Постанова № 32457611, 09.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. Справа№ 927/171/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін

від прокуратури: Говоруха О.О.

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черешеньки»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2013 р.

у справі № 927/171/13-г (суддя: Репех В.М.)

за позовом Прокурора Коропського району в особі Коропської районної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черешеньки»

про припинення договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Коропського району (далі - прокурор) в особі Коропської районної державної адміністрації (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черешеньки» (далі - відповідач) про припинення дії договору оренди землі від 08.05.2008 року укладеного між Коропською райдержадміністрацією та ТОВ «Черешеньки» зареєстрованого Коропським відділом ЧРФ ДЗК за № 040884300215 від 04.08.2008 р. шляхом його розірвання (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2013р. у справі №927/171/13-г позовні вимоги задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 08.05.2008 р., укладений між Коропською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черешеньки» зареєстрований Коропським відділом ЧРФ ДЗК за № 040884300215 від 04.08.2008 р. шляхом його розірвання. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черешеньки» в доход державного бюджету 1147,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Черешеньки» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2013р. у справі №927/171/13-г та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Чернігівської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт зазначає, що прокурор не мав права звертатися з даним позовом до суду першої інстанції, так як інтереси держави в даному випадку не порушені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2013р. у справі №927/171/13-г , скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Представники позивача та відповідача в засідання Київського апеляційного господарського суду 09.07.2013р. не з'явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2013р. та поштовими повідомленнями.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач та відповідач не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 09.07.2013р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2013р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Черешеньки» - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалам справи, на підставі розпорядження голови Коропської районної державної адміністрації від 08.05.2008 р. № 174 «Про надання в оренду земельних ділянок за рахунок не витребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП "Правда» на території Атюшівської сільської ради ТОВ «Черешеньки» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», було вирішено надати ТОВ «Черешеньки» в оренду не витребувані земельні части (паїв - ріллі) колишнього КСП «Правда» за межами населеного пункту Атюшівської сільської ради на строк до моменту отримання їх власниками земельних актів на право власності на земельну ділянку, але не більше ніж на 15 років.

08.05.2008 р. між Коропською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черешеньки» (орендар), на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 08.05.2008 р. № 174, укладено договір оренди землі (далі договір) із складу земель не витребуваних паїв, які знаходяться на території на території Атюшівської сільської ради за межами населеного пункту села Атюша, Коропського району, Чернігівської області.

Згідно п.1. договору в оренду передається земельна ділянка зі складу не витребуваних паїв, площею 20,73 га.

Даний договір зареєстрований Коропським відділом ЧРФ ЦДЗК, про що в державному реєстрі 04.08.2008 р. вчинено запис за № 040884300215.

Відповідно до умов зазначеного договору землі передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням голови Коропської районної державної адміністрації від 08.05.2008 р. № 174 «Про надання в оренду земельних ділянок за рахунок не витребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП "Правда» було враховано вимоги ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», в зв'язку з чим даним розпорядженням було визначено строк передання земельної ділянки на строк до моменту отримання їх власниками земельних актів на право власності на земельну ділянку, але не більше ніж на 15 років

04.03.2010 р., позивачем було видано розпорядження № 42 «Про передачу у власність земельних часток (паїв)» , яким дозволено передачу у власність громодянам Дедух П.В. та Хармак В.М. земельних часток (паїв) відповідно до «Проектно - технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП «Правда», які розташовані на території Атюшівської сільської ради та Пролетарської сільської ради за межами населених пунктів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та надано дозвіл на видачу державних актів на право власності на землю.

Аналогічні розпорядження були видані 07.04.2010 р. № 80 про передачу земельних ділянок громадянам Коротка М.І., Крупина Г.А., Шкляр О.А.; 26.04.2010 р. видано розпорядження № 99 про передачу земельної ділянки громадянину Каторжанко С.М.; 20.07.2010 р. видано розпорядження № 162 про передачу земельної ділянки громадянці Попок М.М.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 13 Конституції України встановлює, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають:

- колишні члени сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

- громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; інші громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з виготовленням державних актів на право власності на земельні ділянки громадянами які успадкували земельні паї, Коропська районна державна адміністрація звернулась з пропозицією до ТОВ «Черешеньки» про припинення дії договору оренди від 08.05.2008 р. зареєстрованого в державному реєстрі 04.08.2008 р. за № 040884300215.

Відповідно до ст.ст. 13, 41 Конституції України від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи на підставі розпорядження уповноваженого органу відповідачем було набуто право користування земельної ділянки площею 666,11 га ріллі в кількості 312 паїв , які розташовані в 29 відокремлених масивах, згідно додатку №1 із не витребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП «Правда», які знаходиться за межами населеного пункту Атюшівської сільської ради на строк до моменту отримання їх власниками земельних актів на право власності на земельну ділянку, але не більше ніж на 15 років.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Так, позовні вимоги мотивовані порушеннями приписів ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Стаття 13 Закону України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)» стосується використання нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок і передбачає, що нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Як вбачається з умов договору, (п. 1 Договору) об'єкт оренди має статус нерозподіленої (не витребуваної) земельної ділянки власниками земельних часток (паїв), отже, дія вищенаведеної правової норми у конкретному випадку поширюється і може бути застосована до спірних правовідносин.

Крім того, підставами припинення дії договору оренди шляхом його розірвання, що встановлені пунктом 7 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки є:

- закінчення строку на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом;

- ліквідація юридичної особи орендаря або смерті фізичної особи.

Договір припиняється і в інших випадках передбачених, законом.

При цьому сторони погодили, що дострокове розірвання цього договору має здійснюватись за умовами письмового попередження заінтересованої в цьому сторони на пізніше ніж за 2 місяці до дати розірвання.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції дані вимоги позивачем були виконані листом - вимогою від 11.01.2013 р. за № 03-17/16.

Крім того, відповідно до п. 7 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку або її частину до другої особи, а також реорганізацію юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання Договору.

Відповідно до 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін достроково з підстав, передбачених Цивільного кодексу України для розірвання договору найму (ст.783 ЦК України), в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 19 Конституції України, зокрема її частина друга, зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2.20. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» У вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Посилання апелянта на те, що прокурором під час звернення з позовом не було обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів держави, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Звертаючись з позовом, прокурор посилався на те, що в зв'язку з отриманням власниками «державних актів» на право власності на земельні ділянки виникла необхідність припинити дію спірного договору оренди.

Тому посилання апелянта на те, що зі змісту позовної заяви не вбачається, в чому виражаються інтереси держави, є передчасним.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що «інтереси держави» є оціночним поняттям у кожному конкретному випадку, прокурор з посиланням на законодавство обґрунтував у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 29.11.2012р. у даній справі № 5028/16/9/2012.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2013р. у справі №927/171/13-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Черешеньки» - задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черешеньки» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.04.2013р. у справі №927/171/13-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/171/13-г повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Тарасенко К.В.