Постанова № 32451818, 04.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

"04" червня 2013 р. справа № 2а/0470/2402/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2012 р. у справі № 2а/0470/2402/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека Сервіс"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати та визнати нечинними (недійсними) податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську №0000048811 та №0000058811 від 14.01.2011р.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено повністю. Суд мотивував своє рішення тим, що відповідачем було порушено порядок проведення перевірки; належним чином оформлені первинні документи з контрагентом підтверджують факт реального виконання договору; відсутня вина позивача, як обов'язкова умова настання відповідальності за податкове правопорушення; ознаки фіктивності правочину є підставою для визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, проте не є ознакою його нікчемності.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Просить скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову суду без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції

норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 22.12.2010 року фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на підставі постанови про призначення документальної перевірки від 14.10.2010р. слідчого СОГ - старшого слідчого відділення ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську капітана податкової міліції Брили Є.А. згідно з п. 1 ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», проведено документальну невиїзну перевірку TOB «Дека Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджет при фінансово-господарських взаємовідносинах з TOB «С.Дж.Р.Груп» (код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.01.2009 року по 21.10.2010 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки №4135/08-02/1-33474621 від 22.12.2010р. «Про результати документальної невинної перевірки TOB «Дека Сервіс», код ЄДРПОУ 33474621 з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово- господарських взаємовідносинах з TOB «С.Дж.Р.Груп» (код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.01.2009 року по 21.10.2010 року».

Перевіркою встановлено порушення:

1. п.5.1, п.п.5.3.9 и.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями) ч.1,2 ст. 9 Закону України від 16.07.99 № 996-X1V «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.93, ч.1 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215 та ч.2 ст.207, ч.1 ст. 216, ст.228, ст. 234 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV, із змінами і доповненнями, ст.1 Закону України від 15.05.2003р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»;

2. пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, ч.1,2 ст. 9 Закону України від 16.07.99 № 996-X1V «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.93, ч.1 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215 та ч.2 ст.207, ч.1 ст. 216, ст.228, ст. 234 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV, із змінами і доповненнями, ст.1 Закону України від 15.05.2003р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

За результатами перевірки, оформленої актом №4135/08-02/1-33474621 від 22.12.2010 р., відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 14.01.2011р. №0000048811/0, яким TOB «Дека Сервіс» було збільшено суму грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 2 524 695,00 грн., з яких за основним платежем 2 019 756,00 грн., за штрафними санкціями 504 939.00 грн., від 14.01.2011р. №0000058811/0, яким TOB «Дека Сервіс» було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 2 019 755,00 грн., з яких за основним платежем 1 615 804,00 грн., за штрафними санкціями 403 951,00 грн.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального права, а саме - застосування положень Податкового кодексу України щодо порядку проведення перевірки, оскільки на час її проведення - жовтень 2010 року, - вказаний нормативний акт не набрав чинності, а тому податковий орган правомірно діяв в межах закону України «Про державну податкову службу України».

Разом з тим, на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Податковий кодекс України набрав чинності, а тому слід врахувати положення п.п. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних ППР), згідно яких документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наявності такої обставини, як отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону. Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Отже, на думку колегії суддів, відповідач передчасно прийняв оскаржувані повідомлення-рішення.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення податковим органом принципу презумпції невинуватості, оскільки, не маючи належних доказів, до завершення слідства у справі та винесення обвинувального вироку фактично було звинувачено директора TOB «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_2, у скоєнні злочину, який він не скоював та визнано нікчемними правочини з цих підстав. Проте, постановою старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України капітана податкової міліції Горбатюк О.В. про закриття кримінальної справи № 69-107 в частині від 27 квітня 2011р., (яка надана до справи), кримінальну справу порушену відносно ОСОБА_2 за фактом створення фіктивного підприємства TOB «С.Дж.Р.Груп», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2, ст. 205 КК України, - закрито за відсутністю складу злочину.

На думку колегії суддів, слід погодитись з висновками суду першої інстанції щодо договорів на виконання робіт, які укладені між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку обставинам справи, та вважає за необхідне зазначити наступне.

З аналізу норм пп.7.7.1 -7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Тобто, нікчемність правочину встановлюється саме законом, а не актом податкової перевірки, якій не містить доказової бази, які б факти у цьому акті не були відображені. Довести нікчемність правочину можна одним єдиним способом: навести норму закону, в якій чітко сказано, що правочин є нікчемним.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку. Посилання відповідача на частини 1-3, 5, 6 статті 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Фактів спрямованості правочинів між позивачем та його контрагентами на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначених правочинів недійсними через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом суду не надано, в акті перевірки про наявність таких рішень не зазначено.

За викладених обставин до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином є передчасним.

Крім того, з огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

В даному випадку проведення позивачем оплати в повному обсязі та реальність зазначених операцій документально підтверджено, та не спростовано відповідачем.

Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Суд першої інстанції також дійшов правильного висновку, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі. Суд першої інстанції вірно зазначив, що були надані первинні документи, які відповідають вимогам ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», - фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні та зведені облікові документи складені на паперових носіях, місять обов'язкові реквізити.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2012 р. у справі № 2а/0470/2402/12 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун