 грн., в тому числі ПДВ - 3 723,84 грн.

Згідно податкових накладних, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 придбала у Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон груп Ко" виделки одноразові, стакани одноразові, тарілки одноразові, серветки паперові.

На підтвердження перерахування коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон груп Ко" позивачем надано копії платіжних доручень № 42 від 28 квітня 2011 року, № 47 від 10 травня 2011 року, № 85 від 8 липня 2011 року та № 97 від 3 серпня 2011 року.

Згідно видаткової накладної № 000388 від 3 серпня 2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтербазіс" поставило позивачу товар (виделки одноразові, стакани одноразові, тарілки одноразові) на загальну суму 16 844,68 грн., в тому числі ПДВ - 2 807,45 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтербазіс" виписало на користь позивача податкову накладну № 301 від 3 серпня 2011 року на загальну суму 16 844,68 грн., в тому числі ПДВ - 2 807,45 грн.,

На підтвердження перерахування коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтербазіс" позивачем надано копію платіжного доручення № 104 від 1 вересня 2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан Плюс" виписало на користь позивача податкову накладну № 350 від 17 серпня 2011 року на загальну суму 2 499 грн., в тому числі ПДВ - 416,50 грн., згідно якої фізична особа-підприємець ОСОБА_1 придбала телефон Nokia 6700 Chrome.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алло" виписало на користь позивача податкову накладну № 1200002 від 28 грудня 2011 року на загальну суму 5 898 грн., в тому числі ПДВ - 983 грн., згідно якої фізична особа-підприємець ОСОБА_1 придбала термінал SonyEricsson LT18/Xperia arc S Gloss Black.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" виписало на користь позивача податкову накладну № 6/0061 від 28 грудня 2011 року на загальну суму 429 грн., в тому числі ПДВ - 71,50 грн., згідно якої фізична особа-підприємець ОСОБА_1 придбала підставку для ноутбука GEMBIRD NBS-5 (3926300090).

Представник позивача під час розгляду справи зазначила, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 придбала у Товариства з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд" плед флісовий, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп" шампури, кухолі пива, сумки із спанбонду з рисунком, сумки із спанбонду чорно-білі, сонцезахисні шторки для авто, одноразові виделки, стакани, серветки, тарілки, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтербазіс" одноразові виделки, стакани, тарілки з метою виконання своїх зобов'язань перед Підприємством з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна".

Як вбачається з матеріалів справи, 1 вересня 2010 року між Підприємством з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна", як замовником, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як виконавцем, укладено Ліцензійну угоду про виробництво продукції під захищеною торгівельною маркою, за умовами якої замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки щодо виробництва продукції, переліченої в специфікаціях до цієї угоди, з нанесенням на неї захисної торгівельної марки, право використання якої на території України належить замовнику, з наступним ексклюзивним постачанням такої продукції виключно замовнику. Пунктом 1.3 договору визначено, що під торгівельною маркою сторони цієї угоди розуміють захищену торгівельну марку "CLEVER".

На підтвердження подальшої реалізації придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтербазіс" товару позивачем надано податкові накладні виписані на користь Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна", згідно яких фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 поставлено набори тарілок одноразових, стаканів одноразових, ножів одноразових, виделок одноразових та набори "Пікнік" 6 персон, шампури, пледи флісові.

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп Ко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтербазіс", з огляду на нижченаведене.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, позивачем під час розгляду справи не надано договорів, укладених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтербазіс", як і не надано додаткових угод, додатків до договорів або специфікації продукції, які б розкривали вид, кількість та вартість замовленого товару, а тому встановити відповідність господарських операцій умовам договорів не вбачається за можливе.

Первинних документів на підтвердження придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд" пледів флісових, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп" шампурів, кухолів пива, сумок із спанбонду з рисунком, сумок із спанбонду чорно-білих, сонцезахисних шторок для авто, суду не пред'явлено.

При цьому, надані позивачем копії платіжних доручень про сплату коштів на користь своїх контрагентів також не можуть бути належними доказами, оскільки на них відсутній підпис працівника банку та печатки банку, які б підтверджували прийняття установою банку платіжних доручень позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно умов договору від 1 квітня 2011 року № 61, укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркон груп Ко", товар поставляється силами покупця (пункт 3.6 договору), проте доказів наявності у власності позивача чи в користуванні транспортних засобів з метою здійснення перевезення товару, суду не пред'явлено.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що під час розгляду справи не встановлено обставин щодо реальності здійснених операцій за участю позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп Ко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтербазіс", суд не приймає до уваги доводи позивача відносно того, що позивачем реалізовано Підприємству з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" товар, придбаний саме у зазначених контрагентів.

