Рішення № 32458152, 10.07.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4732/13-ц

Провадження № 2/752/2260/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10.07.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Крекотень О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Київської міської ради та Головного управління Держземагенства у м. Києві про визнання недійсним договору дарування, визнання недійсним рішення, визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію прав,

та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 15 березня 2013 року звернулася у суд з позовом, в якому просить визнати частково недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_2 від 26.12.2010 р. в 1/12 його частині та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 в 1/12 його частині, прийняте на підставі договору дарування від 26.12.2010 р.

05 червня 2013 року позивач ОСОБА_6 звернувся у суд з позовом, в якому просить визнати частково недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_2 від 26.12.2010 р. в 1/12 його частині та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 в 1/12 його частині, прийняте на підставі договору дарування від 26.12.2010 р.

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.11.2010 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.01.2011 р., задоволено позов ОСОБА_1 Постановлено визнати за ОСОБА_6 і ОСОБА_1 право власності на 1/12 частину житлового будинку АДРЕСА_2 за кожним. Вселено ОСОБА_6 і ОСОБА_1 в будинок АДРЕСА_2 Визнано частково недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_2, посвідчений 14.11.2004 р. приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 за реєстром № 12499 в 1/6 його частині.

22 січня 2013 року представник позивача звернулася до Реєстраційної служби Головного управлінні юстиції у м. Києві із заявою про реєстрацію за позивачем права власності на підставі вказаного судового рішення, однак рішенням державного реєстратора № 269987 від 07.02.2013 р. відмовлено у державній реєстрації права власності, оскільки станом на 07.02.2013 р. право власності на підставі договору дарування від 26.12.2010 р. зареєстровано за іншою особою.

Зміст укладеного відповідачем 26.12.2010 р. договору дарування житлового будинку АДРЕСА_2 в 1\12 його частині суперечить приписам ст.ст. 717, 319, 321 ЦК України, а тому в 1/12 його частині має бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

20 червня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулася у суд із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить визнати частково недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_2, посвідчений ОСОБА_8 приватним нотаріусом КМНО, 26.12.2010 р., реєстр № 9220, в 1Є12 його частині; визнати недійсними рішення КМР від 25.01.2007 р. № 23-5/684 та виданий КМР 09.11.2007 р. на підставі цього рішення ОСОБА_2 Державний акт на право власності на земельну ділянку серія КВ № 141502 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий № 8000000000:90:046:0040 площею 0,0800 га на АДРЕСА_2 в 1/12 її частині; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий №8000000000:90:046:0040 площею 0,0800 га на АДРЕСА_2 в 1/12 її частині; витребувати житловий будинок № 27а в 1/12 його частині на АДРЕСА_2 від 26.12.2010 р. та земельну ділянку кадастровий № 8000000000:90:046:0040, площею 0,0800 га на АДРЕСА_2 в 1/12 її частині із чужого незаконного володіння ОСОБА_3; скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 в 1\12 його частині за ОСОБА_9, прийняте на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 26.12.2010 р., реєстр № 9220; скасувати державну реєстрацію за № 07-7-03690 Державного акта серія КВ № 141502 на право власності на земельну ділянку кадастровий № 8000000000:90:046:0040, площею 0,0800 га на АДРЕСА_2 за суб'єктом права власності ОСОБА_2 в 1/12 частині земельної ділянки та скасувати державну реєстрацію за № 07-7-06038 від 15.02.2011 р. Державного акті серії КВ № 141502 на право власності на земельну ділянку кадастровий № 8000000000:90:046:0040 площею 0,0800 га на АДРЕСА_2 за суб'єктом права власності ОСОБА_3 в 1/12 частині земельної ділянки.

ОСОБА_6 також звернувся у суд із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить витребувати у чужого незаконного володіння ОСОБА_3 1/12 частину житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_2

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

Позивач ОСОБА_6 в судовому засіданні також підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні визнали позовні вимоги та не заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_6

Відповідачі Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві та Київська міська рада в судове засідання не забезпечили явку свого представника, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Представник відповідача Головного управління Держземагенства у м. Києві в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що з 01.01.2013 р. державну реєстрацію права власності здійснює Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м Києві.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 14 листопада 2004 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (а.с. 33) На підставі даного договору ОСОБА_2 набула права власності на житловий будинок, дерев'яний, позначений в плані літерою «А», житловою площею 52,50 кв.м, та будівлі і споруди: сарай,позначений в плані літерою «Б», погріб, позначений літерою «б», і погріб, позначений літерою «В», вбиральню, позначену літерою «Г», душову, позначену літерою «Д», вбиральню, позначену літерою «Е», спорудження, позначені № 1-3, 1-ІІ.

26 грудня 2010 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (а.с. 37)

Також 26 грудня 2010 р. ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір дарування земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 8000000000:90:046:0040, що розташований на АДРЕСА_2, на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. Дана земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 141502, виданого Київською міською радою 09 листопада 2007 р. на підставі рішення Київської міської ради від 25 січня 2007 року за № 23-5/684 та зареєстрованого за № 07-7-03690, в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. (а.с. 54-55)

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.11.2010 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2011 року, позов ОСОБА_6 та ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено визнати за ОСОБА_6 і ОСОБА_1 право власності за правом спадкування на 1/12 частину житлового будинку АДРЕСА_2 за кожним. Вселити ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у зазначений житловий будинок. (а.с. 9-14)

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 просять визнати недійсними договори дарування житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчені 26 грудня 2010 р. приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 , в 1/6 їх частині. В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що ОСОБА_2 не мала права відчужувати зазначені житловий будинок та земельну ділянку.

Відповідно до роз'яснень п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 6 листопада 2009 року згідно з ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

В даному конкретному випадку на момент вчинення оспорюваного правочину продавець житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_2 на підставі договору дарування та Державного акту на право власності на земельну ділянку була одноосібним власником спірного нерухомого майна, а тому мала право укладати договір дарування спірних житлового будинку та земельної ділянки з будь-якими особами.

На час укладення оспорюваних правочинів позивачі не були власниками спірного майна.

Водночас, Верховним Судом України при розгляді справ за № 6-107цс12 та № 6-136цс12 висловлені наступні правові позиції.

Цивільним кодексом України, стаття 387 ЦК України, надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частина перша статті 388 ЦК України передбачає необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна.

Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним відсутні, оскільки спосіб захисту позивача в даному випадку можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову.

Оскільки спірне нерухоме майно, а саме 1/6 частина житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, вибуло з володіння власника не з його волі, суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння.

Визнання судом і захист права власності ОСОБА_1 і ОСОБА_6, яке набуте ними за судовим рішенням від 02 листопада 2010 року, шляхом витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_3, є підставою для реєстрації права власності позивачів в органі державної реєстрації за заявою зацікавленої особи. Тому вимоги позивачів про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірну 1/12 частину земельної ділянки також не підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до ст. 9 Земельного Кодексу України надання земельних ділянок у власність у м. Києві є виключною компетенцією Київської міської ради як розпорядника земельним фондом. Надання земельних ділянок у власність у м. Києві здійснюється у відповідності з Земельним Кодексом України і рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 р. № 457/1867 «Про порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у м. Києві».

На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 359,20 грн. судового збору в рівних частинах. Також стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 114,70 грн. судового збору в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 387 та 388 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 30, 60, 212 та 213 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 1/12 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 1/12 частину земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:046:0040, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 у Голосіївському районі м. Києва, на користь ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 1/12 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_6.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 1/12 частину земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:046:0040, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 у Голосіївському районі м. Києва, на користь ОСОБА_6.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, іден. номер НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Києва, іден. номер НОМЕР_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 359,20 грн. судового збору в рівних частинах.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 114,70 грн. судового збору в рівних частинах.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: