Постанова № 32463240, 17.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 р. Справа №805/9525/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:53 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Бікшиєва О.М.,

з участю представника позивача Сергієнко О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Кіровоградської митниці Міндоходів про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (далі - ТОВ «Меркурій») звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що 11 грудня 2012 року Кіровоградській митниці було заявлено до митного оформлення товар шляхом наданням митної декларації № 901000006.2012.012502 та сертифікату про походження товару форми СТ-1 для застосування режиму вільної торгівлі. Позивач у ВМД заявив країну походження товару та підтвердив її відповідним сертифікатом.

Між тим, на день подання позову рішення про визначення країни походження товару відповідачем прийнято не було і позивачу не надано, чим згідно з п. 3 ч. 2 ст. 24 Митного кодексу України допущено бездіяльність.

У зв'язку з наведеним позивач просив:

- зобов'язати відповідача прийняти рішення про визначення країни походження товару на підставі отриманого сертифікату про походження товару форми СТ-1;

- зобов'язати відповідача надати прийняте рішення для забезпечення здійснення права на оскарження рішення про визначення країни походження товару.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року допущено заміну відповідача Кіровоградської митниці його правонаступником - Кіровоградською митницею Міндоходів.

Відповідач подав заперечення проти позову, в яких зазначав, зокрема, що Кіровоградська митниця при здійсненні митного оформлення митної декларації №901000006/2012/012502 надала позивачу картку відмови в митному оформленні від 12 грудня 2012 року №901000003/2012/00015, яка містить повний та обґрунтований виклад причин неможливості застосування режиму вільної торгівлі на підставі наданого позивачем сертифікату про походження форми СТ-1 від 05 грудня 2012 року №RUUA 2021018590 (1689050). Картка відмови була направлена декларанту в електронному вигляді з відповідним засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи митного органу (оскільки декларантом було подано електронну митну декларацію). Отже, митним органом надано декларанту відмову в митному оформленні, в якій викладено всі причини через які неможливо надання пільгового режиму оподаткування на підставі Міжурядової Угоди про вільну торгівлю та зазначено, що країна походження товару підтверджується за даними товарно-супровідних документів (митна декларація країни експорту) та визнається - Російська Федерація, з наданням режиму найбільшого сприяння із сплатою мита за пільговими ставками ввізного мита і яка має відповідний юридичний статус рішення митного органу.

Крім того, Митним кодексом України не передбачено винесення рішень щодо країни походження товарів, крім попередніх рішень. У разі не підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару у митній декларації митний орган оформлює картку відмови із зазначенням причин такої відмови у відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631.

Разом з тим, позивачем 12 грудня 2012 року оформлена митна декларація №901000006/2012/012567 з врахуванням вимог, викладених у картці відмови від 12 грудня 2012 року №901000003/2012/00015 зі сплатою мита за пільговими ставками Митного тарифу України. Тобто, позивач фактично погодився з вимогами Кіровоградської митниці щодо сплати мита за пільговими ставками Митного тарифу України та самостійно визначив грошове зобов'язання у митній декларації від 12 грудня 2012 року №901000006/2012/012567, а відповідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року в справі № 2а/0570/17228/2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року.

Відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з наведених в ньому підстав. Пояснив, що Кіровоградська митниця при здійсненні митного оформлення митної декларації №901000006/2012/012502 надала позивачу картку відмови в митному оформленні від 12 грудня 2012 року №901000003/2012/00015, яка містить виклад причин неможливості застосування режиму вільної торгівлі на підставі наданого позивачем сертифікату про походження форми СТ-1 від 05 грудня 2012 року №RUUA 2021018590 (1689050). 12 грудня 2012 року позивачем була оформлена митна декларація №901000006/2012/012567 з врахуванням вимог, викладених у вказаній картці відмови. Декларант позивача або уповноважена ним особа до Кіровоградській митниці з питання прийняття попереднього рішення щодо визначення країни походження товару або іншого рішення щодо визначення країни походження товару не звертався. Вважав, що відповідач зобов'язаний був прийняти таке рішення відповідно до законодавства і надати його позивачу. Оскільки вказаного зроблено не було, тому вважав, що відповідачем допущено бездіяльність. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав.

Враховуючи наведене суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що 11 грудня 2012 року ТОВ «Меркурій» Кіровоградській митниці заявлено до митного оформлення товар шляхом наданням митної декларації №901000006.2012.012502 та сертифікату СТ-1 від 05 грудня 2012 року №RUUA 2021018590 (1689050) для застосування режиму вільної торгівлі.

