Постанова № 32464444, 16.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Справа№ 910/2497/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Бабчинецер К.Є. - представник за довіреністю від 12.12.2012 року;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року

у справі № 910/2497/13 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Центральної філії

до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 7 699, 77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про стягнення в порядку регресу 7 699, 77 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року по справі № 910/2497/13 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем до позовної заяви не додано належних та допустимих доказів, що підтверджують сплату страхового відшкодування та не надано відповідачу всіх необхідних документі, які мають відношення до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» по справі № 910/2497/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/2497/13 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року апеляційну скаргу прийнято до свого провадження колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 16.07.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 16.07.2013 року заперечував проти апеляційної скарги та просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 16.07.2013 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення наявного в матеріалах справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 29.12.2009 року на вул. Борщагівська в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Опель Вектра», державний номер АА 0273 ЕЕ, під керуванням Дубровського О.М. та автомобіля «Шкода», державний номер АА 1395 ІН, під керуванням Маслюкова Вадима Васильовича.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 25.01.2010 року Маслюкова Вадима Васильовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Опель Вектра», д.н. АА 0273 ЕЕ.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0346323 від 01.10.2009 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»та Збаращенко Тетяною Василівною.

Найменування Відкритого акціонерного товариства «Дженералі Гарант» 28.04.2011 року було змінено на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», що підтверджується витягом зі статуту, затвердженого черговими загальними зборами акціонерів (протокол №38 від 20.04.2011 року) та зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 28.04.2011 року.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № Сю-86 від 12.02.2010 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Опель Вектра», державний номер АА 0273 ЕЕ склала 10 574, 36 грн.

25.01.2012 року позивачем було складено страховий акт № 98069, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 8 209, 77 грн.

Відповідно до зазначених вище висновку експертного автотоварознавчого дослідження, страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 8 209, 77 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1256 від 02.03.2010 року, наявного в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність страхувальника наземного транспортного засобу автомобіля «Шкода», державний номерний знак АА 1395 ІН, Маслюкова В.В., застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4757889, відповідно до якого ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза - 510, 00 грн.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди) передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки «Шкода», державний номерний знак АА 1395 ІН, застраховано відповідачем, що підтверджується полісом № ВС/4757889, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Згідно із ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Вимогами ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди) встановлено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 зазначеного закону документів або в строки та обсягах, визначених рішенням суду.

03.08.2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 98069 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 8 539, 77 грн. та надав документи передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У відповідь на зазначену заяву, листом № 1585 від 17.08.2010 року відповідач попросив направити документи, які підтверджують кваліфікацію оцінювача, який проводив оцінку завданої шкоди.

Листом № 98069 від 20.08.2010 року позивач направив на адресу відповідача свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 28.10.2005 року та сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 6773/08 від 07.04.2008 року.

Відповідач відповіді на вказаний лист не надав, страхове відшкодування у встановлений законом строк не здійснив.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, сума відшкодування, яка підлягає виплаті страхувальнику за договором страхування складається з матеріального збитку, пов'язаного з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Отже, відповідно до ст. 1991 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що страхового відшкодування, який підлягає стягненню з відповідача становить 7 699, 77 грн. (8 209, 77 грн. мінус 510, 00 грн. франшизи).

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року у справі № 910/2497/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року у справі № 910/2497/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/2497/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Руденко М.А.

Пономаренко Є.Ю.