Ухвала суду № 32461215, 17.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 р. Справа № 3341/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Сідельник Г.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року у справі за позовом комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

08.07.2011 року представник комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс» звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000391521 від 08.06.2011 року та визнання протиправними дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням - рішенням ДПІ у м. Червонограді Львівської області, оскільки здійснював платежі із призначенням платежу по податкових зобов'язаннях. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення та дії відповідача щодо зміни призначення платежу протиправним..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області № 0000391521 від 08.06.2011 року в частині визначення штрафної санкції у розмірі 39078,65 грн. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області по розподілу та спрямуванню сум, сплачених комунальним підприємством «Червонограджитлокомунсервіс» платіжними дорученнями з конкретним призначенням платежу, вказаних в платіжних дорученнях, а саме: платіжне доручення № 244 від 01.04.2009 року яким сплачено 9000 грн. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2009 року», платіжне доручення № 919 від 01.04.2009 року яким сплачено 3000 грн. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2009 року», платіжне доручення № 253 від 07.04.2009 року яким сплачено 1567.61 грн. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2009 року», платіжне доручення № 983 від 10.04.2009 року яким сплачено 5000 грн. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2009 року», платіжне доручення № 113 від 14.04.2009 року яким сплачено 1217,63 грн. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2009 року», платіжне доручення № 286 від 24.04.2009 року яким сплачено 1570,30 грн. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2009 року», платіжне доручення № 1145 від 24.04.2009 року яким сплачено 24500 грн. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2009 року», платіжне доручення № 288 від 24.04.2009 року яким сплачено 5500 грн. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2009 року », платіжне доручення № 1151 від 27.04.2009 року яким сплачено 75000 грн. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2009 року», платіжне доручення № 1161 від 28.04.2009 року яким сплачено 29000 грн. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2009 року», платіжне доручення № 301 від 29.04.2009 року яким сплачено 18300 грн. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2009 року», платіжне доручення № 303 від 30.04.2009 року яким сплачено 16600 грн. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2009 року», платіжне доручення № 1166 від 30.04.2009 року яким сплачено 11900 грн. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2009 року», платіжне доручення № 1176 від 30.04.2009 року яким сплачено 12000 грн. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2009 року» та зобов'язати зарахувати вказані суми згідно їх призначення.

Представник Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111, який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Таким чином, кошти, що надійшли по сплаті зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкового зобов'язання з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення с незалежно від волі платника податку та стосується як самостійно розрахованих платником додаткових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом. Таким чином, судом при винесенні постанови неправильно застосовано норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство «Червонограджитлокомунсервіс» зареєстроване Виконавчим комітетом Червоноградської міської ради Львівської області 10.09.2001 року, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 536070 та Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 10771666 від 10.08.2011 року. Позивача узято на облік в органах ДПС 25.10.2001 року за № 925 згідно Довідки № 925 від 25.10.2001 року.

08.06.2009 року ДПІ у м. Червонограді Львівської області складено акт № 529/121/15- 016/31616100 про результати перевірки дотримання позивачем вимог ст. 57 Податкового кодексу України. Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов язання за платежем - податок на додану вартість, чим порушено ст. 57 Податкового кодексу України. Позивач сплатив узгоджену суму податкового зобов язання за платежем - податок на додану вартість із затримкою, що є більшою 30 календарних днів в сумі 220951,23 грн.

В акті перевірки також зазначені розрахунки штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов язання зі сплати податку на додану вартість, згідно яких сума штрафних санкцій становить 44190,25 грн.

09.06.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми «III» № 0000391521, яким відповідно до вказаного акту перевірки встановлено порушення граничного строку сплати грошового зобов язання з податку на додану вартість, визначеного п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України зобов'язано сплати штраф у розмірі 20%, у сумі 44190,25 грн.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що згідно п. 1.1. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платники податків - юридичні особи на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Згідно п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п. п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону для подання податкової декларації.

Згідно п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону України, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно п. п. 16.1.3. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 31.1. ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Платіжні доручення, що є у справі, вказують на призначення сплати таких коштів, а саме ПДВ за березень 2009 року, відтак сплата позивачем зобов'язань по податку на додану вартість за вказаний період в частині суми, вказаної у платіжних документах із призначенням платежу, підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї ж Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї ж Інструкції. При цьому згідно п. 3.8. цієї ж Інструкції. «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

У податкового органу на момент виникнення спірних правовідносин були відсутні право чи обов'язок самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу. Докази (платіжні документи), які містяться у справі вказують на призначення платежу - сплата податкових зобов'язань за певний період.

Вказана позиція узгоджується із позицією викладеною у листі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 року за № 358/13/13-09 та в ухвалі від 13.04.2010 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року у справі № 2а-7481/11/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук