Постанова № 32457183, 16.07.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Справа № 902/1/13-г(13)

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

на рішення господарського суду Вінницької області

від 11.06.13 р. у справі № 902/1/13-г(13) (суддя Тісецький С.С.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Вінниця

про стягнення 6969,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.06.2013р. у справі №902/1/13-г(13) відмовлено в задоволенні позову ДК "Газ України" НАК "НафтогазУкраїни" до підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6969,54 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що при прийнятті оскарженого рішення судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушив норми ст.ст.525,526,599,628,629 ЦК України, ст.ст.218,229 ГК України та ст.ст.4-2, 4-3, 4-7, 43 ГПК України.

Представник позивача та відповідачка в засідання суду не з'явилися.

Відповідачка у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, зазначила, що за технічними умовами газовий котел за місяць більше 750куб.м. споживати не може, однак, в акті №НГ-В000575 від 28.01.2010р. виставлено рахунок за споживання газу в об'ємі 2078 куб.м., що не відповідає технічним умовам та приписам договору, за яким передбачена поставка газу в січні 2010 року в об'ємі 650 куб.м. Просить розглядати справу без її участі.

12.07.2013р. на адресу суду від позивача надійшла телеграма з клопотанням про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, без участі представника ДК "Газ України" НАК "НафтогазУкраїни".

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача та відповідачки або її представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, колегія суддів розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника позивача та відповідачки.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

03.01.2013р. ДК "Газ України" НАК "НафтогазУкраїни" (правонаступник ДП "Нафтогазмережі") звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_1 5500,02 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 712,66 грн. пені, 385,00 грн. штрафу, 330,00 грн. інфляційних, 341,86 грн. 3% річних, всього - 6969,54 грн. (а.с.2-5).

Обґрунтовуючи позов, посилаючись, зокрема, на ст.ст.525 ЦК України, 193, 216, 217, 264, 265 ГК України, зазначає, що 01.01.2010 року між Дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" в особі Вінницької філії ДП "Нафтогазмережі" НАК "НафтогазУкраїни" (правонаступником якого є ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - постачальник) та підприємцем ОСОБА_1 (споживач) укладено договір № ВК-09-144 на постачання та транспортування природного газу (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачу в 2010 році природний газ, надалі газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ, послуги по його постачанню та транспортуванню на умовах даного договору (а.с.10-15).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу в 2010 році газ в об'ємі до 3,69тис. куб., в тому числі по місяцях : 1 кв. : січень - 0,65, лютий - 0,65, березень - 0,49; ІІ кв.: квітень - 0,25, травень - 0,15, червень - 0,1; ІІІ кв. : липень - 0, серпень - 0, вересень - 0,2; ІV кв.: жовтень - 0,25, листопад - 0,35, грудень - 0,6.

Розподіл місячних об'ємів газу здійснюється рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу, вказаного у пункті 2.1. даного договору та є лімітом поставки на кожний окремий термін.

Можливі зміни квартальних та місячних об'ємів поставки газу встановлюються тільки по письмовому узгодженню сторін.

Свої пропозиції по місячному об'єму подачі газу в межах квартального об'єму споживач надає постачальнику за 15 (п'ятнадцять) днів до початку місяця.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору постачальник передає, а споживач приймає газ в обсягах, зазначених в п. 2.1. Кількість газу, яка подається споживачу, визначається контрольно-вимірювальними приладами (КВП) споживача. Споживач надає відомість про прилади обліку газу, газове обладнання, встановлене до вузла обліку та газоспоживаюче обладнання, що є невід'ємною частиною даного договору.

Облік природного газу повинен проводитись відповідно до вимог "Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання" (надалі - Правила обліку) затверджених наказом Мінпаливенерго України від 27.12.05 року № 618 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26 січня 2006 року за № 67/11941. Кількість газу, яка подається споживачу, визначається побутовими лічильниками (далі - ПЛГ) з максимальною об'ємною витратою, меншою або рівною 16 куб.м/год. які занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, атестовані в Держспоживстандарті України та відповідають вимогам ТУ У 22.939.385.001-96, ТУ У 13648866.006-98. За своєчасну повірку лічильників відповідає споживач (п. 3.3).

Пунктами 3.6, 3.7 договору сторони погодили, що приймання - передача газу, поставленого постачальником споживачу у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання - передачі газу. Акти приймання - передачі газу, що зазначені в пункті 3.6. даного договору, уповноважені представники сторін складають до 1 (першого) числа місяця, наступного за звітним. Акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 м.кубічних без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 % - 40,4050 грн.; тариф на постачання природного газу - 23,00 грн.; тариф на транспортування природного газу розподільчими мережами - 99,70 грн.; тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 22,30 грн.; податок на додану вартість - 20 %. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 2205,6550 грн., крім того ПДВ - 441,1310 грн., всього з ПДВ 2646,7860 грн. (п.4.1).

Згідно п.5.1 договору споживач не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100 % вартості газу, який запланований для поставки (згідно з п. 2.1. договору) та послуг по постачанню та транспортуванню. При невиконанні споживачем п. 5.1. договору постачальник не здійснює постачання газу споживачеві.

Відповідно до п.5.4 договору в платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у споживача за даним договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ та послуги по постачанню та транспортуванню, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від споживача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору.

Звірка розрахунків здійснюється на підставі відомостей про фактичну оплату спожитого газу та акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця. Вказана звірка оформлюється актом звірки. У разі відмови споживача від підписання акту звірки, представники постачальника (не менше двох осіб) роблять про це відмітку в акті (або складають окремий акт) і акт звірки в цьому випадку вважається підписаним споживачем (п. 5.5 договору).

Даний договір набирає чинності та діє в частині поставки газу з "31" грудня 2010 року до "01" січня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги по постачанню та транспортуванню - до їх повного здійснення (п. 10.1).

На підтвердження факту передачі відповідачці в січні 2010 року природного газу позивачем до позовної заяви додано акт №НГ-В000575 від 28.01.2010 року подачі-прийому та реалізації газу за період з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. (а.с.16). При цьому слід зазначити, акт містить два показники: в графі "Прийнято газу в об"ємі" - 2078 куб.м., а різниця між показниками лічильника, з урахуванням поправочного коефіцієнта, - 2478 куб.м.

Крім того, на підтвердження своїх позовних вимог, позивач надав копії договору №ВК-09-744 від 01.01.2010р., довідку щодо стану заборгованості на 30.11.2012р. в сумі 5500,00 грн., а також довідки про включення ДП "Газ України" НАК "НафтогазУкраїни" та підприємця ОСОБА_1 до ЄДРПОУ, Статуту позивача.

У позовній заяві позивач також зазначає, що на момент звернення з позовом до суду сума боргу відповідачки перед позивачем становить 5500,02 грн.

Відповідачка в письмових поясненнях від 23.01.2013р., 07.02.2013р. вказала, що договір №ВК-09-144 на постачання та транспортування природного газу від 01.01.2010р. не укладала, акт приймання-передачі газу № НГ-В000575 від 28.01.2010 року вона не підписувала (а.с.36-38, 43-49). Крім того, зазначає, що газовий котел споживає в місяць 550 куб.м. природного газу, тому заборгованість в сумі 5500,02 грн. є нереальною.

Ухвалою суду від 12.02.2013 року було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлене питання: чи виконано підписи фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на договорі № ВК-09-744 від 01.01.2010 року (в графі : "Споживач") та акті прийому-подачі та реалізації газу № НГ-В000575 від 28.01.2010 року (в графі : "Відповідальний представник споживача газу") або іншою особою (а.с.66-67).

Згідно висновку експерта № 360/361/362/363/13-21 від 18.04.2013 року підпис від імені ОСОБА_1 на договорі № ВК-09-744 від 01.01.2010 року в графі: "Споживач", виконано не самою ОСОБА_1, а іншою особою, встановити, чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 в акті прийому-подачі та реалізації газу № НГ-В000575 від 28.01.2010 року (в графі: "Відповідальний представник споживача газу") ОСОБА_1, не представилось можливим (а.с.91-93).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Вінницької області від 11.06.2013р. відмовлено в задоволенні позову (а.с.105-109).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові, з огляду на таке.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є правовідносинами поставки товару.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч. 1, ч.3 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно абзацу 1 пункту 3.3 розділу 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.

Відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як вже вказувалося, ухвалою суду від 12.02.2013 року призначено почеркознавчу експертизу підписів ОСОБА_1, проставлених на договорі та акті приймання-передачі газу.

Наявним в матеріалах справи висновком експерта №360/361/362/363/13-21 від 18.04.2013року підтверджується той факт, що підпис на договорі № ВК-09-744 від 01.01.2010 року в графі "Споживач" виконано не ОСОБА_1, а іншою особою; встановити, чи виконано підпис в акті прийому-подачі та реалізації газу № НГ-В000575 від 28.01.2010 року (в графі: "Відповідальний представник споживача газу") ОСОБА_1, не представилось можливим.

З урахуванням наведеного, акт подачі-прийому та реалізації газу № НГ-В000575 від 28.01.2010 року не приймається судовою колегією в якості належного доказу поставки природного газу відповідачці.

Крім того, як встановлено судом, договір від 01.01.2010р. №ВК-09-744 відповідачка не підписувала, не виконувала його умови, зокрема, п.5.1 договору, яким передбачено, що споживач не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100 % вартості газу, який запланований для поставки (згідно з п. 2.1. договору) та послуг по постачанню та транспортуванню; при невиконанні споживачем п. 5.1. договору постачальник не здійснює постачання газу споживачеві.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачкою попередньої оплати, у відповідності до п.5.1 договору, крім того, у висновку експерта зазначено, що встановити чи дійсно акт підписано ОСОБА_1 не є можливим, відповідно, він не є беззаперечним доказом того, що за актом від 28.01.2010р. № НГ-В000575 відповідачкою прийнято природний газ в кількості 2078 куб.м.

Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене та висновок експерта, договір поставки № ВК-09-744 від 01.01.2010 року підприємцем ОСОБА_1 не укладався, договірні правовідносини між сторонами не виникли, а також, враховуючи, що позивачем не доведено факт поставки відповідачці у січні 2010р. згідно акту подачі-прийому та реалізації газу від 28.01.2010р. №НГ-В000575 2078 куб.м. газу, відповідно, й наявність заборгованості в сумі 5500 грн. 02 коп., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідачки боргу згідно вказаного договору, інфляційних, річних, штрафу та пені.

Скаржником не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, наведеної в апеляційній скарзі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 11.06.2013р. є законним та обґрунтованим, правові підстави для його скасування відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 11.06.2013р. у справі №902/1/13-г(13) залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ - без задоволення.

2. Справу №902/1/13-г(13) повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1),

3 - відповідачу (АДРЕСА_1),

4 - в наряд.