Ухвала суду № 32452553, 10.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2013 р. м. Київ К-16445/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2010 у справі №2а-3238/08/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Траверс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Траверс» (далі-ТОВ «Траверс», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (далі-СДПІ, відповідач) про визнання недійсним рішення від 31.03.2008 №0000351322 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 739394,00грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2009, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2010 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2009 та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач 25.03.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 12.05.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі СДПІ просила скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2010 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.124, 129 Конституції України, абз.4 ст.2, п.1 та п.2 ст.3, п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі-Закон України №265/95-ВР), п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.250 Господарського Кодексу України, ст.ст. 49, 69-71, 86, 156, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що службовими особами СДПІ було проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Траверс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт №44/08-07-207/30643154 від 24.03.2008, в якому крім інших порушень, вказано про порушення позивачем п.1 ст. 3 Закону України №265/95-ВР, яке виразилося у здійсненні розрахункових операцій готівкою за реалізований товар без застосування зареєстрованих, опломбованих у встановленому порядку та переведених в фіскальний режим роботи реєстраторів розрахункових операцій за перевіряє мий період на загальну суму 147878,88грн., у тому числі: за період 01.04.2006 по 31.12.2006 - 107007,80грн., з 01.01.2007 по 30.09.2007 - 40871,00грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.03.2008 №0000351322, яким за порушення п.1 ст. 3 Закону України №265/95-ВРдо позивача застосовано штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 739394,00грн.

Застосовані до позивача штрафні санкції за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, визначення яких закріплено частиною 1 ст.238 Господарського кодексу України, оскільки, є заходом майнового характеру, спрямовані на припинення порушення суб'єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності та застосовуються уповноваженим органом державної влади.

Згідно ст.250 цього Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності факту вчинення правопорушення, вказавши при цьому, що виявлені порушення носять системний характер тобто є триваючими, а тому посилання позивача щодо застосування ст.250 Господарського кодексу України не приймаються судом до уваги.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що факти продажу товарів, зафіксовані в додатку №25 до акту перевірки свідчать про те, що остання розрахункова операція мала місце 13.02.2007, а тому застосування до позивача штрафних санкцій рішенням від 31.03.2008 було здійснено з порушенням строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Отже, за встановлених судом обставин, щодо застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п.1 ст. 3 Закону України №265/95-ВР після закінчення одного року з дня його вчинення, висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність рішення від 31.03.2008 №0000351322 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 739394,00грн.. відповідає вимогам закону.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ А.М. Лосєв

___ Н.Г. Пилипчук