Ухвала суду № 32453054, 17.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року м. Київ К/9991/71226/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.05.2012 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012 р.

у справі № 2а-15324/11/0170/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО» (далі - позивач, ТОВ «Чанг.КО»)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Сімферополі)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Чанг.КО» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до ДПІ у м. Сімферополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2011 р. №0011422301 та № 0011462301

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.05.2012 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012 р., позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 03.11.2011 р. №0011422301, яким ТОВ «Чанг.КО» нараховано податок на додану вартість в сумі 154 502,00 грн. та застосовні штрафні (фінансові) санкції в сумі 77 251,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 03.11.2011 р. № 0011462301, яким у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року зменшено від'ємне значення податку на додану вартість у сумі 49 522,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.05.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу проти доводів відповідача заперечує, зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від № 3545 05.10.2011р. та п.79.1 ст.79, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.20 Податкового кодексу України ДПІ у м. Сімферополі з 11.10.2011 р. протягом п'яти робочих днів була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Чанг.КО» з питань перевірки взаємовідносин з ТОВ «Арктика» за липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 24.10.2011 р. № 15072/23-4/37111753 та встановлено порушення позивачем п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п.187.1.а п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 49 522,00 грн. та донараховано податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 154 502,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.11.2011 р. № 0011422301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 154 502,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 77 251,00 грн., усього 231 753,00 грн. та № 0011462301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49 522,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 24.10.2011 р. № 15072/23-4/37111753, висновки податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування ґрунтуються на тому, що фінансово-господарська діяльність позивача та його контрагентів здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільно-правової дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, а правочини укладені між ними є фіктивними і такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. У вказаному акті відповідач наполягає на тому, що податковий кредит був сформований ТОВ «Чанг.КО» за липень 2011 року від постачальника ТОВ «Арктика» на підставі нікчемних правочинів.

Таким чином, перевіряючі дійшли висновку, що при формуванні структури податкового кредиту ТОВ «Чанг.КО» з ТОВ «Арктика» за липень 2011 року позивачем завищено розмір податкового кредиту у сумі 204 024,00 грн. податку на додану вартість.

Заперечуючи такі висновки податкового органу, суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне виконання угод, укладеними позивачем з ТОВ «Арктика», підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ «Арктика», сплачено через банківський рахунок грошовими коштами на підставі платіжних доручень, які знайшли своє відображення в регістрах бухгалтерського обліку позивача. Отримані придбані товари, роботи (послуги), використовувались у господарській діяльності ТОВ «Чанг.КО», що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на реалізацію нафтопродуктів.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу.

Згідно із п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Абзацом «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; ґ) умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням;

Згідно із п.п.14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього розділу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, установлену законодавством. У разі коли платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, з висновків судово-бухгалтерської експертизи вбачається, що за актом перевірки № 15072/23-4/37111753 від 24.10.2011 р., висновки щодо зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 49 522,00 грн. та донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 154 502,00 грн. первинними документами бухгалтерського та податкового обліку TOB «Чанг.КО» не підтверджені. Також, експертом зроблений висновок, що первинними документами бухгалтерського обліку ТОВ «Чанг.КО» (прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками банку, актами приймання (видачі) нафтопродуктів на зберігання, видатковими накладними) у повному обсязі в сумі 1 224 146,33 грн. з податком на додану вартість підтверджується факт отримання, транспортування, зберігання та використання у господарської діяльності дизельного палива обсягом 140977 л., придбаного у ТОВ «Арктика» в липні 2011 року.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, щодо заперечення проти твердження відповідача, що укладені між позивачем та постачальником правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів ст. 228 Цивільного кодексу України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абз.1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч.ч.1-3, ч. 5, ч. 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та контрагентом не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Реальність проведених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, видатковими накладеними, договорами та податковими накладними.

Висновки ДПІ у м. Сімферополі про порушення ТОВ «Чанг.КО» вимог Податкового кодексу України ґрунтуються виключно на судженні про неможливість контрагента позивача здійснювати господарську діяльність у спірних правочинах, а обґрунтованість та правомірність згаданого судження не знайшла свого підтвердження при розгляді даної справи судами попередніх інстанцій, таким чином висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень, а відтак, не можуть бути покладені в основу податкових повідомлень-рішень.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які правомірно визначили необґрунтованість висновків відповідача, викладені в акті перевірки від 24.10.2011 р. № 15072/23-4/37111753 про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та скасували податкові повідомлення-рішення від 03.11.2011 р. № 0011422301 та № 0011462301.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.05.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012 р. у справі № 2а-15324/11/0170/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно