Постанова № 32457578, 27.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2013 року 08 год. 50 хв. № 826/3045/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2012 року № 0002211704/8645, № 0002211704/8644, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) з позовом до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС (далі - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2012 року № 0002211704/8645, № 0002211704/8644.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він категорично не погоджується з висновками Акта від 19.10.2012р. № 5146/17/4/НОМЕР_1, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість шляхом зарахування коштів на розрахункових рахунок підприємця в установі банку за липень 2011 року - червень 2012 року, в доповнення до Акта документальної планової виїзної перевірки за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. від 07.03.2012р. № 137/17/4/НОМЕР_1, оскільки вони є нормативно і документально необґрунтованими. На думку позивача, він мав повне право згідно норм п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України відносити до складу податкового кредиту за липень 2011 року - червень 2012 року суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних автомобілів, паливно-мастильних матеріалів, автозапчастин і послуг з ремонту автотранспорту, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, оскільки такі документально підтверджені витрати були безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а саме - діяльністю автомобільного вантажного транспорту. Посилання ж податкового органу на те, що право приватної власності на майно (в даному випадку на автомобілі, що використовуються ФОП ОСОБА_1 для здійснення своєї підприємницької діяльності з перевезення вантажів) належать ОСОБА_1 як фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю, не може бути достатньою правовою підставою для зменшення податковим органом сформованих позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість, та відповідно - зменшення розміру бюджетного відшкодування з цього податку. Крім того позивач посилається на відсутність у працівників ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС відповідних правових підстав для проведення 19 жовтня 2012 року позапланової виїзної («повторної») перевірки.

Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення від 09.04.2013р. № 2263/9/10-008 (т. 3 а.с. 66 - 70) та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень податкова інспекція посилається на те, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки позивача перевіряючим були встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 норм ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: протягом липня 2011 року - червня 2012 року він включав до податкового кредиту суми податку на додану вартість за результатами господарських операцій з придбання автомобілів (IVECO Daily 65C15H в кількості 2-х одиниць, та які зареєстровані в органах ДАІ на ім'я ОСОБА_1 як фізичної особи), паливно-мастильних матеріалів та автозапчастин, отримання послуг з ремонту і технічного обслуговування таких автомобілів, що призвело до завищення платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 223 031, 28 грн. і заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 5 931, 28 грн. Як наслідок, суми бюджетного відшкодування по податковим деклараціям ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за звітні періоди липень 2011 року - червень 2012 року підлягають зменшенню. Наведені висновки Акта перевірки, на думку відповідача, позивачем спростовані не були, а тому донарахування податку на додану вартість та зменшення розміру суми бюджетного відшкодування з цього податку спірними податковими повідомленнями-рішеннями є таким, що цілком відповідає вимогам податкового законодавства України.

В судових засіданнях позивач і представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 15 травня 2013 року, заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

18 травня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа - підприємець 27 вересня 2000 року Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 2 065 017 0000 004294) та з цієї ж дати перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.06.2011р. № НОМЕР_2 (форма № 2-ПДВ) (серія НОМЕР_3) та даних з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства доході і зборів України (www.minrd.gov.ua) ФОП ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1).

Відповідно до даних Акта перевірки від 19.10.2012р. № 5146/17/4/НОМЕР_1 та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 568142 станом на 22 вересня 2011 року до видів діяльності позивача за КВЕД, зокрема, відноситься: діяльність автомобільного вантажного транспорту, роздрібна торгівля автомобілями, організація перевезень вантажів, оренда автомобілів, надання інших індивідуальних послуг.

Протягом перевіряємого періоду, а саме: з. 01.01.2009р. по 30.03.2011р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 01.04.2011р. по 30.06.2012р., - на загальній системі оподаткування, сплачував суми податку на додану вартість за ставками 20% і 0% (в залежності від об'єктів оподаткування), та за наявності дозвільних документів (ліцензія серії НОМЕР_4, виданої 26 березня 2007 року Головавтотрансінспекції Міністерства транспорту та зв'язку)(т. 3 а.с. 9) здійснював названий вище вид господарської діяльності - діяльність автомобільного вантажного транспорту.

19 жовтня 2012 року працівниками ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість шляхом зарахування коштів на розрахункових рахунок підприємця в установі банку за липень 2011 року - червень 2012 року, в доповнення до Акта документальної планової виїзної перевірки за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. від 07.03.2012р. № 137/17/4/НОМЕР_1, за результатами якої, в свою чергу, складений Акт від 19.10.2012р. № 5146/17/4/НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 27 - 40; т. 3 а.с. 75 - 89).

В ході проведення такої документальної перевірки перевіряючими встановлено, що згідно з поданою ФОП ОСОБА_1 податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2012 року (вх. № 9050453478 від 20.08.2012р.) та розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок підприємця в установі банку, становить 71 766, 00 грн.

Як було з'ясовано працівниками податкової інспекції причиною виникнення від'ємного значення між сумами податкового кредиту та податкового зобов'язання за періоди липень 2011 року - червень 2012 року стало здійснення підприємцем операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою (надання послуг міжнародного перевезення вантажів на відрізку від пункту їх митного оформлення до пункту призначення) згідно пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України.

На формування сум податкового кредиту вплинуло здійснення операцій на території України, що оподатковуються за ставкою 20% (а саме: придбання оформлення книжок МДП, автозапчастин, дизпалива, послуг з монтажу шин, послуг зв'язку, тощо).

Зокрема, протягом липня 2011 року - червня 2012 року ФОП ОСОБА_1 включав до податкового кредиту суми податку на додану вартість, що були сплачені ним при придбанні автомобілів IVECO Daily 65C15H (в кількості 2-х одиниць) згідно договорів купівлі-продажу від 22.06.2011р. № 3662/003946 та від 19.04.2012р. № 5007/003946, а також у складі витрат на придбання дизельного пального і автозапчастин, послуг на ремонт автомобілів, на підставі ряду податкових накладних, перелік яких наведений на стор. 6 - 11 Акта перевірки (в т.ч. за липень 2011 року в сумі 79 592, 30 грн., за серпень 2011 року - 12 658, 07 грн., за вересень 2011 року - 10 540, 64 грн., за жовтень 2011 року - 11 536, 15 грн., за листопад 2011 року - 10 469, 50 грн., за грудень 2011 року - 9 409, 28 грн., за січень 2012 року - 9 335, 28 грн., за лютий 2012 року - 10 138, 70 грн., за березень 2012 року - 12 735, 09 грн., за квітень 2012 року - 15 645, 53 грн., за травень 2012 року - 24 010, 22 грн. за червень 2012 року - 15 857, 52 грн.).

При цьому згідно відповіді Управління Державтоінспекції МВС України у м. Києві від 17.10.2012р. № 10/4270/1, наданої на запит відповідача від 11.10.212р. № 12248/10/17-224, обидва автомобілі IVECO Daily 65C15H зареєстровані за громадянином ОСОБА_1

З урахуванням норм п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та ст. 51 Цивільного кодексу України (в силу якої до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб), до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість у зв'язку з придбанням основних засобів, за умови взяття на облік такого майна в якості основних фондів та використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належного документального оформлення, підтвердження відповідних витрат і відображення їх у бухгалтерському та податковому обліках.

Одночасно слід враховувати те, що відповідно до ст. 325 Цивільного кодексу України право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб'єкту господарювання, що, в свою чергу, не дає можливості вважати майно (основні фонди), що перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання - фізичної особи.

Ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - платників податку законодавством України не передбачено (лист ДПА України від 03.03.2006р. № 1205/о/17-0415).

Таким чином, якщо платник податку (в даному випадку ФОП ОСОБА_1) придбає (виготовлює) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).

На підставі вищевикладеного, працівники ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС прийшли до висновків, що ФОП ОСОБА_1 в порушення ст. 198 Податкового кодексу України протягом липня 2011 року - червня 2012 року безпідставно включав до податкового кредиту суми податку на додану вартість за результатами господарських операцій з придбання автомобілів (IVECO Daily 65C15H в кількості 2-х одиниць, та які є власністю фізичної особи ОСОБА_1), паливно-мастильних матеріалів, отримання послуг з ремонту та технічного обслуговування таких автомобілів. В результаті цього ФОП ОСОБА_1 було завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 223 031, 28 грн., в т.ч. у липні 2011 року на суму 79 592, 30 грн., у серпні 2011 року - 12 658, 07 грн., у вересні 2011 року - 10 540, 64 грн., у жовтні 2011 року - 11 536, 15 грн., у листопаді 2011 року - 10 469, 50 грн., у грудні 2011 року - 10 512, 28 грн., у січні 2012 року - 9 335, 28 грн., у лютому 2012 року - 10 138, 70 грн., у березні 2012 року - 12 735, 09 грн., у квітні 2012 року - 15 645, 53 грн., у травні 2012 року - 24 010, 22 грн., у червні 2012 року - 15 857, 52 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 5 931, 28 грн.

Крім того, за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, із даними первинних документів перевіряючими виявлено наступне. ФОП ОСОБА_1, згідно даних додатка 2 (Д2) до Податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року до частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включеної до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашеної податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до рядка 2 розрахунку бюджетного відшкодування), врахував суми ПДВ від придбання дизельного палива у ТОВ «БЕЛ ОІЛ» (код ЄДРПОУ 37361279) на суму 71 766, 00 грн., а саме: в серпні 2011 року згідно податкових накладних від 15.08.2011р, № 3906664, від 22.08.2011р. № 3907093, від 26.08.2011р. № 3907250, від 31.08.2011р. № 3907518 на суму 9 240, 00 грн.; у вересні 2011 року згідно податкових накладних від 12.09.2011р. № 3908019, від 14.09.2011р. № 3908175, від 19.09.2011р. № 3908473, від 21.09.2011р. № 3908606, від 28.09.2011р. № 3908902 на суму 8 445, 00 грн.; у жовтні 2011 року згідно податкових накладних від 04.10.2011р. № 3909199, від 06.10.2011р. № 3909310, від 17.10.2011р. № 3909731, від 24.10.2011р. № 393185, від 31.10.2011р. № 393463 на суму 9 306, 00 грн.; у листопаді 2011 року згідно податкових накладних від 07.11.2011р. № 393847, від 14.11.2011р. № 394172, від 21.11.2011р. № 394461, від 28.11.2011р. № 394795 на суму 9 340, 00 грн.; у грудні 2011 року згідно податкових накладних від 05.12.2011р. № 395262, від 12.12.2011р. № 395597, від 19.12.2011р. № 395891, від 27.12.2011р. № 396284 на суму 9 323, 00 грн.; у березні 2012 року згідно податкових накладних від 07.03.2012р. № 307040, від 16.03.2012р. № 316033, від 21.03.2012р. № 321022, від 29.03.2012р. № 329063 на суму 8 838, 00 грн.; у квітні 2012 року згідно податкових накладних від 04.04.2012р. № 404024, від 09.04.2012р. № 409007, від 17.04.2012р. № 417014, від 24.04.2012р. № 424020 на суму 7 050, 00 грн.; у травні 2012 року згідно податкових накладних від 04.05.2012р. № 504017, від 14.05.2012р. № 514051, від 18.05.2012р. № 518007, від 25.05.2012р. № 525059 на суму 3 869, 00 грн.; у червні 2012 року згідно податкових накладних від 28.05.2012р. № 528052, від 01.06.2012р. № 601051, від 08.06.2012р. № 608054, від 11.06.2012р. № 611059, від 12.06.2012р. № 612048. від 18.06.2012р. № 618027, від 20.06.2012р. № 620043, від 22.06.2012р. № 622065 на суму 6 355, 00 грн.

З огляду на викладене вище, працівники податкової інспекції вирішили, що у ФОП ОСОБА_1 відсутні об'єкти, які підпадають під визначення п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а тому, як наслідок, податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту платника податків за періоди липень 2011 року - червень 2012 року в розмірі 71 766, 00 грн. не підтверджуються.

Відповідно до розділу 4 «Висновок» Акта від 19.10.2012р. № 5146/17/4/НОМЕР_1 перевіряючими:

- встановлене порушення позивачем вимог ст. 198 Податкового кодексу України, тобто завищення ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 223 031, 28 грн., в тому числі у липні 2011 року на суму 79 592, 30 грн., у серпні 2011 року - 12 658, 07 грн., у вересні 2011 року - 10 540, 64 грн., у жовтні 2011 року - 11 536, 15 грн., у листопаді 2011 року - 10 469, 50 грн., у грудні 2011 року - 10 512, 28 грн., у січні 2012 року - 9 335, 28 грн., у лютому 2012 року - 10 138, 70 грн., у березні 2012 року - 12 735, 09 грн., у квітні 2012 року - 15 645, 53 грн., у травні 2012 року - 24 010, 22 грн., у червні 2012 року - 15 857, 52 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 5 931, 28 грн.;

- не підтверджено суму податкового кредиту та від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 за липень 2011 року - червень 2012 року в розмірі 71 766, 00 грн.;

- зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 78 941, 00 грн., за серпень 2011 року - 12 658, 07 грн., за вересень 2011 року - 10 540, 64 грн., за жовтень 2011 року - 11 536, 15 грн., за листопад 2011 року - 10 469, 50 грн., за грудень 2011 року - 10 512, 28 грн., за січень 2012 року - 6 169, 00 грн., за лютий 2012 року - 10 125, 00 грн., за березень 2012 року - 10 028, 00 грн., за квітень 2012 року - 13 589, 00 грн., за травень 2012 року - 20 536, 00 грн., за червень 2012 року - 14 689, 00 грн.

За результатами дослідження тексту цього Акта перевірки суду з'ясовано, що жодних сумнівів щодо реальності здійснення описаних вище господарських операцій за участю ФОП ОСОБА_1 у перевіряючих не виникало, будь-яких порушень порядку здійснення позивачем господарської діяльності протягом липня 2011 року - червня 2012 року зафіксовано не було.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав до канцелярії ДПІ у Дарницькому районі м. Києва письмові заперечення на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (вх. № 23117/ф від 20.11.2012р.). Відомості про розгляд податковою інспекцією зазначених заперечень відсутні.

23 листопада 2012 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС на підставі Акта від 19.10.2012р. № 5146/17/4/НОМЕР_1 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (т. 1 а.с. 7 - 8):

- № 0002201704/8644, яким згідно п. 54.3 ст. 54 і п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до п. 57.3 ст. 57 цього Кодексу за порушення вимог ст. 198 Податкового кодексу України, зменшила ФОП ОСОБА_1 суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за липень 2012 року (вх. № 9050453478 від 20.08.2012р.) у розмірі 71 766, 00 грн. та визначила штрафні (фінансові) санкції на суму 17 942, 00 грн.;

- № 0002211704/8645, яким згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7 414,10 грн., в т.ч. 5 931, 28 грн. - основний платіж, 1 482, 82 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішень ДПС у м. Києві від 29.01.2013р. № 130/д/12-1-03 та ДПС України від 25.02.2013р. № 1080/д/10-2315 (т. 1 а.с. 41 - 44; т. 3 а.с. 43 - 46, 51 - 54), винесених за результатами розгляду первинної і повторної скарг ФОП ОСОБА_1, спірні податкові повідомлення-рішення від 23.11.2012р. залишені без змін, а скарги підприємця - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) під «фізичною особою» розуміється людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ч. 1, 2 ст. 325 цього Кодексу).

Одночасно нормами ст. 42 Конституції України та ст. 50 ЦК України визначено право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності.

Зокрема, відповідно до ч. 1 і 2 ст. 50 цього Кодексу право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Загальне визначення фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності міститься у пп. 3.8.1 п. 3.8 ст. 3 Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004р. № 97, згідно якого «підприємцем» є фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність.

При цьому чинне законодавство України не передбачає виокремлення майна, яке використовується підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, із загальної маси належного цьому громадянинові майна. Так, ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 52 ЦК України прямо встановлюють правило про те, що громадянин-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Зокрема, фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна (ч. 2 ст. 52 ЦК України). За рішенням суду за відповідними зобов'язаннями може бути звернено стягнення на все належне приватному підприємцеві майно, в тому числі і те, яке він не використовував для зайняття підприємницькою діяльністю (приватна квартира, дача, меблі, автомашина тощо). Зважаючи на наявність повної відповідальності за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, всім своїм майном, громадянин-підприємець провадить підприємницьку діяльність без формування статутного, резервного та інших фондів.

В силу норм ч. 1 ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Пунктом 22.10 ст. 22 («Прикінцеві положень») Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі - Декрет 13-92) визнано таким, що втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 (розділ IV якого, в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV, діяв до 04 листопада 2011 року)(далі - Декрет № 13-92) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Згідно з ч. 3 ст. 13 цього Декрету до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, відповідно до Додатку № 7 («Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб») до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18 травня 1993 року № 17)(в редакції, що діяла до 20 грудня 2011 року), зареєстрованого в Міністерстві юстиції 09 червня 1993 року за № 64, відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати» і відповідно до статті 8 «Амортизація» вказаного Закону з деякими особливостями.

Положення статті 5 («Валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

До податкової декларації за звітний податковий період включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу норми абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Надалі, починаючи з 01 січня 2011 року, набрав чинності Податковий кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З огляду на це норми зазначеного вище Декрету мають застосовуватися з урахуванням норм Податкового кодексу України.

Так, пунктом 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - ПК України) визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 цього Кодексу).

В силу норм пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України під «витратами» розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначає «господарську діяльність» як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг)(п. 177.3 ст. 177 зазначеного Кодексу).

При цьому згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч. 1 ст. 2 Закону № 996-ХІV).

Згідно положень ч. 3 ст. 2 цього ж Закону суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Крім того, за приписами статей Господарського кодексу України громадянин-підприємець зобов'язаний вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати податковим органам декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом (ч. 1 ст. 128 ГК України).

Згідно п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що протягом 2011 - 2012 років нормами податкового законодавства України не передбачалося обов'язку щодо ведення бухгалтерського обліку валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів, придбання пально-мастильних матеріалів, для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування. Разом з тим, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб та податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції фізичної особи - підприємця, та мають бути пов'язані з отриманням доходу фізичною особою - підприємцем.

Крім цього, податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Аналогічні положення також містяться в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року за № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011р. за № 1333/20071.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході судового розгляду було встановлено, що 22 червня 2011 року ФОП ОСОБА_1 (Покупець) на підставі договору купівлі-продажу за № 3662/003946 (т. 2 а.с. 204 - 206) придбав у ТОВ «АМАКО Україна» (Продавця) товар визначений у відповідній Специфікації до цього Договору - шасі з кабіною IVECO Daily 65C15H в кількості 1 одиниці, загальною вартістю 328 002, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 54 667, 00 грн.). Факт передачі-прийняття товару від Продавця Покупцю підтверджується актом прийому-передачі від 14.07.2011р. б/н та видатковою накладною від 14.07.2011р. № К-010049/003946 (т. 2 а.с. 65 - 66). Вартість товару була оплачена позивачем у повному обсязі у відповідності до виставленого рахунку від 22.06.2011р. № К-014832/003946, що підтверджується картками рахунку бухгалтерського обліку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» позивача за відповідні періоди (т. 3 а.с. 194) та виписками з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_5 в Позняківському відділенні ПАТ «КБ «Хрещатик» (т. 2 а.с. 67 - 69; т. 3 а.с. 197 - 204), та не заперечується відповідачем.

19 квітня 2012 року за аналогічним порядком позивач (в статусі фізичної особи-підприємця) придбав на підставі договору купівлі-продажу за № 5007/003946 (т. 2 а.с. 201 - 203) у ТОВ «АМАКО Україна» (Продавця) товар визначений у відповідній Специфікації до Договору - шасі з кабіною IVECO Daily 65C15H в кількості 1 одиниці, загальною вартістю 337 902, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 56 317, 00 грн.). Факт передачі-прийняття товару від Продавця Покупцю підтверджується актом прийому-передачі від 30.07.2012р. б/н та видатковою накладною від 30.07.2012р. № К-013618/003946 (т. 3 а.с. 196). Вартість товару була оплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи (т. 3 а.с. 195, 197 - 204) та не заперечується відповідачем.

За результатами отриманих сум платежів ТОВ «АМАКО Україна» виписала на користь позивача наступні податкові накладні (т. 1 а.с. 183, 185, 189, 193, 194; т. 2 а.с. 28, 36, 44, 52): від 22.06.2011р. № 15012 на суму 128 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 21 333, 33 грн.), від 24.06.2011р. № 15016 на суму 50 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 333, 33 грн.), від 04.07.2011р. № 16639 на суму 50 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 333, 33 грн.), від 07.07.2011р. № 16640 на суму 50 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 333, 33 грн.), від 13.07.2011р. № 16641 на суму 50 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 333, 33 грн.), від 23.04.2012р. № 9109 на суму 37 902, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 317, 00 грн.), від 29.05.2012р. № 14961 на суму 50 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 333, 33 грн.), від 15.05.2012р. № 12373 на суму 20 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 333, 33 грн.), від 08.05.2012р. № 11541 на суму 30 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 000, 00 грн.) та від 25.06.2012р. № 19620 на суму 50 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 333, 33 грн.).

Обидва придбані автомобілі були взяті на бухгалтерський облік позивача (згідно оборотно-сальдових відомостей по рахункам 10 «Основні засоби», 131 «Знос основних засобів» - т. 1 а.с. 174 - 175; т. 3 а.с. 153 - 156), та зареєстровані в МРЕВ ДАІ за державними реєстраційними номерами НОМЕР_6, НОМЕР_7 (т. 3 а.с. 107 -109, 152).

Згідно наданих позивачем первинних і розрахункових документів, документів бухгалтерського обліку, судом встановлено, що протягом 2011 - 2012 року позивачем з метою здійснення господарської діяльності здійснювалося придбання паливно-мастильних матеріалів (постачальники - ТОВ «БЕЛ ОІЛ», ТОВ «Авантаж7», ТОВ «АМАКО Україна»), автозапчастин (постачальники - ТОВ «Укршинторг», ТОВ «ОПТИМА-АВТО», ТОВ «ТВТ-Трейдсервіс», ДП «АвтоМАЗ-Україна», та ін..), послуг і робіт з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів (виконавці - ТОВ «ДП ЮРОЛ», ТОВ «АВ Сплав», ТОВ «Автошина-Сервіс», ТОВ «Аверс-ЛТД» та ін.). Зокрема, укладення і виконання відповідних угод, а також оприбуткування, використання та списання в подальшому придбаних товарів, у господарській діяльності позивача засвідчується наступними наявними в матеріалах справи документами: договорами на придбання/поставку запчастини, відпуск паливно-мастильних матеріалів, виконання ремонтних робіт та інших робіт, надання послуг з технічного обслуговування автотехніки (т. 2 а.с. 189 - 200, 207 - 227); податковими накладними, виписаними контрагентами позивача в результаті поставок дизельного пального, скрапленого газу, олії моторної і запчастин для авто, виконання робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 179 - 250; т. 2 а.с. 1 - 64); видатковими накладними та актами виконаних (здачі-прийняття) робіт по вказаним господарським операціям (т. 2 а.с. 70 - 188); оборотно-сальдовими відомостями позивача по рахункам бухгалтерського обліку 207 «Запасні частини» (т. 1 а.с. 176; т. 3 а.с. 158), 203 «Паливо» (т. 1 а.с. 177 - 178; т. 3 а.с. 157); актами списання товарів (ПММ)(т. 3 а.с. 159 - 170); виписками з розрахункового рахунку позивача в банку (т. 2 а.с. 67 - 69; т. 3 а.с. 197 - 204); картками рахунку бухгалтерського обліку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» позивача за відповідні періоди (т. 3 а.с. 216 - 247); подорожніми листами, міжнародними товарно-транспортними накладними, заявками на перевезення вантажів та іншими первинними документами, оформленими ФОП ОСОБА_1 в ході надання послуг з перевезення вантажів на користь контрагентів-замовників (т. 2 а.с. 228 - 250; т. 3 а.с. 1 - 8; т. 4 а.с. 1 - 251; т. 5 а.с. 1 - 249; т. 6 а.с. 1 - 254; т. 7 а.с. 1 - 229); ліцензійними картками на транспортні засобі до основної ліцензії НОМЕР_4 (т. 3 а.с. 10 - 12); свідоцтвами про реєстрацію за позивачем відповідних транспортних засобів (т. 3 а.с. 152, т. 7 а.с. 234-251).

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV, а податкові накладні (виписані ТОВ «АМКО Україна», ТОВ «БЕЛ ОІЛ» та іншими контрагентами) містять усі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 201 ПК України.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем серпня 2011 року-серпня 2012 року були подані до ОДПС податкові декларації з податку на додану вартість за звітні періоди липень 2011 року - липень 2012 року із доданими до них в т.ч. довідками про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), розрахунками суми бюджетного відшкодування (Д3) за відповідні періоди (т. 1 а.с. 45 - 167; т. 2 а.с. 131 - 151), що не заперечується відповідачем.

Зокрема, в своїй податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника податків складає 71 766, 00 грн. (ряд. 23.1 такої Податкової декларації).

В силу положень п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 цього Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а і в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України (п. 200.8 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Приписи п. 200.11 ст. 200 ПК України визначають, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

За результатами дослідження наявних матеріалів справи, зокрема: зазначеної вище податкової звітності позивача з ПДВ за звітні періоди липень 2011 року - липень 2012 року, матеріалів планової і позапланової документальних перевірок ФОП ОСОБА_1 (а саме: акти ДПІ від 19.10.2012р. № 5146/17/4/НОМЕР_1, від 07.03.2012р. № 137/17/4/НОМЕР_1), судом встановлено, що висновки відповідача про завищення підприємством суми бюджетного відшкодування з ПДВ (напрямок відшкодування - ряд. 23.1 Декларації «на рахунок платника у банку» за липень 2012 року у розмірі 71 766, 00 грн.), нормативно та документально не підтверджуються.

При прийнятті судового рішення у даній справі судом враховується також те, що за результатами проведення відповідачем попередньої документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання ним вимог чинного податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. (Акт від 07.03.2012р. № 137/17/4/НОМЕР_1, т. 1 а.с. 10 - 26), будь-яких порушень щодо порядку і правомірності формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту з податку на додану вартість та заповнення показників ряд. 21, 22 і 24 відповідних податкових декларацій з податку на додану вартість (в т.ч. за липень-грудень 2011 року), ДПІ у Дарницькому районі м. Києва встановлено не було. Віднесення позивачем до складу валових витрат за ІІ - IV-ий квартали 2011 року сум витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, шин, автозапчастин і ремонт транспортних засобів визнавалися податковим органом такими, що пов'язані з отриманням доходу ФОП ОСОБА_1 від здійснення ним підприємницької діяльності.

Посилання відповідача на факти реєстрації транспортних засобів (в т.ч. транспортних засобів IVECO Daily 65C15H) за ОСОБА_1 як фізичною особою, а не як за фізичною особою-підприємцем, як на підставу позбавлення ФОП ОСОБА_1 права на податковий кредит по операціях з придбання транспортних засобів та інших супутніх товарів і послуг (ПММ, запчастин, послуг з ремонту та технічного обслуговування) визнаються судом безпідставними, оскільки чинним законодавством такий порядок реєстрації ТЗ не передбачений.

Так, за приписами п. 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1371), транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі - підрозділи Державтоінспекції). При цьому транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З огляду на викладене, та з урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість та зменшення розміру суми бюджетного відшкодування (в т.ч. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій) спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 23 листопада 2012 року № 0002211704/8645, № 0002201704/8644.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова