Ухвала суду № 32465403, 11.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 р.Справа № 821/753/13-а

Категорія: 7.1 Головуючий в 1 інстанції: Горшков В.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Генерального директора ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції у Херсонській області про визнання нечинним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Херсонській області № 04-9/533 від 21.03.2012 року в частині зобов'язання ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" отримати дозвіл на спеціальне користування надрами та виконувати умови дозволу на спеціальне водокористування, через його передчасність.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що висновки Державної екологічної інспекції у Херсонській області щодо порушення Водного кодексу України та Кодексу України «Про надра» є необґрунтованими.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Державна екологічна інспекція у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що Державною екологічною інспекцією у Херсонській області проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища на очолюваному позивачем підприємстві ТДВ "Херсонський електромеханічний завод".

За наслідками планової перевірки складено акт від 29 лютого року - 07 березня 2012 року, в якому встановлено, що у ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" відсутній дозвіл на користування надрами, що є порушенням п.2 ст. 44 Водного кодексу України, ст. 19,23 Кодексу України "Про надра", вода використовується у виробництві та не виконуються вимоги погоджуючи організацій.

Генеральний директор ТДВ "Херсонський електромеханічний завод", не погоджуючись з викладеним в акті перевірки, підписав його із запереченнями.

21 березня 2012 року Державна екологічна інспекція у Херсонській області видала припис за № 04-9/533, яким ТДВ "Херсонський електромеханічний завод", запропоновано отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) - до 18.06.2012 року (п. 2 ст. 44 Водного кодексу України ст. ст. 19, 23 Кодексу України "Про надра"), виконувати умови дозволу на спеціальне водокористування - з 16.03.2012 року (п. 2, 14 ст. 44 Водного кодексу України).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення, а тому вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані

Колегія судів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 1 Водного кодексу України встановлено, що забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них. Водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). Водоносний горизонт - однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води.

Згідно з ст. 48 вказаного Кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що діяльність ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" по забору води з підземного джерела (артсвердловини), повністю підпадає під визначення спеціального водокористування відповідно до ст.48 Водного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до вимог ст. 49 Водного кодексу України позивач здійснює діяльність по забору води з підземного джерела (артсвердловини) з дебетом від 39 до 110,55 кубометрів на добу на підставі дозволу на спеціальне водокористування Укр № 7107-ХРС, який видано Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області 07.09.2011 року на строк до 01.07.2014 року. Позивач забирає та використовує воду з артезіанської свердловини для задоволення власних господарських та питних потреб, тобто здійснює спеціальне водокористування, відповідно до умов та в межах наданого спеціального дозволу. За використання прісних підземних вод позивач в повному обсязі сплачує збори згідно з положеннями Розділу XVI «Збір за спеціальне використання води» Податкового кодексу України.

Чинний Водний кодекс України не передбачає як умову для здійснення водокористувачем забору води з підземних джерел обов'язкову наявність у нього також спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Стаття 14 Кодексу України "Про надра" містить перелік видів користування надрами. Надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.).

Твердження апелянта про необхідність позивачу отримувати в Державній службі геології та надр спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування підземних вод з посиланням на ст.16, ст.19 та ст.21 Кодексу України "Про надра", на думку колегії суддів, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спеціальною нормою закону, яка викладена в чинній редакції ч. 1 ст.23 Кодексу України "Про надра", прямо передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що продуктивність водозаборів підземних вод позивачем із артскважини №20-9, що знаходяться на земельній ділянці наданої ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" у користування згідно акту на право постійного користування серії ХС, зареєстрованому в Книзі записів за №4 від 22.03.1994 року (Херсонська область, Білозерський р-н, с. Чорнобаївка), не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовується виключно на власні потреби. Обсяги водокористування фіксуються засобом обліку лічильником СТВ-65 (повірений 16.01.2012 року).

Артскважина №20-479Д, що знаходяться на земельній ділянці, наданій ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" у користуванні згідно Акту на право постійного користування серії ХС-ХІХ, зареєстрованому в Книзі записів за №72 від 17.02.1994 року (Херсонська область, м. Херсон, вул. Паровозна, 12), використовується виключно для відкачки вод з об'єкту. Згідно записів у журналі дренажна свердловина №20-479Д протягом 2011 року не використовувалась.

Як вбачається із змісту акту від 29 лютого-07 березня 2012 року, позивач за умовами свого водокористування цілком укладається у вимоги статті 23 Кодексу України про надра.

Він користується земельною ділянкою на праві постійного землекористування, має дозвіл на спеціальне водокористування до 01.07.2014 року, водокористування його полягає у задоволенні господарсько-питних та виробничих потреб і його ліміт забору води складає від 39 до 110,55 кубометрів води на добу, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, передбачених ст. 23 Кодексу.

Тому, є очевидним, що висновок відповідача в акті щодо відсутності спеціального дозволу на користування водою згідно ст.16 Кодексу України про надра і порушення ст. 23 цього Кодексу, зроблений відповідачем помилково.

З огляду на це, є неправомірним і припис відповідача від 21.03.2012 року №04-9/533 в частині вимог про отримання позивачем спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

Таким чином, позивач відповідає всім визначеним законодавцем обов'язковим критеріям, які надають йому право здійснювати надрокористування без надання спеціального дозволу.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення, а тому вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1. ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Генерального директора ТДВ "Херсонський електромеханічний завод" ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції у Херсонській області про визнання нечинним та скасування припису - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.