Рішення № 32463798, 11.07.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 408/9041/12 22-ц/774/1287/К/13

Справа № 408/9041/12 Головуючий в 1 інстанції- Літвіненко Н.А.

Провадження №22-ц/774/1287/К/13 Доповідач - Барильська А.П.

Категорія 27 (4)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.

суддів: Савіної Г.О., Грищенко Н.М.

при секретарі: Євтодій К.С.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 21 березня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (надалі Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка станом на 10.07.2012 року складала 13 568,42 доларів США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 108 452,38 грн., з яких: заборгованість по кредиту у сумі 3126,77 доларів США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 24 922 грн.; заборгованість по відсоткам у сумі 34,16 доларів США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить273,04 грн.; пеня за порушення строку сплати ануітентного платежу у сумі 9654,94 доларів США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 77 171,94 грн. та штраф у сумі 721,80 доларів США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 5 769,35 грн., а також просив стягнути судовий збір у сумі 1084,52 грн.

В обґрунтування позову Банк зазначив, що 16.11.2005 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №8/2005/840-к/420-А , відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти сумі 7 218 доларів США в порядку та на умовах, визначених кредитним договором з відсотком за користування кредитом у розмірі 10% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 15.09.2011 року.

Для забезпечення своєчасного повернення кредиту, виплати відсотків за користування кредитом, а також можливої пені та штрафних санкцій, що випливають з кредитного договору, між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 16.11.2005 року, згідно п.1.1. якого ОСОБА_4 поручилась перед Банком за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором .

Відповідачі взяті на себе зобов'язання не виконували,у зв'язку з чим станом на 10.07.2012 року у них виникла перед позивачем заборгованість за кредитом в сумі 13 568, 42 дол.США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 108 452, 38грн., з яких: заборгованість по кредиту у сумі 3126, 77 дол. США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ складає 24 992,27 грн.; заборгованість по відсоткам у сумі 34,16 дол. США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ складає 273,04 грн.; пеня за порушення строку сплати ануітетного платежу у розмірі 9 654,94 дол. США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ складає 77 171,94 грн. та штраф у сумі 721,80 дол. США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ складає 5769,35 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 березня 2013 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість по кредиту у сумі 108 452,38 грн. та судовий збір у сумі 1084,52 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідачів ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми заборгованості, стягнутої з ОСОБА_3 на користь Банку, зменшивши її до 25 265,04 грн. та стягнути з нього судові витрати у сумі 252,65 грн.

Зокрема, ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що зобов'язання ОСОБА_4, як поручителя за договором поруки від 16.11.2005 року, припинилися в силу вимог ст.559 ЦК України, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення з неї на користь Банку сум заборгованості за кредитним договором мало бути відмовлено. Крім того, судом необґрунтовано залишено поза увагою заяву відповідача ОСОБА_3 про зменшення розміру пені з урахуванням його майнового стану. Також судом не застосовано за заявою відповідача річний строк позовної давності при визначенні розміру пені, яка підлягає стягненню з нього на користь Банку. Не враховано, що відповідачі на підставі положень ЗУ «Про захист прав споживачів» звільнені від сплати судового збору.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що 16.11.2005 року між Банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № №8/2005/840-к/420-А, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 7 218 доларів США в порядку та на умовах, визначених кредитним договором з відсотком за користування у розмірі 10% річних та кінцевим терміном повернення кредиту 15.09.2011 року.

Згідно п.п.3.3.4, 3.4.3 кредитного договору щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 161,02 долари США. Позичальник вносить мінімально необхідний платіж по кредиту щомісячно до 10 числа поточного місяця .

Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного в п.3.4.3 договору та у випадку прострочення строку дострокового виконання зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту , сплаті всіх нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у строк, визначений п. 4.2.3. договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення .

Згідно п. 5.3 кредитного договору у разі порушення позичальником п.п.4.3.2,4.3.4.,4.3.10,4.3.12,4.3.13 кредитного договору, позичальник зобов'язаний платити банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, визначеної п.1.1. кредитного договору , за кожний випадок.

У забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_3 умов кредитного договору, 16.11.2005 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно п.1.1 якого остання поручилась перед Банком за невиконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.

Відповідачі свої зобов'язання по поверненню кредиту згідно графіку погашень кредиту , сплати відсотків за користування кредитом не виконують, чим порушують ст.ст. 525, 526 ЦК України, внаслідок чого, станом на 10.07.2012 року у них виникла заборгованість за кредитом у сумі 13 568, 42 дол. США.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, відповідачі свої зобов'язання по поверненню кредиту згідно графіку погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом не виконали, у зв'язку з чим станом на 10.07.2012 року виникла заборгованість за кредитом у сумі 13 568, 42 дол. США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 108452, 38 грн., яка підлягала солідарному стягненню з відповідачів.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно положень ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до положень ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку суми заборгованості за кредитним договором.

