Рішення № 32460800, 12.07.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

_______________________________

справа № 201/3969/13-ц

пр. 2/201/1462/2013

РІШЕННЯ

іменем України

12 липня 2013 р. м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Постоленко Д.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 «Про припинення права на частку у майні та визнання права власності на 1/6 частку квартири», -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і просила припинити їх право власності на частки в квартирі АДРЕСА_1, визнати право власності на ці частки за позивачкою із стягненням з неї відповідної грошової компенсації на користь відповідачів.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалась на те, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2011 р. по справі № 2-5598/11 було припинено право спільної власності та визнано право власності на частки в квартирі АДРЕСА_1 Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2013 р. рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2011 року залишено без змін. Відповідно до рішення суду, розмір частки позивачки у спірній квартирі складає 5/6 частин квартири, розмір частки відповідачки - 1 дорівнює 1/12 частині, розмір частки відповідачки - 2 дорівнює 1/12 частині. Відповідачки ніколи не проживали у спірній квартирі, обов'язків по її утриманню не несли, мають особисте житло у м. Запоріжжя та ніколи не намагалися проживати в спірній квартирі, питання щодо їх вселення у квартиру не порушували. Вартість зазначеної квартири на час звернення до суду згідно оцінки МБТІ м. Дніпропетровська по технічному паспорту становить 74 713 грн. Відповідно вартість спірного майна (часток відповідачок) складає згідно до інвентаризаційної оцінки - 12 452,16 грн. (1/6 частка), яка вираховується так: 12 453,16 грн. = 2 х 6226,08 грн. (вартість 1/12 частки, що вираховується як 74 713:12=6 226,08 грн.). До початку розгляду справи по суті позивачка подала уточнення до позовної заяви, згідно до якої просила врахувати вартість зазначеної квартири не за оцінкою МБТІ, а за ринковою вартістю згідно до висновку сертифікованого суб'єкта оціночної діяльності в сумі 254 012 грн. та, відповідно, стягнути з неї на користь відповідачів 42 335 грн. в рахунок компенсації вартості їх часток в зазначеній квартирі (а.с.69).

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні. До завершення розгляду справи, внесла на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області грошові кошти в сумі 42 335 грн.

Представник відповідачок проти задоволення позову в цілому не заперечував, підтвердив, що відповідачки ніколи не проживали в зазначеній квартирі, їх частки дісталися їм за заповітом померлого чоловіка позивачки, що доводився їм дядьком, а представнику відповідачок - рідним братом. Пояснив, що відповідачки забезпечені житлом у м. Запоріжжі, з позивачкою ніколи не проживали та не бажають проживати, житлово-комунальні послуги за утримання квартири ніколи не сплачували. Разом з тим, представник відповідачок вважає вартість часток, належних відповідачкам в зазначеній квартирі вищою, ніж це визначено позивачкою. Пояснив, що це йому відомо з усних консультацій іншого оцінювача - ОСОБА_5, копії документів, що підтверджують повноваження якого, просив залучити до матеріалів справи (а.с.108-111). В той же час, своїм правом щодо подання письмових доказів стосовно іншої вартості квартири, ніж та, що підтверджена висновком оцінювача, поданого позивачкою, не скористався, на проведенні судової експертизи з цього приводу із сплатою за рахунок відповідачок вартості експертних послуг, не наполягав.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, подані сторонами для залучення до матеріалів справи з увагою на їх належність, допустимість та взаємний зв'язок між ними, суд приходить до наступного висновку з таких підстав:

Судом встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2011 р. по справі № 2-5598/11 було припинено право спільної власності та визнано право власності на частки в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.10-13). Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2013 р. рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2011 року залишено без змін (а.с.8-9). Відповідно до рішення суду, розмір частки позивачки у спірній квартирі складає 5/6 частин квартири, яка оформлена згідно до витягу з реєстру про державну реєстрацію прав (а.с.16) та технічного паспорту (а.с.17-20). Розмір частки відповідачки - 1 дорівнює 1/12 частині, розмір частки відповідачки - 2 дорівнює 1/12 частині. Відповідачки ніколи не проживали у спірній квартирі, обов'язків по її утриманню не несли, мають особисте житло у м. Запоріжжя та ніколи не намагалися проживати в спірній квартирі, питання щодо їх вселення у квартиру не порушували. Згідно до паспорту позивачки та довідки житлово-комунального підприємства, в зазначеній квартирі зареєстрована та проживає лише позивачка (а.с.6-7).

Вартість зазначеної квартири згідно до Звіту про оцінку майна з додатками, що дійсний з 16.04.2013 р. до 31.07. 2013 р., проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Південні зірки», що має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №14367/13, виданий Фондом Державного Майна України 18.02.2013 р., дійсний до 18.02.2016 р., ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 16.04.2013 р. складає 254 012 грн. (а.с.70-104).

Правовідносини, які виникли між сторонами законодавчо урегульовані наступним чином:

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст.365 ЦК України:

1. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

2. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В даному випадку, частки, належні відповідачкам (по 1/12 кожній) в вищезазначеній квартирі є незначними у порівнянні із часткою позивачки (5/6). Ця квартира є неподільним майном, спільне володіння та користування цією квартирою позивачкою та відповідачками неможливе, відповідачки ніколи не проживали в цій квартирі та не намагалися там проживати, питання щодо їх вселення у квартиру не порушували, обов'язків по її утриманню не несли, мають особисте житло у м. Запоріжжя. Будь - яких доказів, які б спростовували ці факти відповідачками та їх представником суду не надано.

Також не надано відповідачками та їх представником й належних та допустимих доказів, які б спростовували вартість зазначеної квартири та часток, належних відповідачкам, визначену вищезгаданим Звітом про оцінку квартири, залученим до матеріалів справи з ініціативи позивачки. Твердження представника відповідачок про те, що вартість часток в квартирі, що належить його довірителькам значно вища, ніж зазначена в цьому Звіті, суд взяти до уваги не може, оскільки таке твердження документально нічим не підтверджується.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи вищенаведене, суд також враховує судову практику, яка склалася у справах цієї категорії: так, п.6 Постанови Пленуму Верховного суду №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» України визначено: «При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею».

З огляду на викладене, оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.15, 16, 355, 356, 365 ЦК України, ст.ст.10,11,15,57-64,88,158,159,212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 «Про припинення права на частку у майні та визнання права власності на 1/6 частку квартири» - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/12 частку квартири АДРЕСА_1

Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/12 частку квартири АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_1 право власності на вказані частки квартири АДРЕСА_1 а разом на 1/6 частку цієї квартири, що раніше належала в рівних долях (по 1/12) ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Грошові кошти в сумі 42 335 грн. (сорок дві тисячі триста тридцять п'ять) гривень, які знаходяться на депозитному рахунку Територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровській області на р/р 37312022006709 код 26239738, банк ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області МФО 805012, згідно платіжного доручення № 46275723 від 08 липня 2013 р., внесені ОСОБА_1 в рахунок компенсації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 їх часток в вищезазначеній квартирі - видати цим особам в рівних долях:

- 21 167 грн. 50 коп. - ОСОБА_3;

- 21 167 грн. 50 коп. - ОСОБА_4.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.С. Федоріщев