Постанова № 32462120, 10.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р. Справа № 914/1177/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Краєвська М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів б/н від 21.06.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2013р.

у справі №914/1177/13

за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія» ІНГО Україна», м. Київ

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр "Діамант», м. Львів

про стягнення 6 903,84 грн.

за участю представників:

від позивача: Михалевський Ю.Р. - представник

від відповідача: ОСОБА_2 - ФОП; ОСОБА_4 - представник

від третьої особи: ОСОБА_5 - представник

Представникам сторін та третьої особи роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.811 ГПК України, учасникам судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.06.2013р. у справі №914/1177/13 (суддя Станько Л.Л.) задоволено позовні вимоги. Стягнено з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів на користь ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", м.Київ 6 903,84грн. боргу, 1 720,50 грн. судового збору.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем заявлено позовні вимоги у порядку суброгації. У відповідності до абз.2,3 ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України для суброгації встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватись з моменту виникнення страхового випадку. Відтак, на думку скаржника, строк позовної давності розпочався з 15.01.2008р. та сплив 15.01.2011р. ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6 грошових коштів у порядку регресу в липні 2011 року. На думку скаржника, суд безпідставно не врахував та не взяв до уваги клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки позивачем пропущено процесуальний строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, між ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" (на момент укладення договору - ЗАТ "АСК "ІНГО Україна") та ОСОБА_7 укладено договір (КАСКО) №640530527 від 21.12.2007р. добровільного страхування наземного транспортного засобу "Тойота Рав4" (р.н.з. НОМЕР_1) без франшизи (частини збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування) (а.с.7-9).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що 15.01.2008р. о 13:40 год. гр. ОСОБА_6, керуючи автомобілем "БАЗ-2215" (р.н.з. НОМЕР_2) на вул.В.Великого, 34 у м. Львові здійснено зіткнення з автомобілем "Тойота Рав4" (р.н.з. НОМЕР_1), чим порушено п.13.1 Правил дорожнього руху України та внаслідок чого спричинено пошкодження транспортних засобів.

Постановою Залізничного районного суду м, Львова від 20.02.2008р. ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За заявою страхувальника ОСОБА_7 про виплату страхового відшкодування від 07.07.2008р., розпорядженням директора Львівської філії "АСК "ІНГО Україна" №1234 від 10.07.2008р. проведено страхову виплату в розмірі 6 903,84 грн., яку було перераховано ТзОВ "СЦ "Діамант" відповідно до рахунку-фактури №Д-00005532 від 21.05.2008р.,.

Отже, ПрАТ "АСК "ІНГО Україна", відшкодувавши своєму страхувальнику ОСОБА_7 збитки розміром 6 903,84грн., завдані її автомобілю внаслідок ДТП, що сталась з вини ОСОБА_6, отримало право вимоги до останнього, як до особи, відповідальної за заподіяння збитків.

В ході судового розгляду справи за позовом ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" про стягнення з гр.ОСОБА_6 грошових коштів в порядку регресу, гр. ОСОБА_6 подав докази трудових відносин з ФОП ОСОБА_2, на підтвердження того, що під час ДТП керував автомобілем "БАЗ-2215" (р.н.з. НОМЕР_2), який належить ФОП ОСОБА_2, у зв'язку з виконанням трудових обов'язків.

Залізничним районним судом м. Львова 08.10.2012р. винесено ухвалу про закриття провадження у справі за позовом ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" до ОСОБА_6 про стягнення коштів в порядку регресу, оскільки даний спір підвідомчий господарському суду та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" вважає, що останнє має право регресної вимоги до роботодавця гр.ОСОБА_6 - ФОП ОСОБА_2, як до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Позивачем надіслано відповідачу претензію від 29.05.2012р. про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, однак відповіді на вказану претензію відповідач не надав, викладеної у претензії вимоги не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Згідно із ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов 'язків.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

У відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно постанови пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

Як вбачається із матеріалів справи, в судове засідання, яке відбулося 23.05.2013р. представником відповідача ОСОБА_8, який брав участь в даному судовому засіданні без доручення, подано клопотання від 23.05.2013р. про відкладення розгляду справи, продовження строку вирішення спору та застосування до даних правовідносин строку позовної давності, у відповідності до ч.3 ст.267 ЦК України.

Судом першої інстанції, ухвалою суду від 23.05.2013р. продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду та витребувано у відповідача доручення на представника.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права щодо задоволення клопотання про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи та незадоволення клопотання про застосування до даних правовідносин строку позовної давності судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,3. ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Оскільки в особи, яка заявляла дане клопотання відсутня довіреність на представлення інтересів відповідача в суді, з метою надання можливості скористатися своїми процесуальними правами та забезпечення явки в судове засідання належного представника судом продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи.

Отже судом першої інстанції вчинено дії для встановлення обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також для забезпечення рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

Щодо клопотання про застосування до даних правовідносин строку позовної давності судова колегія зазначає наступне,

У відповідності до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до абз.4 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013р. заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

З огляду на викладене, оскільки клопотання від 23.05.2013р. про застосування до даних правовідносин строку позовної давності подане особою без належних повноважень, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні даного клопотання.

Твердження скаржника про те, що ним усно в судовому засіданні 06.06.2013р. зроблено заяву про застосування строку позовної давності судовою колегією не береться до уваги, оскільки така відсутня в протоколі судового засідання від 06.06.2013р.

У відповідності до ч.4 ст.811 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи.

В матеріалах справи відсутні зауваження скаржника щодо правильності ведення протоколу судового засідання 06.06.2013р.

Окрім того, частиною шостою статті 261 цього ж Кодексу унормовано, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Відтак, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Як вже зазначалося, і це встановлено судом першої інстанції, з підтвердженням матеріалами справи, позивач 10.07.2008р. на виконання умов договору добровільного страхування від 21.12.2007р. виплатив своєму страхувальнику 6 903,84грн. страхового відшкодування. Отже, саме з цього моменту - виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування, у нього виникло право на звернення з регресними вимогами до відповідача.

З огляду на викладене та з врахуванням положень вищенаведених норм, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про стягнення з відповідача суми виплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі 6 903,84 грн.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі.

Не береться до уваги посилання скаржника на порушення судом норм матеріального права, оскільки при прийнятті рішення суд послався на норми права, які регулюють спірні правовідносини, окрім того суд прийняв рішення у відповідності до правових підстав позовної заяви.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2013р. у справі №914/1177/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.07.2013р.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.