Кіровоградська митниця при здійсненні митного оформлення вказаної митної декларації надала позивачу картку відмови в митному оформленні від 12 грудня 2012 року №901000003/2012/00015, яка містила виклад причин неможливості застосування режиму вільної торгівлі на підставі наданого позивачем сертифікату про походження форми СТ-1 від 05 грудня 2012 року №RUUA 2021018590 (1689050) а саме: сертифікат визнано недійсним для цілей надання товару, зазначеному в ньому, режиму вільної торгівлі по причині порушення п.п. 7.4, 8.1 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, затверджених рішенням глав урядів країн-учасниць Угоди від 20 листопада 2009 року:

- в графі 5 сертифікату походження зазначено «Видано згодом», при цьому дата фактичного вивезення товару (05 грудня 2012 року) датована однією датою з сертифікатом (05 грудня 2012 року), чим порушено вимоги п. 8.1 вказаних Правил, який передбачає, що позначка митного органу про фактичне вивезення товару повинна бути датована більш раннім числом, ніж дата видачі сертифікату;

- при заповненні графи 10 сертифікату «Кількість товару» не зазначена вага брутто, як це передбачено вимогами п. 7.4 вказаних Правил;

- кількість товару, зазначена в графі 10 сертифікату (55000 кг) не відображала фактичну кількість товару, заявленого до митного оформлення та зазначену в з/д накладній (47402 кг), - невідповідність складала 13,8%. При цьому з/д накладна оформлена 01 грудня 2012 року, тобто до моменту видачі сертифікату походження (05 грудня 2012 року), коли відомості про фактичну кількість товару були вже відомі;

- рахунок-проформа, зазначена в графі 11 сертифікату, не відображала фінансові та кількісні параметри партії товару, заявленої до митного оформлення, не відповідала кількості товару, зазначеній в графі 10 сертифікату та не містила відомості про імпортера (отримувача товару), що унеможливлювало ідентифікацію товару, на який виданий сертифікат, до заявленої партії товару.

Отже, митним органом надано декларанту відмову в митному оформленні в якій викладено всі причини, через які неможливо надання пільгового режиму оподаткування на підставі Міжурядової Угоди про вільну торгівлю, та зазначено, що країна походження товару підтверджується за даними товарно-супровідних документів (митна декларація країни експорту) та визнається - Російська Федерація, з наданням режиму найбільшого сприяння із сплатою мита за пільговими ставками ввізного мита і яка має відповідний юридичний статус рішення митного органу.

Картка відмови була направлена декларанту позивача в електронному вигляді із відповідним засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи митного органу.

12 грудня 2012 року ТОВ «Меркурій» оформлена митна декларація №901000006/2012/012567 з врахуванням вимог, викладених у вказаній картці відмови.

Судом також встановлено, що декларант позивача або уповноважена ним особа до Кіровоградській митниці з питання прийняття попереднього рішення щодо визначення країни походження товару (або іншого рішення щодо визначення країни походження товару) не звертався. У зв'язку з чим митний орган такого рішення не приймав.

Позивач вважав, що відповідачем допущено бездіяльність, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Питання країни походження товару врегульовані розд. ІІ Митного кодексу України (глави 6 та 7).

Відповідно до ч.ч. 1- 3 ст. 36 гл. 6 Митного кодексу країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 43 гл. 7 вказаного Кодексу документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Згідно з ч.ч. 8 та 9 ст. 43 гл. 7 вказаного Кодексу у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Отже, країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Статтею 23 гл. 3 Митного кодексу України передбачено прийняття митними органами попередніх рішень щодо застосування окремих положень законодавства України з питань державної митної справи, зокрема щодо визначення країни походження товарів.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 23 гл. 3 вказаного Кодексу такі рішення приймаються за письмовими зверненнями декларантів або уповноважених ними осіб, виносяться до початку переміщення товарів через митний кордон України, і є обов'язковими для виконання будь-яким митним органом.

Частиною 5 ст. 23 гл. 3 вказаного Кодексу встановлено, що попереднє рішення про визначення країни походження товару приймається в строк, що не перевищує 150 днів з дня отримання митним органом відповідного звернення за умови, що декларантом або уповноваженою ним особою повідомлено всі необхідні для прийняття такого рішення дані про товар.

Норм, які б зобов'язували митні органи приймати інші рішення про визначення країни походження товарів Митний кодекс України не містить.

Декларант позивача або уповноважена ним особа до Кіровоградській митниці з питання прийняття попереднього рішення щодо визначення країни походження товару не звертався.

За відсутності звернення митний орган правомірно не приймав таке рішення.

Отже, в діях відповідача відсутня бездіяльність, як помилково вважав позивач.

З огляду на наведене позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 160, 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Кіровоградської митниці Міндоходів про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 18 липня 2013 року.

Суддя Логойда Т. В.