Ухвала суду № 32453053, 11.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 року м. Київ К/9991/48915/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Голубєва Г.К., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Росава" (далі - Товариство)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012

у справі № 2а-5212/11/1070

за позовом Товариства

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - Білоцерківська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2011 № 2206/0000750171/393/30253385.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012, у задоволенні позову відмовлено з мотивів його необґрунтованості.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити позов.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Товариства виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Білоцерківською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, оформлену актом від 05.08.2011 № 4451/23-2/30253385/164. За наслідками цієї перевірки з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2011 № 2206/0000750171/393/30253385, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 42 388,79 грн. (у тому числі 36653,68 грн. за основним платежем та 5735,11 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для оспорюваного донарахування слугував висновок податкового органу про безпідставне відшкодування Товариством витрат його працівників на оплату авіаквитків, які не підтверджені документально.

При цьому Білоцерківська ОДПІ зазначає, що подані позивачем під час перевірки електронні квитки та роздруківки маршрутів не є касовими документами, а відтак не можуть слугувати належним документальним підтвердженням витрат відряджених працівників на оплату проїзду авіаційним транспортом.

Відповідно до підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу -за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

За змістом абзацу другого підпункту 9.10.3 пункту 9.10 цієї ж статті Закону якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Підпунктом 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 1.11 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Відповідно до пункту 1.12 вказаної Інструкції витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що пов'язані із відрядженням витрати, які не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються. За правилами названої Інструкції, підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до переліку розрахункових документів віднесено касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, а також проїзні документи, які належать до бланків суворого обліку та виготовлення яких врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 283 «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку».

Відповідно до розділу 3 Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14.03.2006 № 187, роздрук маршруту - це документ (документи), який перевізник видає пасажиру, що подорожує за електронним квитком, і в якому містяться прізвище пасажира, інформація щодо рейсу та повідомлення.

Електронний квиток - це електронний документ, який включає роздрук маршруту, електронні купони і, у разі використання, документ для посадки. Електронний купон - частина електронного квитка, яка використовується для перевезення на відповідному рейсі, або інший документ, який його замінює, що зберігається у базі даних автоматизованої системи бронювання перевізника. Купон - відривний талон на рейс і/або електронний купон.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з правовим висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що електронний квиток та роздруківка маршруту не входить до переліку розрахункових або платіжних документів, встановлених законом, для правомірного віднесення до сум валових витрат, пов'язаних з його придбанням. Тому платнику податку необхідно підтвердити зазначені витрати відповідними розрахунковими або платіжними документами, які б свідчили про здійснення розрахункової операції у готівковій чи безготівковій формі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що у разі оформлення електронного авіаквитка підзвітна особа до авансового звіту, окрім розрахункових документів, має додати оригінали відривної частини посадкового талону пасажира.

Оскільки ані під час перевірки, ані в ході розгляду даного спору позивачем відповідних документів подано не було, то суди цілком об'єктивно погодилися з правовою позицією податкового органу про непідтвердженість витрат підзвітних осіб Товариства на придбання авіаквитків належними документами та, відповідно, про неправомірне відшкодування позивачем цих витрат працівникам.

За таких обставин суди правомірно відмовили у задоволенні позову Товариства.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Росава" відхилити.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 у справі № 2а-5212/11/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва Є.А. Усенко