Постанова № 32453785, 16.07.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4423/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року 14 год. 22 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Топор І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» до державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення – рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» до державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області Державної податкової служби в якій позивач просить скасувати податкове повідомлення – рішення №0001992200 від 24.05.2013 року на суму 630 885 гривень.

У своєму позові позивач зазначив, що 28.05.2013 року портом було отримано оскаржуване податкове повідомлення – рішення №000199200 від 24.05.2013 року, яким визначено неправильне нарахування ПДВ з послуг, що призвело до збільшення грошового зобов’язання в сумі 504 708 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 126 177 гривень. В акті перевірки зазначено, що відповідно до приписів Постанови КМУ №1544 від 20.10.2000 року – судна групи «В» (буксири та баржі), «Л» і «Е», які виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи «А». Позивач не погоджується із даними висновками, вказавши, що розробником Постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2000 року №1544, а саме ДП «УкрНІІМФ» роз’яснено правильність нарахування і стягнення портових зборів згідно із зазначеною постанови. Зазначеним роз’ясненням, а також роз’ясненням керівництва Департаменту морського та річкового транспорту від 28.10.2002 року №1/7-1919 вказано на застосований позивачем порядок нарахування портових зборів.

Відповідачем було подано до суду заперечення на заявлений адміністративний позов, у яких зазначено, що позивачем в порушення пункту 2 Примітки до Положення про портові збори, затвердженого Постановою КМУ №1544 від 20.10.2000 року та в порушення пункту 2 примітки Наказу Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року №214 при нарахуванні портових зборів та зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України не враховувались вимоги щодо належності до групи А суден групи В (буксири та баржі), які фактично виконували комерційні рейси, що підтверджується інформацією, наданою підприємством у первинних документах. Відповідач вважає, необґрунтованими посилання позивача на лист ДП «Науково – дослідного проектно – конструкторського інституту морського флоту України», оскільки даний лист не є нормативно правовим актом.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях поданих до суду.

Суд, заслухавши осіб, що з’явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

07.05.2013 року інспекторами державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області Державної податкової служби було складено акт №157/22-01125809 «Про результати виїзної планової перевірки ДП «Ренійський морський торговельний порт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року (копія а.с.9-57).

Згідно із висновками даного акту перевіряючими встановлено порушення позивачем пункту другого примітки Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року №1544 «Про портові збори» із змінами та доповненнями, пункту другого примітки Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року №214 «Про затвердження зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.07.1997 року за №374/1399, з доповненнями та змінами, підпункту статті 185, 188, пункту 198.6 статті 198, пункту 199.6 статті 199, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI з доповненнями та змінами, в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на 504 708 гривень.

На підставі зазначеного вище акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення – рішення від 24.05.2013 року №0001992200 (копія а.с.7).

Даним рішення позивачу було визначено до сплати суму грошового зобов’язання за основним платежем в розмірі 504 708 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 126 177 гривень.

Відповідно до ч.1 Загальної частини Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року №1544 «Про портові збори» портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором: група А - вантажні судна, що заходять у порти для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди; група Б - пасажирські судна, включаючи швидкісні судна на підводних крилах та пороми, що заходять у порти для виконання вантажопасажирських операцій, криголами, які не належать порту та не орендовані ним; група В - ліхтери, буксири, буксири-штовхачі, штовхачі, баржі (самохідні і несамохідні), річкові самохідні судна, включаючи судна типу "ріка-море" пароплавств, які є членами Братиславської угоди, що заходять у порти на р. Дунаї, а також річкові самохідні судна, що заходять в інші порти для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки; група Г - несамохідні судна (крім барж); група Д - судна, що заходять у порт вимушено, для постачання, карантинних потреб, а також судна, що прямують на ремонт на судноремонтні підприємства (бази) України; службові та військові судна; навчальні, навчально-виробничі судна при виконанні ними рейсів за навчальними планами навчальних закладів, на борту яких перебуває не менш як 50 курсантів, навчально-тренажерні судна; наукові, дослідні та швидкісні судна на підводних крилах, що виконують регулярні пасажирські рейси за розкладом у каботажному плаванні (крім прогулянкових і круїзних рейсів); інші судна (судна судноремонтного заводу, аварійно-рятувальні, підводно-технічні, технічні, госпітальні, гідрографічні, судна місцевого портового флоту, криголами, які належать порту та орендовані ним, спортивні судна, приватні яхти, парусні судна, судна, які проходять ходові випробування, та риболовецькі судна, що заходять у порти без виконання вантажних операцій).

Відповідно до другої примітки до вказаної вище статті зазначено, що судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року №214, було затверджено збори і плату за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, згідно із якими Збори та плата (лоцманський збір, збір за користування послугами служби регулювання рухом суден, швартовний збір, плата за роботу буксирів при швартовних операціях, плата за користування плавзасобами, плата за агентські послуги, супервайзерська винагорода) справляються у морських портах із суден закордонного плавання зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором: група А вантажні судна, що заходять у порти для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди; група Б пасажирські судна, включаючи швидкісні судна на підводних крилах та пороми, що заходять у порт для виконання вантажопасажирських операцій, криголами, які не належать порту та не орендовані ним; група В ліхтери, буксири, буксири-штовхачі, штовхачі, баржі (самохідні та несамохідні), річкові самохідні судна, включаючи судна типу "ріка - море," пароплавств, які є членами Братиславської угоди, що заходять у порти на р.Дунаї, а також річкові самохідні судна, що заходять в інші порти для подальшого перевантаження вантажів на морські судна та навпаки; група Г несамохідні судна (крім барж) група Д судна, що заходять у порт вимушено, для постачання, карантинних потреб, а також судна, що прямують на ремонт на судноремонтні підприємства (бази) України службові та військові судна навчальні, навчально-виробничі судна при виконанні ними рейсів за навчальними планами навчальних закладів, на борту яких перебуває не менше ніж 50 курсантів, навчально-тренажерні судна наукові, дослідні судна та швидкісні судна на підводних крилах, що виконують регулярні пасажирські рейси за розкладом у каботажному плаванні (крім прогулянкових і круїзних рейсів; група Е інші судна (судноремонтного заводу, аварійно-рятувальні, підводно-технічні, технічні, госпітальні, гідрографічні, судна місцевого портового флоту, криголами, які належать порту та орендовані ним, спортивні судна, приватні яхти, парусні судна, судна, які проходять ходові випробування, риболовецькі судна, що заходять у порти без виконання вантажних операцій)

Відповідно до другої примітки до вказаної вище статті зазначено, що судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

На підставі зазначених вище положень законодавства суд вважає, що судна групи В, а саме буксири та баржі, які заходять до Ренійського морського торговельного порту, мають сплачувати портовий збір у розмірі передбаченому для суден групи А.

Суд вважає помилковими та необґрунтованими висновки позивача про те, що у примітці №2 не вказано, що судна пароплавств, які є членами Братиславської угоди і заходять у порти на річці Дунай, теж підпадають під дію цієї примітки, оскільки згідно зі змісту примітки №2 вона поширюється на всі буксири та баржі віднесені до групи В, незалежно від того чи походять вони із країни члена Братиславської угоди чи ні.

В судовому засіданні представником позивача в обґрунтування заявлених вимог було зазначено, що судна до яких було застосовано порядок сплати портових зборів встановлений для суден групи В, відносяться до категорії штовхачі та не підпадають під дію примітки №2.

Суд вважає ці твердження недоведеними та не підтвердженими належними доказами. Крім того, на підтвердження правомірності встановлених відповідачем порушень, представником відповідача до суду було надано копії таблиць із зазначенням категорії судна, виду та розміру сплаченого портового збору. Згідно із зазначеною таблицею до Ренійського морського торговельного порту заходили саме судна категорії В, а саме буксири та баржі.

Судом встановлено, що у зв’язку із незаконним застосуванням позивачем до зазначених вище категорій суден порядку сплати портових зборів визначених для суден групи В, ним було допущено порушення в наслідок якого позивачем не було дотримано положень податкового законодавства та до державного бюджету не надійшли грошові кошти у розмірі визначено в оскаржуваному податковому повідомленні – рішенні.

Положеннями ст. 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно із положеннями ч.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до приписів п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку). У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Судом встановлено, що єдиною підставою на якій позивач наполягає та у зв’язку із чим просить скасувати оскаржуване повідомлення – рішення, є інше тлумачення положень нормативних актів щодо розміру сплати портового збору для буксирів та барж. Судом доведено безпідставність та помилковість тверджень позивача щодо вказаних обставин.

Судом також встановлено, правомірність нарахування відповідачем недоплати допущено позивачем з податку на додану вартість в розмірі 504 708 гривень.

Відповідно до статті 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі зазначених положень Податкового кодексу України до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, а саме у розмірі 126 177 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв’язку наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що доводи позивача про безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 07.05.2013 року №157/22-01125809, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами у справі.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» до державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення – рішення №0001992200 від 24.05.2013 року на суму 630 885 гривень – відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 16.07.2013 року.

Суддя С.М.Корой

16 липня 2013 року.