Постанова № 32461885, 15.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 р. Справа№ 910/306/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Скрипки І.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Бурдій Н.О. (довіреність №1 від 11.01.2013 р.)

від відповідача 1 - Решетниченко О.С. (довіреність №64-3389 від 14.05.2013 р.)

від відповідача 2 - Дуброва Н.О. (довіреність №91/2012/10/29-23 від 29.10.2012 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-кредит»

на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року

у справі №910/306/13 (головуючий суддя Курдельчук І.Д., судді Бойко Р.В., Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-кредит»

до 1. Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

2. Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізинг-кредит» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про зобов'язання відповідачів укласти договір про умови надання комунальних послуг (централізованого опалення) нежилого приміщення, що знаходиться по вул. Райдужній, 13-б в м. Києві і належить позивачу та про зобов'язання відповідача 1 поновити позивачу надання комунальних послуг з центрального опалення приміщення по вул. Райдужній, 13-б в м. Києві, відповідно до договору №795/413 від 01.07.2007 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, а рішення скасувати.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.07.2007 р. між позивачем та відповідачем 1 укладено договір №795\413 про надання послуг, відповідно до п.п. 1.1., 1.2 договору відповідач 1 на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК «Київ Водоканал», ПАТ АЕК «Київенерго», ЗАТ «Укр-Кан-Пауер») зобов'язується транспортувати по внутрішньо-будинкових мережах нежилого приміщення площею 831, 3 м. кв. за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 13-б комунальні послуги, виставляти позивачу до оплати платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від ТОВ «Лізинг-кредит» та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг, а позивач у відповідності до даного договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Позивач зазначає, що в розумінні ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» він є споживачем, як особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, виконавцем є відповідач 1, як суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачам, відповідно до умов договору, виробниками є зазначені в Договорі - ВАТ АК «Київводоканал», ПАТ АЕК «Київенерго», ЗАТ ЕК «Укр-Кан-Пауер», як суб'єкти господарювання, які виробляють або створюють житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п. п. 5.5., 5.6. договору, строк його дії встановлений з 01 липня 2007 р. по 01 липня 2012 р., а також зазначено, що після закінчення дії цього Договору він може бути продовжений на той же термін і на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення даного Договору жодна із сторін не повідомить іншу про його припинення або зміну умов.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.06.2012 р. жодна з сторін не повідомила іншу про намір припинити дію договору, тим самим продовживши його дію на той самий строк, тобто на 5 років, до 01 липня 2017 р.

Відповідач 1 в судовому засіданні не заперечував проти вищевказаного та підтвердив, що договір № 795/413 не припинив свою дію, оскільки позивач споживає послугу з централізованого водопостачання і каналізації та сплачує за неї.

Позивач стверджує, що оскільки договір діє, то у сторін є обов'язок щодо виконання всіх взятих на себе зобов'язань, зокрема обов'язок відповідача 1, як виконавця, надавати позивачу житлово-комунальні послуги відповідно до умов договору, на підставі укладених ним договорів з безпосередніми виробниками даних послуг.

На думку позивача, даною умовою договору встановлюється обов'язок відповідача 1 укладання та виконання протягом всього терміну дії договору окремих договорів з виробниками комунальних послуг щодо виробництва та постачання останніми комунальних послуг.

Відповідно до п. 3.2.1. договору, комунальне підприємство (відповідач 1) зобов'язується цілодобово безперебійно транспортувати по внутрішньо-будинковим мережам комунальні послуги, за винятком періодів, коли проводяться передбачені графіком випробування теплових мереж, профілактика, поточні і капітальні ремонти інженерних комунікацій.

Позивач вказує, що з грудня 2010 року, в порушення умов договору, без погодження з позивачем, комунальним підприємством в односторонньому порядку припинено надання комунальної послуги з забезпечення центрального опалення в приміщенні, зазначеному в п.1.1. договору.

21.10.2011 р. позивачем було направлено на адресу відповідача 1 лист вих. № 28 з вимогою поновлення надання вищевказаної послуги, яке було отримано підприємством 27.10.2011 р. про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні.

13.04.2012 р. відповідач 1 листом вих. № 64-2785 повідомив позивача про лист Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» ПАТ «Київенерго» (відповідач 2) (вих. № 048-236-523 від 18.01.2012р.), який відповідно до умов договору є передбаченим законом виробником комунальних послуг.

В вищевказаному листі виробник зазначив, що договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2000 р. № 620701 блоку побутового обслуговування за адресою Райдужна, 13-Б, укладений між ПАТ «Київенерго» та КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва припинив свою дію 01.12.2010 р. Підставою для припинення зазначеного договору був лист відповідача 1 від 22.12.2010 р. № 280. З огляду на викладене відповідач 2 не має договірних відносин з відповідачем 1 на постачання теплової енергії у гарячій воді блоку побутового обслуговування за адресою Райдужна, 13-Б.

Позивач вважає, що відповідачем 1, як виконавцем, та відповідачем 2, як виробником комунальних послуг, в порушення умов Закону України «Про житлово-комунальні послуги», припинено дію договору на постачання теплової енергії в приміщення, яке належить позивачу, а також комунальним підприємством, внаслідок цього, в порушення умов діючого договору № 795/413 від 01.07.2007 р., припинено надання позивачу комунальної послуги з центрального опалення.

У зв'язку з вищезазначеним позивач, посилаючись на ст. 187 ГК України, звернувся до суду першої інстанції з вищевказаними позовними вимогами. Суд не погоджується з доводами позивача та вважає позов безпідставним і необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуг», особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Статтею 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплені права балансоутримувача, відповідно до яких балансоутримувач має право здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю. Крім того, право, а не обов'язок балансоутримувача щодо укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, закріплено п. 2 ч. 1 ст. 24 вищезазначеного Закону. Обов'язки балансоутримувача чітко визначені в ч. 2 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

На підставі розпоряджень Дніпровської районної в місті Києві адміністрації, у зв'язку із зміною форми власності, нежитлові приміщення, які належать на праві власності ТОВ «Лізінг-Кредит», ГО «Федерація Кіокушин карате України», Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний фонд ВСІ» за адресою вул.Райдужна, 13-Б, зняті з балансу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва, про що виданий відповідний наказ по підприємству.

Як вірно встановдено судом першої інстанції, відповідач 1 не являється балансоутримувачем нежитлової будівлі за адресою вул. Райдужна, 13-Б.

Приміщення загальною площею 37,7 кв.м., яке є місцями загального користування, передано на баланс Комунальному підприємству «Керуюча дирекція Дніпровського району» Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Таким чином, у відповідача 1 відсутні підстави утримувати на балансі та обслуговувати нежитлові приміщення за адресою вул.Райдужна, 13-Б та укладати договори про надання комунальних послуг.

Відповідач 1 транспортує послуги на підставі договорів з виробниками - постачальниками, зокрема ПАТ «Київенерго» (відповідач 2).

Так, між відповідачами було укладено договір від 01.11.2000 р. № 620701 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 2.2.1 договору № 620701, відповідач 2 зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону.

Пунктом 3.1.4 договору встановлено, що відповідач 2 має право приєднувати до теплових мереж відповідача 1 нових абонентів.

Згідно п.п. 2.3.1, відповідач 1 зобов'язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії та виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Пунктом 2.3.3. договору закріплено зобов'язання відповідача 1 додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені в додатку № 7 до договору. Зокрема, відповідач 2 має право припинити подачу теплової енергії у зв'язку з заборгованістю.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок укладення договору між відповідачем 1 та відповідачем 2, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва приєднало до своїх внутрішньобудинкових мереж субабонента - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізінг-Кредит» та уклало з ним договір про надання послуг № 795/413 від 01.07.2007 р.

Відповідно до Переліку комунальних послуг (додаток № 1 до договору) позивачеві надавалися послуги з централізованого опалення, холодного водопостачання та каналізації, які відповідач зобов'язався транспортувати по внутрішньобудинковим мережам до нежилого приміщення за адресою вул.Райдужна, 13-Б.

Згідно п.п. 1.2., 2.2 Договору № 795/413, позивач зобов'язався прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити. Платежі за комунальні місяці та суму відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньобудинкових мереж позивач зобов'язався сплачувати до кінця поточного місяця.

Відповідно до умов договору про надання послуг, укладеного між відповідачем 1 та позивачем, відповідач 1 не несе відповідальності за несвоєчасне включення, непідключення, відключення центрального опалення відповідачем 2 з причин наявності боргу за теплоносії за позивачем чи по об'єкту в цілому.

З матеріалів справи вбачається, що після того, як всі приміщення у нежитловому будинку за адресою вул. Райдужна, 13-Б було приватизовано шляхом викупу на аукціоні, КП по УЖГ звернулось до ПАТ «Київенерго» з повідомленням про те, що нежитлові приміщення зняті з балансу КП по УЖГ і відповідачем 1 було розірвано договір № 620701 на постачання теплової енергії у гарячій воді з постачальником послуги - ПАТ «Київенерго» (відповідачем 2), у зв'язку з тим, що двоповерхова будівля окремо розташованого господарчого блоку за адресою вул. Райдужна, 13-Б знята з балансу КП по УЖГ. Також, КП по УЖГ просило зі свого боку ПАТ «Київенерго» укласти договори на постачання теплової енергії безпосередньо з ТОВ «Лізинг-Кредит».

Обов'язком відповідача 1, згідно умов договору за № 795/413, укладеного між відповідачем 1 та позивачем, був обов'язок транспортувати комунальні послуги, виставляти позивачеві до оплати платіжні документи, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від позивача та перераховувати їх виробникам і постачальникам послуг.

Оскільки, нежилі приміщення в окремо розташованому господарчому блоці за адресою вул. Райдужна, 13-Б знаходиться у власності позивача, то він має право укласти договір безпосередньо з постачальником послуги ПАТ «Київенерго» та безпосередньо з ним вести розрахунки. Зі свого боку відповідач 1 звертався з проханням до відповідача 2 укласти прямий договір з позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем і відповідачем 1 є спір в іншій справі (справа № 5011-1/16234-2012) щодо оплати за надані та отримані комунальні послуги у розмірі 147799,19 грн., з них: за послугу з централізованого опалення у розмірі 147173,30 грн. та за послугу з холодного водопостачання та каналізації у розмірі 625,89 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії має право на: вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами; отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії; відшкодування згідно із законодавством збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, у разі виконання ним своїх зобов'язань відповідно до договору; приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів; отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів; отримання перерахунку за спожиту теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання приладів комерційного обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації за умови пред'явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов'язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об'єкта теплопостачання.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право: укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами; на відшкодування збитків у разі наявності порушень у роботі теплового обладнання споживача, що призвели до перебоїв у технологічному процесі теплопостачання; обмежувати або припиняти постачання теплової енергії споживачам після письмового попередження, надісланого не пізніше ніж за три робочі дні, в разі заборгованості за спожиту теплову енергію в порядку, встановленому законодавством; обмежувати або припиняти постачання теплової енергії споживачам у разі виникнення обставин непереборної сили, передбачених у договорі; видавати дозволи та технічні умови на підключення споживачів до розподільчих теплових мереж; отримувати від споживачів авансовий платіж, якщо це передбачено договором; безперешкодного доступу до теплового обладнання та приладів комерційного обліку, що належать споживачу; вимагати від суб'єктів господарської діяльності винесення споруд та інших об'єктів, зведених з порушенням вимог законодавства, за межі охоронних зон теплових мереж.

У разі наявності технічної можливості теплопостачальні організації, що здійснюють постачання теплової енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору.

Таким чином, позивач не обмежений в праві укладення договору з відповідачем 2.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, позовна вимога позивача про зобов'язання відповідачів укласти між собою договір суперечить законодавству та порушує принцип свободи договору.

З огляду на те, що позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували викладені ним обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-кредит» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 р. у справі №910/306/13 залишити без змін.

Справу №910/306/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Скрипка І.М.