Ухвала суду № 32451136, 28.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

"28" травня 2013 р. справа № 2а-0470/16858/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Марганецької об'єднаної податкової інспекції у Дніпропетровській області (правонаступник - Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 р. у справі № 2а-0470/16858/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав"

до Марганецької об'єднаної податкової інспекції у Дніпропетровській області (правонаступник - Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби)

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії відповідача незаконними по визнанню нікчемними правочинів, укладених ТОВ "БК "Січеслав" із ТОВ "НВО "МСК-Інвест", ТОВ "Енергія Еко", ТОВ "Дніпробудстайл", ТОВ "Дніпроторгінвест", і контрагентами у грудні 2010 року, січні лютому 2011 року, та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.06.2011р. №0000122342, №0000132342, №0000142342, прийнятих на підставі акту перевірки від 15.06.2011р. №500/230/33576615.

Судом першої інстанції позов задоволено повністю. Постанова суду вмотивована тим, що зміст акту перевірки вказує на те, що фактично підставою для того, щоб вважати договори, укладені позивачем, нікчемними є твердження відповідача про відсутність у позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій та не створення цими договорами реального настання правових наслідків. Проте вказані обставини у відповідності зі статтею 234 ЦК України є ознаками фіктивного правочину, який може бути визнаний судом недійсним, і не вказують на нікчемність такого правочину. Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати договори, укладені позивачем з його контрагентами нікчемними на підставі статті 228 ЦК України, а тому донарахування податкових зобов'язань є неправомірним.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи.

Просить скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили постанову суду залишити без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що З 26.05.2011р. по 10.06.2011р. на підставі наказу Марганецької ОДПІ Дніпропетровської області від 25.05.2011р. № 299, головним державним податковим ревізором інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб інспектором податкової служби І рангу Задорожньою Н.М., проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "БК "Січеслав" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010р. по 28.02.2011р. (а.с.27).

За результатами перевірки 15.06.2011р. Марганецькою ОДПІ Дніпропетровської області складено акт №500/230/33576615 (а.с.27-43).

У ході документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "БК "Січеслав" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010р. по 28.02.2011р. було встановлено порушення:

1) ч.5 ст.203, ч.1,2 ст. 215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "БК "Січеслав" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662, 655, 656 ЦК України;

2) ст.185, ст. 188, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9331 грн., у тому числі за січень місяць 2011 року в сумі 9331 грн.;

3) п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 з урахуванням п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту у сумі 6563 грн., у тому числі за грудень 2010р. - 6563 грн.;

4) п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 448127 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року 11663 грн., І квартал 2011 року 436464 грн. (а.с.43).

На підставі акту перевірки, 29.06.2011р. Марганецькою ОДПІ Дніпропетровської області винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0000122342 про збільшення ТОВ "БК "Січеслав" суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 9332,00 грн., в тому числі за основним платежем 9331,00 грн. та штрафними санкціями - 1,00 грн. (а.с.45);

- податкове повідомлення-рішення №0000142342 про зменшення ТОВ "БК "Січеслав" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6563,00 грн. (а.с.46);

- податкове повідомлення-рішення №0000132342 про збільшення ТОВ "БК "Січеслав" суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 451043,75 грн., в тому числі за основним платежем 448127,00 грн. та штрафними санкціями 2916,75 грн. (а.с.47).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Так, вбачається з акту перевірки, що відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, керувався лише матеріалами актів перевірок ТОВ НВО «МСК-Інвест» від 05.04.2011 року № 688/23-300/34656392 та ТОВ «Дніпробудстайл» від 05.04.2011 року № 678/23-2/37213307, наданих ДПІ Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, актів документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дніпроторгінвест» № 1130/15-2/37212565 та № 1464/23-3/37212565 від 22.04.2011 року, наданих Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська та актом документальної невиїзної перевірки ТОВ «Енергія-Еко» № 175/1520/36980747 від 29.03.2011 року, наданим Новомосковською ОДПІ.

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку, що договори, укладені між вищезазначеними юридичними особами, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Проте, слід врахувати наступне. Позивачем були сформовані податкові зобов'язання, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності ( відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Тобто, нікчемність правочину встановлюється саме законом, а не актом податкової перевірки, якій не містить доказової бази, які б факти у цьому акті не були відображені. Довести нікчемність правочину можна одним єдиним способом: навести норму закону, в якій чітко сказано, що правочин є нікчемним. Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідачем не доведена нереальність господарських операцій. Посилання податкового органу на відсутність транспортних засобів у контрагентів позивача не доводить правову позицію податкового органу, оскільки вбачається, зокрема з апеляційної скарги, що в усіх договорах поставка здійснюється на умовах франко-склад постачальника, а тому транспортування товару покладається на покупця.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що вона проведена згідно із пп 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України.

Підставою, передбаченою п.п.78.1.11. ПКУ є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними та скасував спірні податкові повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Марганецької об'єднаної податкової інспекції у Дніпропетровській області (правонаступник - Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби) залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 р. у справі № 2а-0470/16858/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун