Постанова № 32464484, 17.07.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.07.2013 р. справа №905/2834/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Стойки О.В. при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А. від позивача:Команов В.В. - довіреність від 03.01.2013 року №09/69від відповідача 1Петренко О.Г. - довіреність від 06.10.2011 року №Н-01/2991від відповідача 2:не з'явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріупольна рішення господарського суду Донецької області від10.06.2013 року у справі№ 905/2834/13 (Суддя: Матюхін В.І.)за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріупольдо відповідачів1.Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Свердловськпростягнення збитків в розмірі 39850 грн. 11 коп..

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця»,Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу (антрацит), відправленого позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» за залізничною накладною на групу вагонів № 48459754 у напіввагонах №№55618367, 55841944, 55329114 в загальному розмірі сумі 18918 грн. 90 коп.

Заявою від 28.05.2013 року № 09/23 позивач виклав остаточні позовні вимоги, та просив стягнути з відповідачів 39850 грн. 11 коп., в тому числі: 17759 грн. 85 коп. - з Державного підприємства «Донецька залізниця» та 22090 грн. 32 коп. - з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит».

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.06.2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» в дохід Державного бюджету України 1700 грн. 00 коп. штрафу за ухилення від вчинення дій покладених судом на сторону у справі.

Дане рішення суду мотивоване недоведеністю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням господарського суду Донецької області від 10.06.2013 року у справі № 905/2834/13 Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Зокрема, позивач зазначає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази в підтвердження наявності всіх ознак спричинення збитків позивачу, а тому підстави для відмови у стягненні майнової шкоди з відповідачів відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 вказує на її безпідставність, та вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим в частині відмови у стягненні з відповідачів суми збитків, заявленої до стягнення та не погоджується з висновками суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 17.07.2013 року підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 17.07.2013 року заперечував проти доводів апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу

Представники відповідача 2 в судове засідання 17.07.2013 року не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Неявка без поважних причин у судове засідання представника відповідача 2 не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Частиною 2 ст. 101 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2010 року Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдінг» (Постачальник) уклали договір поставки № ДУК-01/10-42р/4521 (далі- договір) (а.с. 21-25).

За умовами договору Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію - «Вугілля», за марочним складом, цінами та у кількості, зазначених в специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно рахунка-фактури№ СФ-161117 від 06.10.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдінг» - Покупець вугільної продукції за договором № ДУК-01/10-42р/4521, вартість однієї тони вугілля АМ 13-25 складає в розмірі 1001 грн. 00 коп. без ПДВ (а.с. 18).

03.11.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (Вантажовідправник) на адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (Вантажоодержувач) у напіввагонах №55618367, №55841944, №55329114 за залізничною накладною на групу вагонів № 48459754 зі станції Довжанська Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажило антрацит у вологому стані. В накладній також вказано, що вантаж ущільнений і маркований вапном.

За даними рахунка-фактури № 1992 від 03.11.12 року вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», виставленого Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» та акту приймання-передачі вугільної продукції від 03.11.12 року ціна однієї тони вугілля марки АМ 13-25 (з приплатами і знижками) складає в розмірі 1127 грн. 61 коп. (з ПДВ) (а.с. 53,54).

Згідно даних накладної вага у вагоні: № 55618367 нетто - 70 000 кг., брутто - не зазначено, тара -23 700 кг.; у вагоні № 55841944 нетто - 70 000 кг., брутто - не зазначено, тара -23 800 кг.; № 55329114 нетто - 70 000 кг., брутто - не зазначено, тара -23 500 кг.(а.с. 17).

Матеріалами справи підтверджено, що спірні вагони прибули на станцію призначення - Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці 05.11.2012 року, де на підставі ст. 52 Статуту залізниць України залізницею здійснена перевірка маси вантажу, за результатами якої складені комерційні акти № БН 699986/503 від 06.11.2012 року, № БН 699987/504 від 06.11.2012 року, №БН 699988/505 від 06.11.2012 року, які підписані та скріплені уповноваженими представниками сторін (а.с. 14-16).

Згідно даних комерційного акту № БН 699986/503 від 06.11.2012 року: вагон в технічному відношенні справний, люка і двері в вагоні справні і зачинені, навантаження нижче бортів на 300-400мм, поверхня вантажу розрівняна і ущільнена, проглядається слабе маркування вапном, маркування не порушене, заглиблень немає, вага нетто зважування вантажу складає 63900кг., брутто - 87600кг., тари з брусу - 23700 кг., нестача вантажу складає 6100кг проти даних залізничної накладної (а.с. 14).

Згідно даних комерційного акту № БН 699987/504 від 06.11.2012 року, вагон в технічному відношенні справний, люка і двері в вагоні справні і зачинені, навантаження нижче бортів на 300-400мм., поверхня вантажу розрівняна і ущільнена, проглядається слабе маркування вапном, маркування не порушене, заглиблень немає, вага нетто зважування вантажу 63750 кг., брутто - 87550 кг., тара з брусу - 23800 кг.), нестача вантажу складає 6250кг. проти даних залізничної накладної.

Згідно даних комерційного акту № БН 699988/505 від 06.11.2012 року вагон в технічному відношенні справний, люка і двері в вагоні справні і зачинені, навантаження нижче бортів на 300-400мм., поверхня вантажу розрівняна і ущільнена, проглядається слабе маркування вапном, маркування не порушене, заглиблень немає; вага нетто зважування вантажу складає 62400 кг., брутто - 85900 кг., тара з брусу - 23500 кг., нестача вантажу складає 7600 кг .проти даних залізничної накладної.

Таким чином, загальна сума вартості нестачі вантажу складає 17759 грн. 85коп (15750кг. - нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі 2,0%) х 1127 грн.61коп.- вартість 1 т вугілля марки АМ 13-25).

Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно ч.2 ст. 924 Цивільного Кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України, за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з незалежних від перевізника причин.

Згідно ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Згідно з ч.1 ст.917 Цивільного Кодексу України, перевізник зобовґязаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Згідно статті 224 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарські зобовґязання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субґєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрати або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовґязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобовґязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовґязання (неналежне виконання).

Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 623 Цивільного Кодексу України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобовґязання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно - у день предґявлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, обґєкт, обґєктивна та субґєктивна сторона. Субґєктом є боржник, обґєктом - правовідносини по зобовґязаннях; обґєктивною стороною-наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобовґязання, причинний звґязок між протиправною поведінкою боржника і збитками; субґєктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до свої протиправної поведінки і її наслідків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звґязок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно ст.33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального Кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як підтверджено матеріалами справи, дані комерційних актів не містять відомостей щодо втрати або розкрадання вантажу, а тому підстави вважати, що нестача вантажу виникла з вини Державного підприємства «Донецька залізниця» відсутні.

Щодо вимог про стягнення збитків з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантраци», колегія суддів враховує наступне.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на приписи ст.623 Цивільного кодексу України та ст.24 Статуту залізниць України, тоді, як підтверджено матеріалами справи та встановлено місцевим господарським судом, збитки у позивача виникли з договору поставки №ДУК-01/10-42р/4521 від 07.09.2010 року, а не з договору на перевезення.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Маріпольський металургіний комбінат ім. Ілліча» вимагає відшкодування збитків від незобов'язаної сторони - Товариства з обмеженою відповідальності «ДТЕК Свердловантрацит» (щодо нього), з яким у нього не існує жодних договірних відносин.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальності «ДТЕК Свердловантрацит» не є зобов'язаною перед позивачем стороною та обов'язок відповідача 2 у справі відшкодувати понесені збитки позивачем, у зв'язку з незбереженням вантажу на підставі ст. 24 Статуту залізниць відсутній.

Щодо висновків суду першої інстанції про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сврдловантрацит» штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп. за часткове невиконання ухвал господарського суду Донецької області від 19.04.2013 року та від 29.04.2013 року по справі №905/2834/13, а саме не направлення представника товариства в судове засідання, колегія суддів враховує наступне.

Згідно п. 5 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Відповідно до п.п.3.13., 3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального Кодексу України судами першої інстанції» дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, в тому числі, стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України. Нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку визнано обов'язковою може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є України, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Як вбачається з ухвал господарського суду Донецької області від 19.04.2013 року та від 29.04.2013 року по справі № 905/2834/13 явка представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» двічі визнавалась обов'язковою, проте жодного разу відповідач 2 у справі не забезпечив явку його представника в судове засідання господарського суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» в доход Державного бюджету України штрафу в розмірі 1700 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процеусуального права та підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105, Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» на рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2013 року по справі №905/2834/13 - залишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2013 року по справі №905/2834/13 - без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційного господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

О.В. Стойка