Постанова № 32470533, 10.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа№ 910/5186/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мациборко Т.І.

за участю представників сторін:

від позивача: представник - Сарабура Є.О. (за довіреністю) Лева С.В. (за довіреністю)

від відповідача : представник - не з'явився

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос"

на рішення Господарського суду Господарського суду м. Києва від 18.04.2013р.

у справі № 910/5186/13 (Суддя: Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційні мережі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарт-С"

про стягнення 98 752,57грн.

ВСТАНОВИВ:

19.03.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційні мережі" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос" про стягнення грошової заборгованості у розмірі 98752,57 грн., а також судового збору 1975,05 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 р. у справі № 910/5186/13 позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційні мережі" - грошові кошти у розмірі - 98 752, 57 грн. та судовий збір у розмірі - 1 975, 05 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ "ТД "Геліос" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва № 910/5186/13 від 16.04.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що договір про переведення боргу від 28.12.2012 року підписаний Количевою А.В., яка мала доручення на його підписання, однак при винесенні рішення суд першої інстанції не врахував, що відповідно до запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є запис про обмеження щодо укладання договорів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос" та призначено розгляд справи № 910/5186/13 на 12.06.2013 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

07.06.2013р. Через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

11.06.2013р. Через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшла заява - клопотання про відкладення розгляду справи.

12.06.2013р. колегією суддів було задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 10.07.2013р.

10.07.2013р. у судове засідання представник відповідача та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи відповідач та третя особа були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача та третьої особи, за наявними у справі доказами

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2010р. між позивачем та третьою особою було укладено Договір поставки №01/03 ГС (а.с.7), підписи осіб, які вчинили договір скріплено печатками сторін. Вищевказаний договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Отже, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами вищезазначеного договору, позивач, як постачальник, зобов'язується у зумовлені цим Договором строки передати товар у власність третьої особи, як покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Згідно 2.3. Договору право власності на поставлені товари, а також ризик випадкової втрати чи випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідно до п. 5.4. Договору загальну суму Договору складає сума товару, отриманого по всім товарним накладним.

Пунктом 6.1.1. Протоколу розбіжностей № 1 від 01.03.2010р. до Договору поставки, оплата за поставлений товар, здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання договірних зобов'язань, поставив товар, що підтверджується видатковими накладними: № СГ-0003754 від 26.07.2012р. на суму 3 738,78 грн., № СГ-0003856 від 30.07.2012р. на суму 7 873,33 грн., № СГ-0004801 від 17.09.2012р. на суму 8 419,37 грн., № СГ-0004830 від 18.09.2012р. на суму 6 907,75 грн., № СГ-0004866 від 19.09.2012р. на суму 49 186,38 грн., № СГ-0005064 від 27.09.2012р. на суму 7 648,74 грн., № СГ-0005065 від 27.09.2012р. на суму 12 711,30 грн., № СГ-0005066 від 27.09.2012р. на суму 2 396,20 грн., підписаними повноважними представниками сторін, скріплені печаткою позивача та штемпелем третьої особи без зауважень.

26.12.2012р. між позивачем та третьою особою було проведено звірку взаємних розрахунків та оформлено Акт звірки (а.с. 18), який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками. В Акті звірки сторони узгодили, що заборгованість третьої особи перед позивачем обліковується наведеними даними та визначається у розмірі - 98 752,57 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012р. між відповідачем, як новим боржником, третьою особою, як первісним боржником, та позивачем, як кредитором було укладено Договір про переведення боргу № 27/12/2012-ДМ (а.с.16), який було підписано уповноваженими особами, а саме, від відповідача - заступником директора Количевою А.В., яка діяла на підставі доручення ТОВ "Торговий дім "Геліос", від третьої особи - директором Хоменком Д.К., який діяв на підставі Статуту та від позивача - директором Пітіком С.М., який діяв на підставі Статуту та скріплено печатками, у встановленому порядку, не ос порений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Згідно з пунктами 2 та 3 зазначеного договору про переведення боргу передбачено, що первісний боржник (третя особа) переводить на нового боржника (відповідача) грошове зобов`язання, яке існує у первісного боржника (третьої особи), перед кредитором (позивачем) у розмірі 98 752,57 грн.

Новий боржник (відповідач) стає зобов`язаним здійснити замість первісного боржника (третьої особи) обов`язки останнього, передбачені у Договорі поставки № 01/03 ГС від 01.03.2010р., а саме оплату поставленого кредитором (позивачем) товару. Новий боржник (відповідач) зобов`язується сплатити кредитору (позивачу) борг в розмірі 98 752,57 грн., який виник на момент підписання даного Договору , в строк до 31.01.2013р.

Спір по справі виник на підставі того, що відповідач грошове зобов`язання в розмірі 98 752,57 грн. не виконав та грошові кошти в строк визначений Договором не сплатив, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про переведення боргу складає - 98 752,57 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції зазначив, що новий боржник ( відповідач) грошове зобов'язання в розмірі 98 752,57 грн. , що виникло на підставі договору про переведення боргу від 28.12.2012 року в строк до 31.01.2013 року не виконав.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, вказавши, що не було прийнято до уваги, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців було зареєстровано обмеження щодо повноваження юридичної особи на здійснення представництва.

Однак колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги зважаючи на наступне.

Згідно ч 1. ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 520 та 521 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 513 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як видно з матеріалів справи договір про переведення боргу № 27\12\2012-ДМ, від відповідача був підписаний заступником директора Количевою А.В., яка діяла на підставі довіреності від 21 грудня 2012 року та була уповноважена здійснювати наступні дії: укладати та підписувати від імені скаржника будь-які договори, угоди, вчиняти інші правочини та інші юридичні дії, забезпечувати їх виконання в межах наданих повноважень директору скаржника. Таким чином, в наданій довіреності повноваження Количевої А.В. жодним чином обмежені не було.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає твердження апелянта щодо наявності запису у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців про обмеження повноважень органу юридичної особи є помилковим, оскільки до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців вноситься запис про осіб які, уповноважені вчиняти певні дії від імені суб'єкта господарювання без довіреності. Отже, відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а тому судом першої інстанції правомірно було задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законами аббо іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що укладений договір відповідав умовам визначеним ст. 203 ЦК України, підстави для визнання недійсним повністю або в частині пов'язаного з предметом спору договору (а саме договору про переведення боргу № 27\12\2012 -ДМ) відсутні.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2013р у справі № 910/5186/13, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у справі № 910/5186/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у справі № 910/5186/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/5186/13 повернути до місцевого господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Дідиченко М.А.

Пономаренко Є.Ю.