Також представником позивача не надано пояснень відносно того, яке програмне забезпечення та з якою метою фізична особа-підприємець ОСОБА_1 придбала у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс", як і не надано доказів на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан Плюс" телефону Nokia 6700 Chrome, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алло" терміналу SonyEricsson LT18/Xperia arc S Gloss Black, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" підставки для ноутбука GEMBIRD NBS-5 (3926300090).

Крім того, суд звертає увагу, що ухвалою суду про відкриття провадження у справі витребувано від позивача оригінали для огляду та копії для залучення до матеріалів справи всіх первинних документів, складених за результатами господарських взаємовідносин за участю позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп Ко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтербазіс", проте позивачем ухвала суду не виконана, витребовувані судом документи не надані.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковий кодекс України встановлюють, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Разом з тим, згідно довідки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 14 лютого 2012 року № 648/23-4/37194178 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтербазіс" щодо підтвердження господарських відносин за червень, липень, серпень 2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтербазіс" сформувало схемний кредит підприємствам-вигодонабувачам в червні місяці 2011 року на суму 656 300 грн., в липні 2011 року на суму 151 400 грн. та в серпні 2011 року на суму 645 500 грн.

Згідно акту Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 8 грудня 2011 року № 1318/2300/37135774 про результати проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп Ко" з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по серпень 2011 року, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп Ко" підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп Ко" та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому правочини відповідно до пунктів 1, 2 статті 215, пункту 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Також в акті зазначено про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп Ко" необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Згідно акту Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 10 лютого 2011 року № 101/23-1/36445153 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 5 травня 2009 року по 31 грудня 2011 року, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Різано-Трейд" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Також в акті зазначено, що від СВ ПМ Державної податкової інспекції у Шевченківському районі надійшла постанова від 19 січня 2012 року в межах кримінальної справи № 80-0263 про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, в якій зазначено, що в ході проведених обшуків та оглядів виявлено та вилучено комп'ютерну техніку, систему "Клієн-банк", первинну фінансово-господарську, бухгалтерську, звітну документацію підприємств з ознаками фіктивності, зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд", які упродовж 2009-2011 років використовувались в злочинних схемах з створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами.

В акті Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 12 листопада 2012 року № 5767/17/4/НОМЕР_1 зазначено, що згідно акту Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 13 лютого 2012 року № 281/23-1/36445186, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс" здійснювала діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Доказів оскарження зазначених актів перевірок контрагентами ОСОБА_1 суду не пред'явлено.

Отже, всі вищенаведені дані в сукупності свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Вайліс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп Ко" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтербазіс".

При цьому, суд зазначає, що за відсутності факту придбання послуг, а також доказів, що такі послуги призначені для використання у господарській діяльності позивача відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З огляду на встановлене та враховуючи відсутність первинних документів, які б фактично підтверджували здійснення господарської операції між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп Ко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтербазіс", суд приходить до висновку про правомірність висновків відповідача щодо безпідставності формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Вайліс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркон Груп Ко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтербазіс".

При цьому, враховуючи відсутність доказів на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаного телефону Nokia 6700 Chrome, терміналу SonyEricsson LT18/Xperia arc S Gloss Black, підставки для ноутбука GEMBIRD NBS-5 (3926300090), суд приходить до висновку про правомірність висновків відповідача щодо безпідставності формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан Плюс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Алло", Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1".

Разом з тим, суд приймає до уваги, що на момент вчинення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

При цьому, суд зазначає, що в зв'язку з ненаданням позивачем всіх первинних документів, складених за результатами спірних господарських операцій та в зв'язку з ненаданням податкових декларацій, поданих позивачем до податкового органу за спірний період, встановити відповідність донарахованих грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, не вбачається за можливе.

Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкові повідомлення-рішення, якими збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення (пункт 7 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України).

Пунктом 11 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби правомірно застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 2 625,83 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 30 листопада 2012 року № 0002241704/8840 та штрафні санкції в розмірі 3 915,66 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 30 листопада 2012 року № 0002251704/8841.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева