Рішення № 32464478, 12.07.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2013 р. Справа № 923/325/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:

від позивача: Кірієнка А.В.- уповн. предст., дов. № 09-32/1412 від 22.10.2012р.

від відповідача-1: Данченко Ю.М.- уповн. предст., дов. від 01.01.2013р.

від відповідача-2: Данченко Ю.М.- уповн. предст., дов. від 01.01.2013р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м.Херсон, м.Херсон

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда", с.Новокиївка Каланчацького району Херсонської обл.,

до відповідача-2: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ведичне екологічне-чисте сільське господарство Махаріші", с.Новокиївка Каланчацького району Херсонської області

про стягнення 4774571,41дол.США та 359449,60грн.

Про обставини справи зазначено в ухвалах суду від 11.04.2013р., 07.05.2013р., 28.05.2013р., 26.06.2013р., яким розгляд справи відкладався. У судовому засіданні 25.06.2013р. оголошувалась перерва до 12год. 00хв. 26.06.2013р., а в засіданні 11.07.2013р. - до 11год. 00хв. 12.07.2013р.

Провадження у справі порушено за позовною заявою про стягнення солідарно як з позичальника та поручителя 4490000 доларів США на повернення кредиту, 284571,41доларів США в якості відсотків за користування кредитними коштами, 359449,60грн. пені у відносинах за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 03-1/68 від 15.03.2011р. та договором поруки № 03-2/80 від 20.09.2011р.

Представник відповідачів заперечувала проти вимог з таких підстав:

- позивач безпідставно нарахував відсотки за ставками 13%, 16%, 19% при тому, що договором передбачена процентна ставка за користування кредитними коштами в розмірі 10%, та вона не змінювалась в порядку передбаченому п.3.8 договору ("будь-які зміни відсоткової ставки можливі лише за умови згоди банка та позичальника, що буде підтверджуватися договором про внесення змін");

- позивач, відповідно, спрямовував надходження коштів від позичальника на погашення зазначених безпідставних розмірів відсотків, понад договірні 10%, замість того, щоб зменшувати такими платежами інші складові зобов'язань (повернення кредиту за графіком, погашення відсотків у розмірі названих 10%);

- збори учасників товариства "Вішва Ананда" в порядку п.10.4 статуту товариства не надавали нікому повноважень на підписання змін та доповнень до кредитного договору, якими відсоткова ставка збільшувалась до 13%, тому нарахування відсотків за користування кредитом понад ставку 10% є неправильним ще й за цією ознакою.

Для визначення дійсного розміру невиконаних зобов'язань, розміру зобов'язань, які вже виконано з врахуванням його заперечень як щодо дійсних платежів, так і щодо договірного незміненого розміру відсотків, відповідач просить призначити судово-економічну експертизу, про що заявив клопотання.

Відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

У справі, за оцінкою суду, з врахуванням надходження до суду вчинених за вимогою суду позивачем альтернативного розрахунку та відповідачем контр- розрахунку, для вирішення спору достатньо юридичних знань та загальних знань математики; спеціальних знань, які б вирішувались у площині судово-економічної експертизи, при вирішенні спору не потребується.

Відтак, суд відхилив клопотання відповідача про призначення експертизи.

С у д в с т а н о в и в:

15.09.2011р. між ПАТ "Промінвестбанк" (позивач, банк, кредитодавець) та ТОВ "Вішва Ананда" (відповідач-1, позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 03-1/68 (кредитний договір), за яким банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 5млн. доларів США на умовах кредитної лінії, а позичальник зобов'язався сплачувати за користування кредитними коштами 10 відсотків річних та повернути кредит у відповідності до графіку зменшення ліміту кредитної лінії, обумовленого п.2.1 договору, а саме: цей ліміт обумовлено до 31.10.2011р. сумою 5млн. дол. США, до 31.10.2012р. - 4,5 млн. дол. США, до 31.01.2013р. - 4млн. дол. США, до 30.04.2013р. - 3,5млн. дол. США, до 31.07.2013р. - 3млн. дол. США, до 31.10.2013р. - 2,5 млн. дол. США, до 31.01.2014р. - 2млн. дол. США, до 30.04.2014р. - 1,5 млн. дол. США, до 31.07.2014р. - 1млн. дол. США, до 29.08.2014р. - до 500тис. дол. США, з остаточним погашенням решти кредиту до 29.08.2014р.

Цей графік повернення кредиту частинами (як графік зменшення ліміту кредитної лінії) сторони змінювали, зокрема за договором про внесення змін та доповнень № 10/29 від 10.12.2012р. до кредитного договору (копія на а.с.203-204), розмір ліміту в 4,5 млн. дол. США обумовлений до 02.03.2012р., в 4,490млн. дол. США - до 31.10.2012р. Цим же договором про внесення змін та доповнень до договору кредитної лінії (його п.3.4) сторони зазначили, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного кредиту за графіком, позичальник надалі сплачує за користування кредитом 13% річних, а не 10%, як було обумовлено первинно.

Відповідно до п.5.2 договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за час прострочки платежу, при цьому після кінцевої дати повернення кредиту по закінченню графіку його повернення пеня не нараховується.

Як слідує з меморіального ордеру банку № 1 від 29.09.2011р. та платіжних доручень № 2466 від 29.09.2011р., № 2465 від 29.09.2011р. (копії на а.с.33-35), а також витягів з картки обліку руху коштів по позичковому рахунку (так звана "виписка по банківському рахунку", а с.121-188) банк виконав свої зобов'язання з надання позичальнику 5 000 000 дол. США в якості кредиту.

З того ж витягу з картки обліку руху коштів, а також з виконаного банком на вимогу суду альтернативного розрахунку (а.с.10-13 т.2) слідує, що станом на час позову при ставці відсотків за користування кредитом в 10 одиниць за кредитним договором та 13% за названим договором про внесення змін та доповнень до нього статус боргу (невиконаного в строк зобов'язання з повернення частин кредиту за графіком) мають 978 775 дол. США.

За договором поруки № 03-2/80 від 20.09.2011р., укладеним між банком, позичальником та СТОВ "Ведичне екологічне-чисте сільське господарство Махаріші" (відповідач-2, поручитель) останнє набуло статусу поручителя в нині спірних відносинах, зобов'язалось відповідати перед банком солідарно з позичальником.

За ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, зокрема, у відповідності з умовами договору, вимогами законодавства; боржник, який прострочив виконання зобов'язання, має сплатити борг на користь кредитора за його вимогою.

Як слідує зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1054, 1050 ЦК України якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту вцілому.

Відповідно ст.553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату боргу, відсотків, неустойки, збитків.

Поняття, підстави, предмет неустойки врегульовано ст.549, 550, 551 ЦК України, обмеження пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань подвійною обліковою ставкою Національного банку України передбачено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За позовною заявою з додатком - її складовим розрахунком позивачем поряд з вимогами про повернення частини кредиту, що вже має статус боргу (як встановлено в цьому судовому рішення на підставі названого альтернативного розрахунку - це 978775 дол. США, а не 990000дол. США як вважав позивач), заявлено 3,5 млн. дол. США на дострокове повернення кредиту, 284571,41 дол. США в якості відсотків за користування кредитними коштами по 28.02.2013р., 359449,60грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (з яких 290950,76грн. за період прострочки з 06.11.2012р. по 20.03.2013р. виконання зобов'язань з повернення кредиту, 62280,13грн. за період прострочки з 01.11.2012р. по 20.03.2013р. сплати відсотків, нарахованих за користування частинами кредиту, строк повернення яких не настав, та 6218,71грн. за період прострочки з 03.12.2012р. по 20.03.2013р., нарахованих за користування частинами кредиту, зобов'язання з яких з їх несплатою в договірний строк вже мали статус боргу).

Суд зауважує, що протягом судового процесу позивач не змінював позовних вимог відповідно до ст.22 ГПК України, відповідними заявами не збільшував їх за рахунок відсотків за користування кредитними коштами у періоди після 28.02.2013р., та за рахунок пені після 20.03.2013р. Два розрахунки пені та відсотків, що мають нарахування і після цих дат, надавались позивачем за вимогою суду в ухвалах для перевірки правильності розрахунку складових ціни позову, доданого до позовної заяви, таку мету зазначено і позивачем в супровідних листах до цих розрахунків, при цьому позивач, як зазначено, не змінював підстав вимог за рахунок нарахувань пені та відсотків за інші періоди, не збільшував розміру позовних вимог за рахунок таких нарахувань, відповідно, не відносив таких нарахувань до складових позовних вимог. Незаявлені вимоги у справі судом не розглядаються, не є предметом судової оцінки.

Викладені встановлені судом обставини є підставами для задоволення позовних вимог щодо стягнення:

- 4 478 775 дол. США на повернення кредиту (978775 дол. США в якості боргу, 3500000 дол. США - достроково);

- стягнення 335 332,23грн. пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань позичальником:

- з яких 290905,90грн. пені за порушення строків повернення кредиту по 20.03.2013р. (див. наданий позивачем на вимогу суду альтернативний розрахунок на а.с.12 з коригуванням його в останній строчці - з 286141,65грн. зазначеної там пені з 01.02.2013р. по 30.04.2013р. мають значення для справи 154383,59грн., що нараховуються по 20.03.2013р., які разом з сумами 87829,31грн., 48753грн. за попередніми двома строчками зазначеного розрахунку складають, відповідно 290905,90грн., решта - пеня з 21.03.2013р. по 30.04.2013р. не є предметом судового розгляду в межах позовних вимог у справі);

- 40383,28грн. пені за порушення строків сплати відсотків 31.11.2012р. по 20.03.2013р. за користування частинами кредиту, строк повернення яких не настав (див. альтернативний розрахунок на а.с.12 т.2 з коригуванням його в 5-й строчці - з 17108,40грн. зазначеної там пені з 05.03.2013р. по 04.04.2013р. мають значення для справи 8830,14грн., що нараховуються по 20.03.2013р., і разом з сумами 6830,46грн., 944,71грн., 10828,97грн., 12949грн. за попередніми строчками складають відповідно 40383,28грн., решта - пеня після 21.03.2013р. не є предметом судового розгляду в межах позовних вимог у справі);

- 4043,05грн. пені за порушення строків з 03.12.2012р. по 20.03.2013р. сплати відсотків нарахованих щодо частин кредиту, строк повернення яких не настав (див. альтернативний розрахунок на а.с.12 т.2 з коригуванням його в шостій строчці - з 2468,98грн. зазначеної там пені з 05.03.2013р. по 04.04.2013р. мають значення для справи 1274,31грн., що нараховуються по 20.03.2013р., і разом з сумами 91,49грн., 373,80грн., 68,15грн., 915,47грн., 1319,83грн. за попередніми строчками складають відповідно 4043,05грн., решта - пеня після 21.03.2013р. не є предметом судового розгляду в межах позовних вимог у справі).

Позовні вимоги задовольняються на 0,93799956% (4478775 дол. США х 7,993 грн./дол.США + 335332,24грн.)/(4774571,41 дол.США х 7,993грн./дол. США+ 359449,60грн.) х 100% = 36134180,81/38522598,88 х 100% = 0,93799956%.

В цьому розрахунку - 7,993грн./дол.США - це застосований позивачем курс гривні до долара при підрахунку ціни позову в національній валюті України.

На підставі ст.49 ГПК України 0,93799956% судового збору у справі (який є максимальним для позову майнового характеру) відноситься на відповідачів, розподіляється між ними порівну, решта - на позивача.

Судовий збір за заявою позивача про забезпечення позову, в якій судом відмовлено, відповідно до ст.49 ГПК України та п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/704/2012 від 23.05.2012р. "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" покладається на позивача.

Решта вимог задоволенню не підлягає у зв'язку із застосуванням позивачем при зарахуванні платежів від позичальника за недостатніх підстав процентної ставки за користування кредитом в 16% та 19% (за оцінкою суду, як вже зазначено, така ставка у спірних відносинах складала 10% та 13%). Відповідно, при спрямуванні в часткове повернення кредиту та сплату відсотків саме за ставкою 10% та 13% зайво зарахованих позивачем отриманих ним від позичальника у погашення відсотків понад 10% та 13% коштів слід дійти висновку про те, що розмір невиконаних зобов'язань щодо повернення кредиту у спірних відносинах складає 4 478 775 дол. США. При цьому те ж спрямування коштів погашає у повному обсязі відсотки за користування кредитом по 28.02.2013р. за ставками 10% та 13%, що слідує як з альтернативного розрахунку, наведеного позивачем (а.с.11 т.2), так і з контррозрахунку, наведеного відповідачем-1 (а.с.29 т.2). З того ж альтернативного розрахунку слідує, що при застосуванні процентних ставок в 10% та 13% непогашеною є частина відсотків, нарахованих з 01.04.2013р. (з 01.04.2013р. по 30.04.2013р. - це 36730,44грн.), відсотки ж за цими ставками, що нараховувались до 31.03.2013р. (в тому числі й по 28.02.2013р. - в межах позовних вимог), погашені повністю (при застосуванні названих ставок 10% та 13% замість застосованих позивачем у позові 16% та 19%).

У вирішенні питання про розмір відсотків у спірні періоди (10 та 13 чи 16 та 19) суд виходить з наступного.

Згідно з п.п.4.3.6 кредитного договору банк має право підвищити процентну ставку за користування кредитом на 3% у випадку порушень певних обов'язків позичальником. Цей підпункт договору редакційно неодноразово змінювався із зазначенням додаткових обов'язків, порушення яких позичальником є підставою для реалізації банком права на підвищення процентної ставки (копії договорів про зміни кредитного договору на а.с.23, 189-204). Поряд з цією нормою у кредитному договорі є й інша - за п.3.8 кредитного договору "будь-які зміни відсоткової ставки можливі лише за умови згоди банка та позичальника, що буде підтверджуватися договором про внесення змін".

Зміст наведених обох норм слід оцінювати сукупно, як складових одного договору. Очевидно, з огляду на наведене викладення норм, що банк при певних порушеннях позичальника має право підвищити процентну ставку і це право реалізується не односторонньо, а договором про внесення змін до кредитного договору, що має укладатися банком та позичальником. Зміни ставки відсотків до розміру 16 одиниць та 19 одиниць банком не реалізовувались шляхом внесення змін за участю позичальника до кредитного договору. Відтак, процентна ставка формально до розмірів 16% та 19% не змінювалась у порядку п.3.8 кредитного договору, відповідно, нарахування відсотків за такими ставками вчинювалось за недостатніх підстав, тобто безпідставно.

Договори мають виконуватися тим змістом, яким їх укладено, що слідує, зокрема, зі ст.526 ЦК України. Невнесення змін до договору в порушення норми договору свідчить про відсутність таких змін, невнесені належно зміни до договору не створюють, не змінюють обов'язків, не мають підстав для виконання.

В обґрунтування протилежної наведеній судом точки зору про підстави зміни процентної ставки за умовами цього кредитного договору позивач зазначив наступне: "збільшення процентної ставки до розмірів 13%, 16% та 19% річних не суперечить умовам п.3.8 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 03-1/68 від 15.09.2011р. та не може розцінюватися, як підвищення процентної ставки в односторонньому порядку без згоди позичальника та без укладання договору про внесення змін. Так у відповідності до п.4.3.6 кредитного договору банк має право підвищити процентну ставку за користування кредитом на 3 процентні пункти у випадку не виконання позичальником відкладальних обов'язків передбачених договором.

При укладенні кредитного договору та внесені подальших змін до нього сторонами конкретно були вказані випадки підвищення фіксованої процентної ставки та чітко обумовлено розмір підвищення даної ставки. Отже право банку на підвищення процентної ставки виникає після порушення позичальником прийнятих на себе зобов'язання передбачених кредитним договором. Даної правової позиції дотримується і Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних у постанові від 30.03.2012р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" згідно з якою при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог ст.641 -642 ЦК України або в порядку, визначеному частиною шостою ст.1056-1 ЦК. України. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить ст.1056-1 ЦК України зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір".

Ці наведені позивачем обґрунтування, за оцінкою суду, були б цілком слушними до справи, якби кредитний договір, що регулює спірні відносини поряд з п.п.4.3.6 не мав п.3.8, за яким будь-які зміни відсоткової ставки можливі лише шляхом договору про внесення змін до кредитного договору. Наявність же в договорі цього п.3.8 за відсутності угод про зміни відсоткової ставки до 16, 19 одиниць не дає підстав для застосування цих ставок судом.

Заперечення відповідача-1 в частині тверджень про нечинність договорів про зміни та доповнення до кредитного договору № 10/129 від 10.12.2012р. та № 7/75 від 19.07.2012р., якими ставка відсотків за користування кредитом збільшувалась до 13%, не спростовують цих договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору.

Відповідач вказує, що ці договори підписані з його сторони без попередньої згоди зборів учасників товариства, яка потрібна за п.10.4 статуту ТОВ "Вішва Ананда".

Названий пункт статуту передбачає попередню згоду на підписання кредитного договору, а не змін до нього. Зазначені договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору не визнавались недійсними в судовому порядку, виконувались відповідачем, тобто в будь-якому разі ним схвалювалися.

Керуючись ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ТОВ "Вішва Ананда, код ЄДР 32125410, та СТОВ "Ведичне екологічне-чисте сільське господарство Махаріші", код ЄДР 32472052, на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Обласного відділення "ПАТ "Промінвестбанк" в м.Херсон, код ЄДР 00039002, 4 478 775доларів США на повернення кредиту, 335332грн. 23коп. пені.

Стягнути з ТОВ "Вішва Ананда та СТОВ "Ведичне екологічне-чисте сільське господарство Махаріші" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Обласного відділення "ПАТ "Промінвестбанк" в м.Херсон по 32276грн. 57коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в решті вимог.

Повне рішення складено

16.07.2013р.

Суддя В.В. Чернявський