Однак, суд першої інстанції, погодившись із загальною сумою заборгованості по кредиту у розмірі 13568,42 долари США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року становить 108452,38 грн., не взяв до уваги, що Банком невірно визначений загальний розмір заборгованості, виходячи з розміру її складових: заборгованість по кредиту у сумі 3126, 77 дол. США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року складає 24 992,27 грн.; заборгованість по відсоткам у сумі 34,16 дол. США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ складає 273,04 грн.; пеня за порушення строку сплати ануітетного платежу у розмірі 9 654,94 дол. США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ складає 77 171,94 грн. та штраф у сумі 721,80 дол. США, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ складає 5769,35 грн., яка складає 108206,60 грн.

У зв'язку з чим, суд першої інстанції безпідставно погодився з розрахунком заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем.

Стаття 611 ЦК України містить перелік правових наслідків, які можуть застосовуватись до порушника в сукупності або окремо, залежно від умов, передбачених договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Пунктом 5.2 кредитного договору встановлено, що у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п.3.4.3 цього договору, а також у випадку прострочення строку дострокового виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплаті всіх нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.4.2.3 цього договору, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому, закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 цієї ж статті надає суду право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через неспівмірність з розміром основного зобов'язання.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року передбачено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_3 нараховано пеню у розмірі 9654,94 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року становить 77171,94 грн., що перевищує суму заборгованості по кредиту у розмірі 3126,77 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року становить 24992,27 грн. Відповідач ОСОБА_3 звертався до суду із заявою про зменшення розміру неустойки з урахуванням його майнового стану (а.с.29), однак суд вказану заяву до уваги не взяв та не дав їй належної правової оцінки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Встановивши, що сума пені перевищує суму заборгованості за кредитом, що вказує на неспівмірність співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання, та враховуючи майновий стан відповідача ОСОБА_3, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір пені за порушення строку сплати ануітетного платежу з 9654,94 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року складало 77171,94 грн. до 3126,77 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року складає 24992,27 грн.

У зв'язку з чим, позовні вимоги Банку до ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, розмір загальної заборгованості, стягнутої з відповідача ОСОБА_3 на користь Банку, підлягає зменшенню зі 108452,38 грн. до 7009,5 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року становить 56 026 грн. 39 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту у сумі 3126,77 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року складає 24992 грн. 27 коп., заборгованості по відсоткам у сумі 34,16 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року складає 273 04 коп., заборгованість по пені за порушення строку сплати суми ануітентного платежу у сумі 3126,77 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року складає 24992 грн. 27 коп., штрафу у розмірі 721,80 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року становить 5769 грн. 35 коп.

Задовольняючи позовні вимоги Банку до ОСОБА_4 про стягнення з неї, як з поручителя, солідарно з ОСОБА_3, як боржника, заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4В.Ю, як поручитель за договором поруки, укладеним 16.11.2005 року між нею та Банком у забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань по кредитному договору, своїх зобов'язань не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка мас юридичне значення.Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Із договору поруки від 16.11.2005 року, укладеного між Банком та відповідачем ОСОБА_4, вбачається, що в ньому не встановлено строк, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п. 5.3, а.с.7 зв.) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить положенням ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно п.1.4. кредитного договору від 16.11.2005 року, Банк надав позичальнику кредит строком на 70 місяців.

За таких обставин у Банку виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_4 про виконання порушеного зобов'язання боржника ОСОБА_3 щодо повернення кредиту, починаючи з 16.09.2011 року, протягом наступних 6 місяців. Таку вимогу до поручителя Банк пред'явив 13.07.2012 року, тобто після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4 зверталася до суду із заявою про застосування строку позовної давності (а.с.27), однак суд першої інстанції цій заяві належної правової оцінки не дав.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника відповідачів в цій частині заслуговують на увагу.

У зв'язку з чим, висновок суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Банку до ОСОБА_4 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором є помилковим.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням вимог норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення, на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, про часткове задоволення позовних вимог Банку до ОСОБА_3 та стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованості за кредитним договором у сумі 7009,5 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року становить 56 026 грн. 39 коп., яка складається з заборгованості по кредиту у сумі 3126,77 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року складає 24992 грн. 27 коп., заборгованості по відсоткам у сумі 34,16 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року складає 273 04 коп., заборгованість по пені за порушення строку сплати суми ануітентного платежу у сумі 3126,77 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року складає 24992 грн. 27 коп., штрафу у розмірі 721,80 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року становить 5769 грн. 35 коп. та про відмову у задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст. ст. 303, 307,ст.309, 313,314,316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 21 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Надра» у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за договором кредиту.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором у сумі 7009,5 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року становить 56 026 (п'ятдесят шість тисяч двадцять шість) грн. 39 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту у сумі 3126,77 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року складає 24992 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 27 коп., заборгованості по відсоткам у сумі 34,16 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року складає 273 (двісті сімдесят три) 04 коп., заборгованість по пені за порушення строку сплати суми ануітентного платежу у сумі 3126,77 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року складає 24992 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 27 коп., штрафу у розмірі 721,80 доларів США, що по курсу НБУ станом на 10.07.2012 року становить 5769 (п'ять тисяч сімсот шістдесят девять) грн. 35 коп.

В іншій частині позову до ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: