Ухвала суду № 32453100, 17.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року м. Київ К/800/28212/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 року

у справі № 2а-1562/12/1470

за позовом дочірнього підприємства «Миколаївський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» (далі - позивач, ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» звернулось у березні 2012 року до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2011 року № 0001140037.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС від 21.12.2011 року № 0001140037, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» з податку на додану вартість в розмірі 776 064,00 гривні, з яких сума основного платежу - 776 063,00 гривні, штрафних (фінансових) санкцій - 1,00 гривня. Присуджено на користь ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2146,00 гривень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби його правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» та ТОВ «Сан-Кор Трейд» було укладено договори купівлі-продажу від 30.01.2011 року, 27.05.2011 року, 20.06.2011 року насіння гарбузового, від 31.01.2011 року горіху волоського, в яких ДП «Миколаївський річковий порт» був покупцем, ТОВ «Сан-Кор Трейд» продавцем.

СДПІ по роботі з ВВП у м. Миколаєві з 29.11.2011 року по 01.12.2011 року було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні правових відносин з ТОВ «Сан-Кор Трейд», за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011 року № 0001140037, у зв'язку з заниженням податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року.

Висновки вказаної перевірки викладено в акті перевірки від 05.12.2011 року № 997/37/03150160, де визначено порушення позивачем пп. б) п. 185.1 ст. 185, пп. а) п. 186.1 ст. 186, пп. а) п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Зокрема підставами винесення оскаржуваного повідомлення рішення стали: відсутність у видаткових накладних від 29.04.2011 року № 242, від 27.05.2011 року № 302, від 20.06.2011 року № 303, від 30.06.2011 року № 307 прізвища, ім'я та по-батькові особи яка отримала товар, реквізити довіреності, по якій було отримано товар вказаний у видатковій накладній, у видатковій накладній від 30.06.2011 року № 307 відсутній реквізит «місце укладання»; ненадання до перевірки рахунків-фактур, які передбачені в договорі позивача з постачальником ТОВ «Сан-Кор Трейд» та сертифікатів якості товару; висновки працівників податкового органу щодо відсутності складських приміщень у ТОВ «Сан-Кор Трейд» на підставі результатів виїзду співробітників ГВПМ СДПІ ВПП у м. Миколаєві до м. Херсон з метою відпрацювання складських приміщень та опитування громадян на предмет наявності чи відсутності складських приміщень у ТОВ «Сан-Кор Трейд».

Позивачем було використано право на проведення процедури адміністративного оскарження винесеного повідомлення рішення, яка закінчилась не на користь позивача.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція в касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій надали правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм ПК України, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Підпункт б) п. 185.1 ст. 185 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташовано на митній території України відповідно до ст. 186 цього кодексу.

Підпункт а) п. 186.1 ст. 186 ПК України передбачає, що місцем постачання товарів є фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання.

Згідно підпункту а) п. 191.1 ст. 191 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (утому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що податковий орган в акті перевірки та в судовому засіданні посилався на ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», де визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що дійсно у зазначених вище видаткових накладних відсутні прізвище, ім'я, по-батькові особи, що отримала товар та судами вірно зазначено, що це не може впливає на можливість ідентифікувати особу, що отримала товар - підпис в накладній начальника, а на момент перевірки Голови комісії з припинення ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот», Сербінова В.П., тим більше в статті цитованій вище визначено «… особистий підпис або інші дані …», реквізити довіреності також не потрібні, бо отримав товар керівник особисто. У видатковій накладній від 30.06.2011 року № 307 відсутній реквізит «місце укладання», але в наявності реквізит «адреса поставки - Україна, м. Херсон, вул. Нефтяників, 10», з якого вбачається місце укладання.

Згідно ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дана мета досягнута, з податкових накладних вбачається вся необхідна інформація, існуючі недоліки є незначними і не можуть, впливати на дійсність накладної, тим більше, що законодавством не передбачено визнання недійсними видаткових накладних з таких підстав.

Щодо ненадання до перевірки рахунків-фактур, які передбачені в договорі позивача з постачальником ТОВ «Сан-Кор Трейд» та сертифікатів якості товару, то колегія суддів касаційної інстанції, зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем до та під час перевірки не надавалось будь-яких документів, що підтверджують якість товару в зв'язку з відсутністю вимог, як зазначив представник позивача в судовому засіданні та не заперечував представник відповідача. Та при наданні заперечення позивачем було надано фітосанітарні сертифікати № 75/22-016/АА-021674 від 01.07.2011 року, № 75/22-016/АА-021673 від 01.07.2011 року, № 75/22-016/АА-021672 від 01.07.2011 року, № 75/24-010/ВА-0247772 від 06.07.2011 року.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що вимоги ст. 5 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», на яку посилався відповідач, як на таку що не виконав позивач при здійсненні своєї діяльності, містить положення щодо повноважень Санітарної та Ветеринарної служби та того, які продукти та потужності підконтрольні Санітарній та Ветеринарній службі.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дану статтю в тій площині, в якій здійснювалась перевірка відповідачем не належно було застосовано, оскільки податковим органом не проводилась перевірка щодо якості та наявності всіх документів, підтверджуючих якість продукції, перевірка, як зазначено вище, стосувалась відносин позивача з ТОВ «Сан-Кор Трейд» та аналізу дійсності чи фіктивності господарської операції по поставці насіння соняшникового та горіху волоського. Доказами того що продукція була в наявності є існування фітосанітарних сертифікатів, які згідно вимог статей 6, 8 Закону України «Про карантин рослин» державною службою з карантину рослин України було видано позивачеві.

Щодо висновків відповідача про відсутність складських приміщень у ТОВ «Сан-Кор-Трейд» на підставі результатів виїзду співробітників ГВПМ СДПІ ВПП у м. Миколаєві до м. Херсон з метою відпрацювання складських приміщень, то колегія суддів касаційної інстанції, зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій вірно не було прийнято твердження, зафіксоване в акті перевірки як встановлений факт, оскільки за основу такого висновку, як відсутність складських приміщень, було взято пояснення інженера, що працює на вказаній території, яка належить ПП Круковському В.М. та представника ПП Чучіна Т.Б., однак дані особи не є безпосередньо працівниками ДП «Миколаївський річковий порт» чи ТОВ «Сан-Кор Трейд» та не могли в повному обсязі володіти інформацією щодо складських приміщень останнього.

Також, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що згідно акту перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 27.12.2012 року № 3770/23-34/32896290/81 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Сан-Кор Трейд» з питань правовідносин з ТОВ «Агентство Незалежної Експертизи «М.Т.К.» за період квітень, травень, червень 2011 року» пунктом 2.9 акту встановлено, що в періоді, що перевіряється (а він збігається з періодом вчинення договірних відносин ТОВ «Сан-Кор Трейд» з позивачем) ТОВ «Сан-Кор Трейд» уклав договори оренди на офісні, торгівельні, складські приміщення, в тому числі на складські приміщення. Також, даним актом та й актом перевірки позивача з питань відносин з ТОВ «Сан-Кор Трейд», встановлено наявність в оренді у ТОВ «Сан-Кор Трейд» складських приміщень за адресою м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, буд. 177.

Крім того, судами попередніх інстанцій досліджені довідка ДПІ в Київському районі м. Одеси від 07.10.2011 року № 2498/23-34/32896290/32 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сан-Кор Трейд» з питань визначення достовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період квітень, травень 2011 року» та довідка від 25.10.2011 року № 2636/23-34/32896290/60 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сан-Кор Трейд» з питань визначення достовірності даних що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період червень 2011 року», з яких вбачається, що ніяких порушень не було виявлено.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, що відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємства-контрагенти були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту, укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 року у справі № 2а-1562/12/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько