Постанова № 32465276, 05.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2013 р. Справа №805/6159/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13.10

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бойка М.І.

при секретарі судового засідання Кусти Ю.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом «Публічного акціонерного товариства «Пантелеймонівський вогнетривкий

завод»

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної

податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від

19.04.2013 р. № 0000051503

за участю представників сторін:

від позивача: Ратманського Є.О., Гораль О.П., Непотачової Л.О.,

від відповідача: Таранова Є.Г., Середа Т.О., Гнелицької С.М.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» (далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

(далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. № 0000051503.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної відповідачем, складений акт перевірки від 05.04.2013 р. № 439/15-3/00191787 (далі - Акт від 05.04.2013 р.) про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» (код ЄДРПОУ 00191787) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень, вересень 2012 року, на який позивачем надані заперечення від 11.04.2013 р. № 1854, які додатково були доповнені окремим листом від 16.04.2013 р. № 1935/04.

Зазначені заперечення залишені відповідачем поза увагою та відмовлено в перегляді висновків, викладених в Акті від 05.04.2013 р., про що останнім надана відповідь від 16.04.2013 р. № 5971/10/15-313.

На підставі Акту перевірки від 05.04.2013 р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. № 00051503, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 395 703 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 848925,75 грн.

Зазначили що, оскаржуване повідомлення-рішення прийнято на підставі Акту від 05.04 2013 р. висновки в якому, є необґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам.

Так, у п. 4.2. Акту 05.04.2013 р. зазначено, що в порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України ПАТ «ПВЗ» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ: за липень 2012року на 2 593 536 грн.; за серпень 2012 року на 802 167грн. (cтop.23 Акту).

Відповідач обґрунтував наведений вище висновок наступним: 1) включення ПАТ «ПВЗ» до складу рядка 12.1 декларації сум ПДВ по митним деклараціям, які не відповідають наявній інформації в базі АРМ «Митниця», призвело до завищення податкового кредиту за липень - на суму ПДВ 2 600 912 грн., за серпень 2012 року - на суму ПДВ 776 907грн.» (стор.21 Акту); 2) за рахунок продажу товару по заниженим цінам ПАТ «ПВЗ» занижено податкові зобов'язання на суму: за липень 2012 року: обсяг оподаткування - 77847 грн., ПДВ - 15 569 грн.; за серпень 2012 року: обсяг оподаткування - 251 374 грн., ПДВ - 50 275 грн. (стор 19 Акту); 3) до закінчення судового оскарження рішення про коригування митної вартості імпортованої продукції у бік збільшення, неможливо підтвердити суми ПДВ заявлені до відшкодування по деклараціях за серпень-вересень 2012 року (стор.22 Акту).

Незаконність та необґрунтованість викладених в Акті від 05.04.2013 р. висновків ДПІ спростовується наступним.

Стосовно безпідставності та незаконності твердження відповідача про завищення позивачем податкового кредиту внаслідок наявності розбіжностей між оригіналами митних декларацій та даними в базі АРМ «Митниця»

В Акті від 05.04. 2013 року (стор. 21 Акту) відповідачем зазначено, що включення ПАТ «ПВЗ» до складу рядка 12.1 декларації сум ПДВ по митним деклараціям, які не відповідають наявній інформації в базі АРМ «Митниця» призвело до завищення податкового кредиту. Така невідповідність за твердженням відповідача полягає в тому, що номери наданих позивачем до перевірки оригіналів митних декларацій не співпадають з номерами відповідних митних декларацій в базі АРМ «Митниця» (ст. 19-20 Акту).

Виходячи з цього відповідачем зроблений висновок про неможливість підтвердження перевіркою суми імпортних операцій за липень, серпень 2012 року по зазначеним митним деклараціям. Таке твердження відповідача є незаконними та необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до пп. а п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Наявні у позивача оригінали митних декларацій оформлені з дотримання усіх вимог законодавства, чинного на момент їх складення. Законодавством не передбачено такої вимоги для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту як відповідність оригіналів первинних документів даним бази АРМ «Митниця».

Крім того, ознайомившись з Актом від 05.04.2013 р., позивач 08.04.2013 р. звернувся із запитом до Східної митниці. У відповідь на цей запит Східна митниця Державної митної служби надала лист від 12.04.2013 р. №11/2-27/4531 (копія листа додається), у якому зазначила наступне. На митному посту «Горлівка» було фактично здійснено митне оформлення товарів ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» в митному режимі «імпорт» за вказаними в запиті митними деклараціями. Електронні копії зазначених митних декларацій наявні в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України. В листі Східної митниці перераховані номери і дати митних декларацій, які співпадають з номерами і датами декларацій, що були надані відповідачеві під час перевірки. Копія листа Східної митниці від 12.04.2013 р. № 11/2-27/4531 також була направлена відповідачу 16.04.2013 р., тобто під час розгляду відповідачем заперечень на Акт від 05.04.2013 р., останній був обізнаний про відповідність номерів митних декларацій номерам тих, які позивачем надані до перевірки.

Позивач вважає, що висновок відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки останній зроблено на підставі помилкового тлумачення чинного законодавства та неповного з'ясування фактичних обставин.

Щодо необґрунтованості висновку відповідача про продаж позивачем товарів за заниженими цінами зазначили, що в Акті від05.042013р. відповідач посилається на обставини, за якими позивач імпортував сировину для виробництва вогнетривких виробів на територію України. Митна вартість імпортованої сировини (зазначена у відповідних вантажно-митних деклараціях) була вищою за договірну (контрактну) ціну. Імпортовану сировину було обліковано в бухгалтерському обліку позивача за договірною (контрактною) ціною. Із зазначених фактів відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем занижено собівартість товару виробленого з імпортованої сировини, внаслідок чого занижено ціну на реалізовану продукцію (стор. 18 Акту), внаслідок чого за липень 2012 року та за серпень 2012 року занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (стор. 17 Акту).

Такий висновок відповідача зроблений всупереч нормам чинного законодавства та ґрунтується на безпідставних припущеннях щодо обставин, які мали бути досліджені.

Відповідач стверджує, що позивач в липні та серпні 2012 року продав товар, вироблений з імпортованої сировини за ціною, яка була заниженою (нижчою за звичайні ціни). При цьому відповідач зробив припущення, що весь товар, вироблений з імпортованої сировини був проданий в липні та серпні 2012 року, не встановивши, чи був такий товар взагалі проданий на момент перевірки, і, якщо був, то коли. Припускаючи, що товар, вироблений з імпортованої сировини, був проданий, відповідач зробив ще одне припущення про те, що ціна продажу такого товару є нижчою за звичайну ціну такого товару. Відповідач спробував порівняти фактичну ціну продажу товару зі звичайною ціною, не встановивши (незазначивши в Акті) ані фактичної ані звичайної ціни. Відповідачем не було проаналізовано договори на реалізацію продукції, які укладені позивачем зі своїми контрагентами, та механізми ціноутворення, які використовуються позивачем.

Відповідач зробив висновок про те, що позивач неправильно враховував придбану сировину в бухгалтерському обліку за ціною контракту, а повинен був враховувати її за митною вартістю. Таке твердження відповідача суперечить чинному законодавству, виходячи з наступного. При придбанні сировини позивач фактично сплатив контрагенту за неї грошові кошти в розмірі, який відповідає контрактній ціні.

Відповідно до п.п. 14.1.228 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318) собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Згідно п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» - придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Згідно п. 9 цього ж Положення первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків. Тобто, облік сировини позивачем здійснений виходячи з її договірної (фактично сплаченої) вартості безпосередньо відповідає положенням (стандартам) бухгалтерського обліку та податковому законодавству. Отже, висновок відповідача про порушення позивачем правил обліку сировини та заниження собівартості є необґрунтованим. З Акту від 05.04.2013 р. вбачається, що, на думку відповідача, позивач мав обліковувати придбану сировину за вартістю, яка є вищою за фактичну вартість придбання. Саме облік сировини за такою вищою вартістю був би грубим порушенням податкового законодавства та стандартів бухгалтерського обліку.

Щодо твердження відповідача про неможливість підтвердження сум ПДВ у зв'язку із судовим оскарженням позивачем дій митних органів зазначили, що Рішення Східної митниці про коригування митної вартості товарів від 24.12.2012 р. № 700010000/2012/0000/22/1, яке оскаржується позивачем в суді, стосується імпортної операції, яка мала місце в грудні 2012 року, проте Акт від 05.04.2013 р. складений за результатами перевірки заявленого бюджетного відшкодування за серпень та вересень 2012 року. Виходячи із зазначеного,висновок відповідача про неможливість підтвердження перевіркою сум ПДВ, заявлених до відшкодування в серпні та вересні 2012 року у зв'язку із наявністю судового спору між позивачем та митними органами щодо імпортної операції, яка мала місце в грудні 2012 р. є безпідставним. Враховуючи наведене просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.04.2013 р. № 0000051503.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, зазначили, що рішення винесено, на підставі порушень, викладених в акті перевірки та просили у задоволенні позову відмовити враховуючи наступне.

Відповідачем було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень, вересень 2012 року, про що складено акт виїзної позапланової перевірки від 05.04.2013 р. № 439/15-3/00191787. Вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. № 0000051503, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3395703 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 848925,75 грн. на загальну суму 4244628,75 грн. відповідач не визнає в повному обсязі.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем: за серпень 2012 р. від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 802167 грн., суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 2593536 грн., відображених у уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виявленням самостійно виправлених помилок податкової декларації з ІІДВ за серпень 2012 року від 30.01.2013 р. № 9003023311; за вересень 2012 року від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сум податкового кредиту в сумі 746802 грн., суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 802167 грн., відображених у уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виявленням самостійно виправлених помилок до податкової декларації з ПДВ за вересень 2012 року від 30.01.2013 № 9003058337.

В ході перевірки встановлено: 1) позивачем занижено ціну товару, що реалізується, внаслідок занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2012 р. на суму ПДВ 15569 грн., за серпень 2012 року на суму ПДВ - 50 275 грн.; 2) перевіркою імпортних операцій, задекларованих позивачем в рядку 12.1 декларацій з ПДВ за липень - серпень 2012 року встановлено відхилення з наявною в базі АРМ «Митниця» інформацією фактичне ввезення товару на митну територію України (номери наданих до перевірки митних декларацій не співпадають з номерами відповідних митних декларацій в АРМ «Митниця»): за липень 2012 року - митні декларації на суму ПДВ 2 600 911,68 грн., за серпень 2012 року - митні декларації на суму ПДВ 776 906,79 грн.

Внаслідок встановлених порушень позивачем занижено податкове зобов'язання за липень 2012 року - на суму ПДВ 15569 грн., за серпень 2012 року - на суму ІІДВ 50 275грн.; завищено податковий кредит за липень 2012 року - на суму ПДВ 2 600 912 грн. за серпень 2012 року - на суму ПДВ 776907 грн., у зв'язку з чим завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації з ПДВ) за липень 2012 року - на суму 2 593 536 грн., за серпень 2012 року - на суму 802167 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 18 декларації з ПДВ) за липень 2012 року - на суму 22 945 грн., за серпень 2012 року - на суму 25 015 грн., що призвело: до завищення суми бюджетного відшкодування, задекларовану на рахунок платника (рядок 23.1 декларації з ПДВ) за липень 2012 року - на 2 593 536 грн., за серпень 2012 року - на 802 167 грн., до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) за липень 2012 року - на 22 945 грн., за серпень 2012 року - на 39 724 грн., за вересень 2012 року - на 81 163 грн.

Висновки, зазначені у акті перевірки, сформовано на підставі ст. ст. 14, 74, 188, 189, 198, 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 4, 264 Митного кодексу України.

Таким чином, вважають, що актом документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень - вересень 2012 року від 05.04.2013р. № 439/15-3/00191787 встановлені порушення Податкового Кодексу України. За наслідками розгляду вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. № 0000051503, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 395 703 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 848 925 грн., що ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Враховуючи наведене, вважають що спірне податкове повідомлення-рішення є цілком законним та відповідає нормам діючого законодавства. Просили у задоволенні вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, в судовому засіданні представниками відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача його правонаступником Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області, оскільки у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» відповідача реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Міндоходів у Донецькій області, відповідно до виписки з ЄДРПОУ 07.06.2013 р. відбулась реєстрація новоствореної юридичної особи та відповідно до наказу Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 27.06.2013 р. розпочато діяльність Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Ухвалою суду від 05.07.2013 р. у даній справі замінено відповідача - Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби її правонаступником - Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» зареєстроване як юридична особа за адресою: 84695, Донецька область, місто Горлівка, вул. Карла Маркса, буд. 2, включено до ЄДРПОУ за номером 00191787, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 191472 (арк. спр.10).

Згідно Довідки АБ № 191472 з ЕДРПОУ ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» має право на здійснення наступних видів діяльності за КВЕД - 2010 (класифікація видів економічної діяльності): 23.20 Виробництво вогнетривких виробів, 41.10 Організація будівництва будівель, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 86.21 Загальна медична практика.

З наявних у справі матеріалів та пояснень сторін судом встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача відповідачем, складений Акт перевірки від 05.04.2013 р. № 439/15-3/00191787 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень, вересень 2012 року.

За висновками в Акті перевірки від 05.04.2013 р. зазначені порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України ПАТ «ПВЗ», за якими позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ: за липень 2012 року на 2 593 536 грн.; за серпень 2012 року на 802 167грн.

За висновками відповідача, викладеними в Акті перевірки від 05.04.2013 р., позивачем занижено податкове зобов'язання за липень 2012 року - на суму ПДВ 15569 грн., за серпень 2012 року - на суму ІІДВ 50 275 грн.; завищено податковий кредит за липень 2012 року - на суму ПДВ 2 600 912 грн. за серпень 2012 року - на суму ПДВ 776907 грн., у зв'язку з чим завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації з ПДВ) за липень 2012 року - на суму 2 593 536 грн., за серпень 2012 року - на суму 802167 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 18 декларації з ПДВ) за липень 2012 року - на суму 22 945 грн., за серпень 2012 року - на суму 25 015 грн., що призвело: до завищення суми бюджетного відшкодування, задекларовану на рахунок платника (рядок 23.1 декларації з ПДВ) за липень 2012 року - на 2 593 536 грн., за серпень 2012 року - на 802 167 грн., до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) за липень 2012 року - на 22 945 грн., за серпень 2012 року - на 39 724 грн., за вересень 2012 року - на 81 163 грн.

На Акт перевірки від 05.04.2013 р. позивачем надані заперечення від 11.04.2013 р. № 1854 (отримані відповідачем - 11.04.2013 р.), та додатково направлені заперечення листом від 16.04.2013 р. № 1935/04 (отримані відповідачем - 16.04.2013 р.).

Заперечення позивача до акту перевірки від 05.04.2013 р. обґрунтовані наступним.

Номери наданих позивачем до перевірки оригіналів митних декларацій, на думку відповідача, не співпадають з номерами відповідних митних декларацій в базі АРМ «Митниця» (стор. 20 Акту). Так, в оригіналі митної декларації працівниками митниці проставлений номер 700010000/2012/001799, проте як в базі АРМ «Митниця» зазначений номер 700010000/2012/011799. Аналогічні розбіжності також зазначені у всіх інших митних деклараціях, що перелічені на сторінці 20 Акту від 05.04.2013 р.:

№ 700010000/2012/001955 від 17.07.2012 р. ,№ 700010000/2012/001956 від 17.07.2012 р., № 700010000/2012/001982 від 18.07.2012 р., № 700010000/2012/001989 від 19.07.2012 р., № 700010000/2012/002023 від 23.07.2012 р., № 700010000/2012/002024 від 23.07.2012 р., № 700010000/2012/002032 від 24.07.2012 р., № 700010000/2012/002030 від 24.07.2012 р., № 700010000/2012/002081 від 27.07.2012 р., № 700010000/2012/002082 від 27.07.2012 р., № 700010000/2012/002083 від 27.07.2012 р., № 700010000/2012/002085 від 30.07.2012 р., № 700010000/2012/001910 від 11.07.2012 р., № 700010000/2012/001891 від 09.07.2012 р., № 700010000/2012/002065 від 26.07.2012 р., № 700010000/2012/002067 від 26.07.2012 р., № 700010000/2012/002066 від 26.07.2012 р., № 700010000/2012/001819 від 03.07.2012 р., № 700010000/2012/002053 від 25.07.2012 р., № 700010000/2012/002140 від 06.08.2012 р., № 700010000/2012/002142 від 06.08.2012 р., № 700010000/2012/002202 від 13.08.2012 р., № 700010000/2012/002203 від 13.08.2012 р., № 700010000/2012/002227 від 15.08.2012 р., № 700010000/2012/002272 від 17.08.2012 р., № 700010000/2012/002274 від 17.08.2012 р., № 700010000/2012/002354 від 27.08.2012 р.

Крім того, на запит позивача Східна митниця листом від 12.04.2013 р. № 11/2-27/4531 підтвердила номери і дати митних декларацій, які співпадають з номерами і датами декларацій, що були надані відповідачеві під час перевірки. Копія листа Східної митниці від 12.04.2013 р. № 11/2-27/4531 також була направлена відповідачу 16.04.2013 р.

Також, позивач посилався на ті обставини, що за раніше проведеними перевірками позивача згідно Довідки від 12.11.2012 р. № 1112/15-3/00191787 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці міх сумою податкового зобов'язання на сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунку платника у банку за серпень 2012 р.» та Акту від 17.12.2012 р. № 1262/15-3/00191787 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці міх сумою податкового зобов'язання на сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунку платника у банку за вересень 2012 р.» ( а.с. 170-186) відповідачем було підтверджено право позивача на податковий кредит за зазначеними митними деклараціями та розбіжностей між їх номерами та датами в базі АРМ «Митниця» не виявлено.

Крім того, висновок відповідача про те, що позивач неправильно враховував придбану сировину в бухгалтерському обліку за ціною контракту, а повинен був враховувати її за митною вартістю суперечить чинному законодавству.

Листом відповідача від 16.04.2013 р. № 5971/10/15-313 надана відповідь на заперечення позивача до Акту перевірки від 05.04.2013 р., в якій відповідачем зроблений висновок про відповідність висновків Акту від 05.04.2013 р. вимогам чинного законодавства.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. № 0000051503, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 395 703 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 848 925 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку.

Відповідно до пп. а п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до п.п. 20 п.1 ст. 4 Митного кодексу України - митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

У відповідності із п. 6 ст.264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Таким чином, позивач правомірно скористувався правом віднесення сум податку до податкового кредиту за митними деклараціями за липень 2012 р. на суму ПДВ 2600911,68 грн. та за серпень 2012 р. на суму ПДВ 776906,79 грн. За таких обставин висновок відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту є не обґрунтованим та відповідає обставинам справи.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог ст. 198 Податкового кодексу України, з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Платники податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дата виникнення податкових зобов'язань, порядок формування податкового кредиту та пільги з оподаткування податком на додану вартість визначені Розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є, в тому числі, й операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію країни в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт).

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу.

Пунктом 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, суми сплаченого податку, віднесені позивачем до податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими митними деклараціями, оригінали яких надані у судовому засіданні та копії приєднані до матеріалів справи.

Щодо посилання відповідача на відхилення з наявною в базі АРМ «Митниця» інформацією про фактичне ввезення товару на митну територію України, суд враховує, що згідно листа Східної митниці від 12.04.2013 року № 11/2-27/4531 спірні митні декларації наявні в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби.

Суд вважає, також, неправомірним висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України щодо заниження ціни товару, що реалізується, внаслідок чого занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за липень-вересень 2012 року, з наступних підстав.

Згідно п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Пунктом 1 Розділу ХІХ Податкового кодексу України визначено, що з 1 квітня 2011 року втрачає силу Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 цього Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що звичайна ціна має визначатися на ідентичні товари та на момент продажу таких товарів.

Згідно п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, податковим органом договори на реалізацію продукції, укладені позивачем з контрагентами не аналізувались, механізми ціноутворення, що застосовані у цих договорах, не досліджувались, розрахунків звичайної ціни, яка б мала бути застосована позивачем при проведенні спірних операцій не проводились.

Враховуючи наведене, суд вважає факти заниження цін реалізації недоведеними.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. № 0000051503 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов «Публічного акціонерного товариства «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. № 0000051503 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 19.04.2013 р. № 0000051503.

Стягнути з Державного бюджету України на користь «Публічного акціонерного товариства «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» судові витрати в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 липня 2013 року у присутності представників сторін. Постанова у повному обсязі складена 10 липня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бойко М.І.