Рішення № 32463669, 18.07.2013, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/502/13 Справа № 734/1378/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 липня 2013 року смт Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Бузунко О.А.

при секретареві Галюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Глухівського медичного училища - комунальний заклад Сумської обласної ради до ОСОБА_1 про відшкодування вартості навчання,

встановив:

29 травня 2013 року Глухівське медичне училище - комунальний заклад Сумської обласної ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому зазначає, що відповідач навчалася в училищі у період з 2007 року по 2011 рік, згідно наказу від 01.08.2007 р. № 49-у «Про зарахування до числа студентів» по державному замовленню на спеціальність «Лікувальна справа». На підставі цього з громадянкою ОСОБА_1 була укладена типова угода про підготовку фахівців з вищою освітою. Згідно умов типової угоди відповідач зобов'язувався оволодіти всіма видами професійної діяльності та після закінчення вищого навчального закладу зобов'язувалася прибути на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років. Закінчивши навчання, та після проходження практики ОСОБА_1 була присвоєна кваліфікація «Фельдшер» і виданий диплом молодшого спеціаліста, відповідно до наказу від 28.02.2011 року №19-у. В 2011 році була направлена на посаду медичної сестри до Кролевецької центральної районної лікарні Сумської області. Відповідно до наказу по Кролевецькій ЦРЛ від 14.03.2011 року №48 з 14.03.2011 року прийнята на роботу сестрою медичною палатною інфекційного відділення Кролевецької ЦРЛ. Всі взяті на себе обов'язки щодо забезпечення якісної теоретичної і практичної підготовки фахівців заклад виконав в повному обсязі. Натомість відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала. За місцем направлення для працевлаштування вона прибула, але була звільнена наказом головного лікаря Кролевецької ЦРЛ Сумської області від 11.04.2011 року № 68, в зв'язку з заявою про звільнення відповідача. Фактично відпрацьований період роботи відповідача не відповідає вимогам норм закону. Згідно розрахунку, сума, яка підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_1 на день звернення до суду становить 29617 гривень.

В судові засідання представник Глухівського медичного училища - комунальний заклад Сумської обласної ради не з'являвся, надіславши на адресу суду заяву про можливість розгляду справи за його відсутності та підтримання ним позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, мотивуючи тим, що Конституцією України передбачено, що держава забезпечує доступність та безоплатність вищої освіти; на час укладення правочину, за яким наразі позивач просить стягнути з неї кошти, вона була неповнолітньою, з огляду на що угода є недійсною; відсутній механізм відшкодування вартості навчання; відповідач наразі працює за контрактом на посаді медичної сестри відділення загально-лікарської допомоги поліклініки в смт Десна Козелецького району Чернігівської області.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 згідно з Наказом № 49-у від 01 серпня 2007 року «Про зарахування до числа студентів» зарахована до числа студенів на місце державного замовлення по спеціальності «Лікувальна справа». На підставі цього з громадянкою ОСОБА_1 1 вересня 2007 року була укладена типова угода про підготовку фахівців з вищою освітою. Згідно умов типової угоди Глухівське медичне училище зобов'язалося забезпечити якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою; після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації забезпечити місцем працевлаштування в державному секторі народного господарства, а ОСОБА_1, в свою чергу, зобов'язалася оволодіти всіма видами професійної діяльності; після закінчення вищого навчального закладу прибути на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років; у разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до державного бюджету вартість навчання.

Закінчивши навчання, та після проходження практики ОСОБА_1 була присвоєна кваліфікація «Фельдшер» і виданий диплом молодшого спеціаліста (згідно з наказом від 28 лютого 2011 року № 19-у).

Відповідно до повідомлення про направлення № 38 від 28 лютого 2011 року ОСОБА_1 була направлена на посаду медичної сестри до Кролевецької центральної районної лікарні Сумської області. Відповідно до витягу з наказу по Кролевецькій ЦРЛ від 14 березня 2011 року № 48 з 14 березня 2011 року ОСОБА_1 прийнята на роботу сестрою медичною палатною інфекційного відділення Кролевецької ЦРЛ.

Всі взяті на себе обов'язки щодо забезпечення якісної теоретичної і практичної підготовки фахівців, місцем працевлаштування Глухівським медичним училищем виконано в повному обсязі.

Натомість відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала. За місцем направлення для працевлаштування вона прибула, але була звільнена Наказом головного лікаря Кролевецької ЦРЛ Сумської області від 11 квітня 2011 року № 68 в зв'язку з поданою нею заявою про звільнення.

Тобто, фактично відпрацьований період роботи відповідача становить неповний календарний місяць, а отже, не відповідає умовам укладеної типової угоди та вимогам чинного законодавства.

Згідно розрахунку витрат бюджетних коштів на навчання студентів, які навчались за державним замовленням в Глухівському медичному училищі та не відпрацювали в державному секторі економіки трьох років, витрати на навчання ОСОБА_1 становлять 29 617,00 гривень (до розрахунку також додано довідку витрат на навчання студентки-бюджетниці ОСОБА_1, в якій відображений детальний розрахунок витрат за кожен рік навчання).

Законом України «Про вищу освіту» встановлено, що випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником (ч. 2 ст. 56).

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов'язок випускника відшкодувати повну вартість навчання за умов, що склалися між сторонами, встановлений п. 2 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23 січня 1996 року № 77/96 та Постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» від 22 серпня 1996 року № 992.

Згідно із п.п. 6, 8, 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, випускник вищого навчального закладу зобов'язаний відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років, а в разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Таким чином, в порушення укладеної типової угоди, Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням та ст. 52 Закону України «Про освіту» відповідач 11 квітня 2011 року звільнилася з посади за власним бажанням, не відпрацювавши встановлених трьох років.

Однією з підстав заперечення проти позову зі сторони відповідача є той факт, що 18 квітня 2011 року між нею та Міністерством Оборони України в особі ТВО начальника Військово-медичного клінічного центру Північного регіону було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, відповідно, відповідач наразі проходить військову службу, а згідно з п. 11 вказаного Порядку працевлаштування випускник, призваний на строкову військову службу до Збройних Сил, після її закінчення зобов'язаний прибути на роботу за призначенням; перебування у Збройних Силах зараховується в передбачений угодою термін роботи за призначенням; це стосується також випускників, які проходять альтернативну (невійськову) службу.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який регулює питання, пов'язані з проходженням військової служби є Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 4 якого встановлює, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом. Таким чином, законодавець чітко розмежовує категорії «призов на військову службу» та «прийняття за контрактом». Отже, з урахуванням того, що в Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням мова йде саме про призов на військову службу, який зараховується в термін роботи за призначенням, суд вважає, що відсутні підстави для застосування п. 11 вказаного Порядку до спірних правовідносин, оскільки, як встановлено судом, відповідач не призивалася на військову службу, а прийнята на неї за контрактом.

Посилання відповідача та його представник на відсутність механізму відшкодування вартості навчання не може бути підставою для звільнення особи він виконання взятого нею зобов'язання та вимог діючого законодавства.

Твердження відповідача про те, що на момент підписання типової угоди вона була неповнолітньою, відповідно, угода є недійсною, суд не сприймає як допустиму підставу звільнення особи він виконання обов'язку, передбаченого укладеним правочином, особливо беручи до увагу, що типова угода була підписана між позивачем та відповідачем в 2007 році, тобто, протягом шести років відповідач дію та чинність цього правочину під сумнів не ставив, доказів про звернення до суду для визнання такого правочину недійним, суду не надав.

Крім того, вказані положення законодавчих актів, які встановлюють обов'язок особи, яка не відпрацювала трьох років за призначенням, відшкодувати вартість навчання, неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися.

На підставі викладеного, суд вважає заперечення відповідача безпідставними, а позовні вимоги доведеними, тому, з ОСОБА_1 на користь Глухівського медичного училища - комунальний заклад Сумської обласної ради слід стягнути суму в розмірі 29 617,00 грн. як відшкодування вартості навчання (для подальшого зарахування до державного бюджету).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір в розмірі 296,17 грн. належить стягнути з відповідача на користь позивача. Вирішити питання про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат у вигляді оплати за правову допомогу суд не може за відсутності підтверджуючих платіжних документів.

Керуючись ст. 56 ЗУ «Про вищу освіту», ст. 52 ЗУ «Про освіту», п.п. 6, 8, 14 Постанови КМУ «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», ст.ст. 57, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Глухівського медичного училища - комунальний заклад Сумської обласної ради до ОСОБА_1 про відшкодування вартості навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ід.номер НОМЕР_1) на користь Глухівського медичного училища - комунальний заклад Сумської обласної ради (код ЄДРПОУ 02011568) суму в розмірі 29 617 (двадцять дев'ять тисяч шістсот сімнадцять) гривень 00 коп. як відшкодування вартості навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 (ід.номер НОМЕР_1) на користь Глухівського медичного училища - комунальний заклад Сумської обласної ради (код ЄДРПОУ 02011568) судовий збір в сумі 296 (двісті дев'яносто шість) гривень 17 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Чернігівської області через Козелецький районний суд Чернігівської області.

Суддя Бузунко О.А.