Рішення № 32457365, 10.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2555/13 10.07.2013 10.07.2013 10.07.2013

Провадження №22-ц/784/2193/13 Головуючий у 1-й інстанції Сухаревч З.М.

Категорія 52 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Рішення

Іменем України

10 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Вовненко Г.Ю.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Ямкової О.О.,

при секретарі Руднік Є.М.,

за участю:

- представників відповідача Бондренко А.В., Іконнікова С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Державного підприємства «Одеська залізниця»

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2013 року

за позовом

ОСОБА_5 до Державного підприємства «Одеська залізниця»

про

поновлення на роботі, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Одеської залізниці про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позивач зазначав, що перебував у трудових відносинах з Одеською залізницею з 01 вересня 2011 року. Наказом начальника цього структурного підрозділу з 12 липня 2012 року його звільнено з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП.

Посилаючись на те, що порушень трудової дисципліни він не допускав, а його звільнення є незаконним, позивач просив про задоволення позову.

Ухвалою Заводського районного суду від 23 серпня 2012 року проведена заміна первісного відповідача - Пасажирське вагонне депо м. Миколаєва, належним відповідачем - Одеською залізницею.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2013 року позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_5 на роботі в пасажирському вагонному депо Миколаїв Одеської залізниці на посаді провідника пасажирського вагону з 12 липня 2012 року.

Постановлено стягнути з Одеської залізниці на користь ОСОБА_5 27 400 грн. 59 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2 000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Одеська залізниця просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, наявним у ній доказам та положенням трудового законодавства.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_5 є незаконним, оскільки останньому не було відомо про переведення в поїзну бригаду причепних вагонів та вихід на роботу 03 липня 2012 року.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає доказам, що містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що 01 вересня 2011 року між відповідачем, в особі начальника пасажирського вагонного депо Миколаїв та ОСОБА_5 був укладений строковий трудовий договір (контракт з працівником) № 4300, згідно якого останній був прийнятий на роботу на посаду провідника пасажирського вагону резерву провідників. Строк дії контракту з 01 вересня 2011 року до 31 грудня 2015 року.

Розділом 3 контракту сторони визначили особливості режиму робочого часу, а саме роз'їздний, погодинний характер роботи з підсумковим обліком робочого часу, а позивач зобов'язався, виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку та графіку роботи, встановленого відповідним розпорядженням роботодавця.

12 квітня 2012 року позивача зараховано до бригади № 4 провідників пасажирських вагонів поїзду 62/122 «Миколаїв - Москва».

Згідно графіку роботи на вказаному поїзді позивач працював 8 днів та мав 8 днів відпочинку і повинен був вийти на роботу 07 липня 2012 року.

Між тим, в період масових пасажирських літніх перевезень на підставі наказу Укрзалізниці № 40 - Ц від 10 березня 1994 року «Про введення в дію особливостей регулювання робочого часу і відпочину окремих категорій працівників залізничного транспорту і метрополітенів, безпосередньо пов'язана із збереженням безпеки руху поїздів і обслуговування пасажирів» (далі - наказ Укрзалізниці) працівникам проїзних бригад пасажирських поїздів встановлено особливий режим роботи.

За цим наказом працівникам проїзних бригад пасажирських поїздів відпочинок надавався у розмірі не менше 50% часу відпочинку, незалежного за нормою, та не міг бути менше 2 доби.

На підставі зазначеного наказу Укрзалізниці, постанови Президії Одеського дорожнього комітету Профспілки від 16 травня 2012 року №П-8(03), начальником Пасажирського вагонного депо Миколаїв видано наказ № ЛВЧД - 13/08-662 від 01 червня 2012 року «Про введення в дію особливого режиму на період літніх пасажирських перевезень», яким введено особливий режим праці та відпочинку поїзних бригад пасажирських поїздів всіх напрямків пасажирських вагонних депо Одеси - Головної та Миколаїв із наданням після рейсового відпочинку в розмірі 50% норми.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 прийнятий на роботу до резерву провідників, 24 травня 2012 року його виключено із списку бригади № 4 провідників пасажирських вагонів поїзду 62/122 «Миколаїв - Москва» та переведено в іншу бригаду № 2 для обслуговування причіпних вагонів до складу поїзду № 122/121 сполученням «Миколаїв - Київ» на період літніх перевезень.

Відповідно до графіку роботи поїзних бригад по депо на липень 2012 року, затвердженого начальником пасажирського вагонного депо Миколаїв та погодженого профкомом Одеської залізниці, ОСОБА_5 повинен був приступити до виконання своїх службових обов'язків на причіпному вагоні поїзда № 122/121 з 03 липня 2012 року по 09 липня 2012 року.

Згідно книги обліку явки і уходу з роботи працівників поїзних бригад, позивач був ознайомлений з датою виходу на роботу, а саме 03 липня 2012 року, часом явки на роботу та номером маршруту, про що свідчить його підпис (а.с.83).

Пояснення позивача стосовно того, що у вказаній книзі обліку явки і уходу з роботи працівників поїзних бригад підпис виконано не ним, не підтверджені належними доказами в судовому засіданні.

Однак, з 03 по 07 липня 2012 року виявлено факт відсутності позивача на робочому місці, у зв'язку з чим складено доповідну нарядника поїзних бригад (а.с.9).

В матеріалах справи є письмові пояснення позивача,адресовані начальнику ЛВЧД-13, в яких він підтвердив факт відсутності на роботі з 03 по 06 липня 2012 року, у зв'язку із знаходженням в цей час на відпочинку із своєю сім'єю.

Згідно протоколу засідання профспілкового комітету від 11 липня 2012 року адміністрації відповідача надано дозвіл на звільнення позивача за п.4 ст. 40 КЗпП.

12 липня 2012 року наказом № ЛВЧДк-13/33-408/ос від 12 липня 2012 року начальника пасажирського вагонного депо ОСОБА_5 було звільнено з роботи з підстав, передбачених вказаним контрактом згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України (як зазначено в наказі у зв'язку з неявкою на роботу з 03 липня 2012 року по 06 липня 2012 року).

За правилами ч.1 ст.15 Закону України №273/96-ВР від 04.04.1996 р. «Про залізничний транспорт» трудові відносини працівників залізничного транспорту загального користування регулюються на підставі КзпП України, Положення «Про дисципліну Працівників залізничного транспорту України», іншими актами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Вирішуючи спір, суд не звернув належну увагу на зазначені вимоги закону, не дав належної правової оцінки доказам, які надали сторони, і прийшов до помилкового висновку, що вимоги позивача про поновлення його на роботі підлягають задоволенню.

Тому відповідно до п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог ОСОБА_5 про поновлення на роботі в пасажирському вагонному депо Миколаїв Одеської залізниці на провідника пасажирського вагону, відмовити.

Керуючись статтями 303, 309, 316 України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеська залізниця» задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Державного підприємства «Одеська залізниця» про поновлення на роботі, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді