Постанова № 32454046, 12.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2013 року Справа № 812/4498/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Захарової О.В.,

при секретарі: Білоконі Д.І.,

за участю

позивача: ОСОБА_1,

представник відповідача: не прибув,

представник третьої особи: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації за речове майно у сумі 12 136, 22 грн., -

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2013 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Української військово-медичної академії про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації за речове майно у сумі 12136,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що наказом Міністра оборони України №40 від 15.02.2013 та наказом начальника Української військово-медичної академії №42 від 01.03.2013 його звільнено з 15 квітня 2013 року з військової служби у запас з правом носіння війської форми за п. «б» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я). Під час звільнення відповідач не виплатив грошову компенсацію за своєчасне невидане речове майно, та взагалі відмовився її виплачувати за письмовим зверненням позивача. Натомість, позивачу видано довідку розрахунку вартості речового майна, яке належить до видачі станом на 15.04.2013 на суму 12136,22 грн. У зв'язку із чим позивач звернувся до суду про стягнення належної йому грошової компенсації замість недоотриманого речового майна.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, до суду надав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що адміністративний позов відповідач не визнає. Мотивуючи письмові заперечення зазначив, що Українська військово-медична академія знаходиться на повному кошторисно-бюджетному фінансуванні у Департаменті фінансів Міністерства оборони України. Тому позивач повинен звертатися з позовом до Міністерства оборони України (а.с.31-32).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.07.2013, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Міністерство оборони України (а.с. 64-65).

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

На підставі ст.128 КАС України суд здійснював судовий розгляд справи без участі представника відповідача та третьої особи, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 15 лютого 2013 року за №40 полковника медичної служби ОСОБА_1, начальника кафедри військової загальної практики - сімейної медицини факультету підготовки військових лікарів військово-медичного інституту Української військово-медичної академії звільнено з військової служби відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) (а.с.13).

Згідно із наказом начальника Української військово-медичної академії (по стройовій частині) від 01.03.2013 за №42 полковника медичної служби ОСОБА_1, начальника кафедри військової загальної практики - сімейної медицини факультету підготовки військових лікарів військово-медичного інституту Української військово-медичної академії, звільненого наказом Міністра оборони України від 15 лютого 2013 року №40 з військової служби у запас з правом носіння військової форми за пунктом «б» (за станом здоров'я) відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я), вважати таким, що здав справи та посаду, з 15 квітня 2013 року виключити зі списків особового складу академії, всіх видів забезпечення та направити до Шевченківського районного у м.Києві військового комісаріату. Виплатити премію за березень 2013 року та з 1 квітня по 15 квітня 2013 року у розмірі 90% посадового окладу, грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (а.с. 14).

Позивач отримав довідку 31 від 16.04.2013 розрахунку вартості речового майна, яке належить до сплати станом на 15 квітня 2013 року, за підписом затупника начальника академії з МТЗ, згідно якої вартість речового майна, належного до видачі речового майна звільненому, становить 12 136,22 грн.(а.с. 15).

Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону №2011-XII, військовослужбовці мали право одержувати за рахунок держави, окрім грошового забезпечення, речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Дію частини другої статті 9 вказаного Закону призупинено пунктом 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року №1459-III, який набрав чинності з 11 березня 2000 року в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України), що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язнаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року №328-V Закон №2011- XII доповнено статтею 9-1, відповідно до якої продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 9-1 цього Закону в редакції закону від 9 липня 2007 року, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно. Постанова набула чинності в день її прийняття.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року дію пункту 2 статті 9-1 Закону №2011-XII зупинено на 2007 рік.

Підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI пункт 2 статті 9-1 Закону виключено.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни внесенні підпунктом 3 пункту 67 визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Отже, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України частина друга статті 9-1 Закону №2011-XII є діючою та підлягає виконанню.

У відповідності до вищевикладеного, суд наголошує, що законодавством була поновлена виплата грошової компенсації за не отримане речове майно з 2008 року.

При цьому, слід зазначити, що стаття 9 Закону №2011-XII в редакції до 01 січня 2007 року, і стаття 9-1 цього Закону в редакції після 2007 року регулюють питання речового забезпечення військовослужбовців, зокрема, виплати зазначеної компенсації, саме під час проходження ними військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що при виключенні зі списків особового складу позивачу видано Довідку №1 від 16.04.2013, відповідно до якої вартість належного до видачі речового майна складає 12 136,22 грн.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 13 травня 2013 року щодо виплати грошової компенсації за своєчасно не отримане речове майно у розмірі 12 136,22 грн. (а.с.19).

Листом від 19 червня 2013 року №499 відповідач повідомив позивача про неможливість виплати грошової компенсації за відсутності перерахування коштів Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с. 58).

Таким чином, з огляду на те, що позивач звільнений у запас з правом носіння військової форми одягу, відповідно до Довідки №1 від 16.04.2013 вартість належного до видачі речового майна складає 12136,22 грн., враховуючи, що позивач звертався до відповідача, в тому числі, стосовно виплати компенсації за недоотримане речове майно та не отримав позитивної відповіді, керуючись приписами Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошової компенсації замість належного йому до видачі речового майна у сумі 12 136,22 грн.

Позовна вимога щодо визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації замість недоотриманого речового майна, задоволенню не підлягає з огляду на те, що бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, однак у спірних правовідносинах відповідач відмовив у виплаті позивачу грошової компенсації листом від 19 червня 2013 року №499, отже вчинив певні дії за результатами розгляду звернення позивача. Визнання незаконними таких дій, на думку суду, не призведе до відновлення порушеного права позивача, оскільки достатнім та необхідним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є саме стягнення на користь позивача грошової компенсації замість недоотриманого речового майна.

Зобов'язання відповідача подати суду у місячний строк з дати набрання законної сили у відповідності до ст.267 КАС України є правом суду. Підстав для застосування ст.267 КАС України суд не вбачає.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами аналізу наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання по судовим витратам не вирішується.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 12 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 17 липня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії, третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації за речове майно у сумі 12 136, 22 грн., - задовольнити частково.

Стягнути з Української військово-медичної академії (і.к.22998499, м.Київ-49, вул.Курська, 13а) на користь ОСОБА_1 (і.к.НОМЕР_1, АДРЕСА_1 грошову компенсацію замість недоотриманого речового майна у сумі 12136,22 грн. (дванадцять тисяч сто тридцять шість гривень 22 копійки).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 липня 2013 року.

Суддя О.В. Захарова