Ухвала суду № 32452484, 10.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2013 р. м. Київ К-15876/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Кіт О.С.

представника позивача Соколова М.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2010 у справі №2а-3518/09/2/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколого-Туристичний центр в Парковом» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколого-Туристичний центр в Парковом» (далі-ТОВ «Еколого-Туристичний центр в Парковом», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі-СДПІ в м.Сімферополі, відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.12.2009 №0001732301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року на 5255957,00грн.

Рішення судів мотивовано правомірністю включення позивачем до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року 5255957,00грн. з огляду на наявність у позивача сум підтвердженого відповідачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, які були не менш сум його зобов'язань з податку на додану вартість у зазначений період.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 15.03.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 21.04.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі СДПІ в м.Сімферополі просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2010 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог СДПІ в м.Сімферополі посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.3 ст.24, ст.29 Закону України «Про планування і забудови територій», ст. 376 Цивільного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від 12.02.2009 №1306/23-4/35003031, складеного за результатом проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еколого-Туристичний центр в Парковом» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з за грудень 2008 року за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01.11.2008 по 30.11.2008, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2009 №0001732301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року на 5255957,00грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок формування податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у зв'язку з придбанням послуг по проектуванню та будівництву об'єкту - еколого-туристичного центру в Парковом з моменту проведення діяльності, як таких, що не відносяться до господарської діяльності позивача. При цьому, податковий орган виходив з того, що фактично позивач здійснював замовлення по проектуванню та будівництву об'єкту без отримання дозвільних документів.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Виходячи із змісту пункту 1.32 ст.1 Закону України «Про податок оподаткування прибутку підприємств» неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Таким чином, правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Судом встановлено, що відповідно до статуту позивача, зареєстрованого Виконкомом Сімферопольської міської Ради Автономної Республіки Крим №18821020000011670 від 13.03.2007 (державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 16.10.2008 №18821050008011670) учасником ТОВ «Еколого-Туристичний центр в Парковом» є Товариство з обмеженою відповідальністю «РИСЬКО» (пункт 1.1 статуту). Метою діяльності позивача є здійснення виробничо-господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку, що використовується на задоволення соціально-економічних інтересів учасників і членів трудового колективу позивача (пункт 2.1 статуту).

Рішенням Виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради №304 від 10.07.2007 позивача визначено, як замовника з проектування та будівництва «Еколого-Туристичного центру» в смт. Паркове. Рішенням Виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради №390 від 20.09.2007 позивачу наданий дозвіл на будівництво об'єктів «Еколого-Туристичного центру» в смт. Паркове на переданих в оренду земельних ділянках загальною площею 19,47 га та дозвіл на продовження роботи підготовчого періоду будівництва. Позивачем отримана згода в Сімєїзської селищної ради АР Крим на забудову території загальною площею 19,47га (вих. №02-14 840 від 09 червня 2008). Крім того, матеріали справи містять копії дозволів на виконання будівельних робіт, наданих інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в АРК, яки свідчать про перереєстрацію дозволів, раніше виданих інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Ялти. Доказів, які б підтверджували скасування дозволів, суду не надано.

У довідці про загальну інформацію щодо позивача та результати його діяльності за період з 01.11.2008 по 30.11.2008 зазначено, що у періоді, який перевірявся, позивач здійснював закупівлю робіт по будівництву еколого-туристичного центру за адресою смт. Паркове. Будівництво ведеться на двох суміжних ділянках площею 9,97га та 9,5га, на яких позивачу дозволено роботи з проектування і будівництва об`єкту відповідно до заяви в Державну адміністрацію з будівельного контролю міста Ялта від ТОВ «РИСЬКО» - користувача земельних ділянок на підставі договорів оренди землі, зареєстрованих у книзі записів 19.12.2003 за №№00145, 00146. Підставою для проектування є рішення Сімеїзської селищної Ради Автономної Республіки Крим, місто Ялта, №304 від 10.07.2007. Згідно з рішенням Сімеїзської селищної Ради Автономної Республіки Крим, місто Ялта, №390 від 30.09.2007 позивачу дозволено на земельній ділянці загальною площею 19,47га здійснювати будівництво еколого-туристичного центру в Парковом. Об`єкти будівництва зареєстровані в Державній архітектурно-будівельній інспекції (Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим), термін дії дозволів до 01.01.2009.

Таким чином, позивачем відповідно до ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» отримані дозволи на будівництво, які відповідно до цієї норми, є підставою для замовника - позивача - для отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно - вишукувальних робіт, виконання будівельних робіт.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ А.М. Лосєв

___ Н.Г. Пилипчук