Постанова № 32454401, 17.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 5017/3823/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Демідової А.М.,

Кочерової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року у справі № 5017/3823/2012 Господарського суду Одеської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз", м. Одеса, про стягнення 1 057 246,82 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Бережок С.І. (дов. № 14-65 від 22.03.13);

відповідача - Ельчибекян І.М. (дов. № 21/17-1 від 02.01.13),

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 року позивач ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Одесагаз" про стягнення 1 057 246,82 грн.

Вказував, що 31.09.11 між ним (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 14/2131/11 купівлі-продажу природного газу, згідно якого він зобов'язався у жовтні 2011 року - грудні 2012 року передати у власність покупцю природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсягах та за ціною, визначеними договором.

Посилаючись на оплату відповідачем отриманого природного газу у вказаному періоді з порушенням строків встановлених договором, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 754 705,56 грн. пені, 154 254,20 грн. інфляційних втрат та 148 287,06 грн. 3 % річних, а всього - 1 057 246,82 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11 березня 2013 року (суддя Оборотова О.Ю.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з ПАТ "Одесагаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 754 705,56 грн. пені, 154 254,20 грн. інфляційних втрат, 148 287,06 грн. 3 % річних та 21 144,94 грн. судового збору.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманого природного газу, що є підставою до покладення на нього обов'язку сплатити позивачу інфляційні втрати, 3 % річних, які є складовою частиною боргу та пеню.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року (колегія суддів у складі: Філінюка І.Г. - головуючий, Лисенко В.А., Журавльова О.О.) рішення змінено, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ПАТ "Одесагаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 200 000 грн. пені, 154 254,20 грн. інфляційних втрат, 148 287,06 грн. 3 % річних та 21 144,94 грн. судового збору".

Постанова обґрунтована посиланнями на надмірно великий розмір неустойки, фінансовий стан обох сторін та встановлене ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України право суду на зменшення їх розміру.

У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 31.09.11 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та ПАТ "Одесагаз" (покупцем) був укладений договір № 14/2131/11 купівлі-продажу природного газу, згідно якого продавець зобов'язався у жовтні 2011 року - грудні 2012 року передати у власність покупцю природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсягах та за ціною, визначеними договором.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки (п. 6.1 договору).

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця (п. 6.2 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено та наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що на виконання умов вказаного договору позивач у період з жовтня 2011 року по березень 2012 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 129 093 821,73 грн., оплату якого відповідачем здійснено з порушенням строків, встановлених п. 6.1 договору.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого природного газу є підставою до покладення на останнього обов'язку по сплаті інфляційних втрат та 3 % річних.

Крім того, пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем за порушення відповідачем грошового зобов'язання здійснено нарахування пені за період з 10.11.11 по 21.06.12 на суму 754 705,56 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині вчасної оплати отриманого природного газу, суд апеляційної інстанції, на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, встановивши дійсні обставини справи щодо підстав порушення відповідачем свого грошового зобов'язання та ступінь виконання ним грошового зобов'язання, обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції та зменшив розмір пені до 200 000 грн.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не погоджується з оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції лише в частині зменшення розміру пені, належного до стягнення з відповідача за порушення ним грошового зобов'язання та посилається при цьому на порушення апеляційним судом приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України.

Разом з тим, зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру пені, тому посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції даних норм, слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року у справі № 5017/3823/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Демидова А.М.

Кочерова Н.О.