Постанова № 32447758, 11.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 р. Справа № 805/8139/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

12 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «СВС» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «СВС» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ознайомившись з актом про результати проведення документальної невиїзної перевірки ПП «СВС» (код за ЄДРПОУ 31762316) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ТРЕЙД-ПАК» (код ЄДРПОУ 36297318), їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2012 р.» від 10.01.2013 р. № 9/22-0/31762316, позивач вважає дії відповідача щодо призначення та проведення перевірки, а також дії відповідача щодо внесення змін до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в частині виключення відомостей про задекларовані позивачем податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2012 р. в сумі 66 666,67 грн. протиправними.

На адресу позивача було направлено поштою рекомендованим листом копію наказу від 28.12.2012 р. № 229 «Про призначення документальної невиїзної перевірки ПП "СВС" та повідомлення про запрошення від 28.12.2012 р. № 12/13808/22-013-5 для проведення невиїзної перевірки «СВС», отримано ПП «СВС» 29.12.2012 р. Згідно тексту наказу від 28.12.2012 р. № 229 «Про призначення документальної невиїзної перевірки ПП «СВС» (п. 1.1 наказу) зазначено - «організувати документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «СВС» (ЄДРПОУ 31762316) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2012 по 31.10.2012 р.»

Позивачем вказано, що обставини, які є підставою для проведення документальної позапланової перевірки викладені в пункті 78.1 статті 78 ПК України. Жодна з даних обставин не притаманна ситуації при призначенні документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «СВС», результати якої зазначені в акті від 10.01.2013 р. № 9/22-0/31762316.

Також позивач не погодився з висновками перевірки та зазначив, що оскільки за наслідками перевірки, оформленої від 10.01.2013 р. № 9/22-0/31762316 податкові повідомлення-рішення не приймались, а відповідно податкові зобов'язання де узгоджувались, то відповідачем безпідставно було вилучено показники відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість за вересень 2012 р.

З наведених підстав просив визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення документальної невиїзної перевірки ПП «СВС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ТРЕЙД-ПАК», їх реальності та повноти відображення в обліку вересень 2012 p., за результатами якої складено акт від 10.01.2013 р. № 9/22-0/31762316;

визнати протиправними дії відповідача щодо внесення змін до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в частині виключення відомостей про задекларовані позивачем податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2012 р. в сумі 66 666,67 грн. на підставі акту від 10.01.2013 р. № 9/22-0/31762316;

зобов'язати відповідача вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію про результати перевірки ПП «СВС», оформленої актом перевірки від 10.01.2013 р. № 9/22-0/31762316 і поновити в ній дані щодо податкових зобов'язань за вересень 2012 р. в сумі 66 666,67 грн., які містяться в поданих позивачем податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, просила позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, надали суду письмові заперечення (а.с.47-50), пояснили, що результатом дій ОДПІ у вигляді призначення та проведення перевірки ПП «СВС» за вересень 2013 року є акт перевірки від 10.01.2013 № 9/22-0/31762316, який направлений Позивачу 11.01.2013 року, отриманий 15.01.2013 року. Акт перевірки взагалі не може бути предметом спору. Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу ДПС та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту, як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги. Юридичні наслідки у вигляді обов'язку із сплати податкових зобов'язань та штрафних санкцій у позивача виникають з податкових повідомлень-рішень, а не з акту перевірки. Тобто, індивідуальним актом є податкове повідомлення-рішення.

Висновки акту перевірки не несуть для Позивача настання юридичних наслідків, на стан особового рахунку не впливають, тому оспорюваний акт перевірки не належить до актів індивідуальної дії, оскарження яких до адміністративних судів передбачене законом.

З наведених підстав представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити.

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду через його підписання адвокатом за відсутністю ордера встановленого зразка, суд усною ухвалою залишив без задоволення, оскільки за приписами ч. 5 ст. 58 КАС України повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін. Отже, основним документом на підтвердження повноважень адвоката, як представника сторони в адміністративному судочинстві є договір, який наданий з боку позивача (а.с.35).

Ухвалою суду від 09.07.2013 р. здійснена заміна відповідача Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби у зв'язку з її реорганізацією на правонаступника Мар'їнську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні. Представник відповідача у судове засідання 11.07.2013 р. не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

З урахуванням встановлених у справі обставин, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовані вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство «СВС», зареєстроване Марїнською районною державною адміністрацією в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 3176216 (а.с.21-23), діє на підставі статуту (а.с.25-34) та перебуває на обліку в Марїнській ОДПІ по (а.с.24).

Судом встановлено, що відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ПП «СВС» (код за ЄДРПОУ 31762316) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ТРЕЙД-ПАК» (код ЄДРПОУ 36297318), їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2012 р. від, за результатами якої був складений акт від 10.01.2013 р. № 9/22-0/31762316 (а.с. 12-19).

Перед проведенням перевірки у відповідь на запит Мар'їнської ОДПІ №12299/10/15-013-5 від 22.11.2012р. (а.с.90) про надання завірених копій документів по контрагенту ПП «ТРЕЙД-ПАК»(ЄДРПОУ 36297318) від ПП «СВС» отримано копії документів (вих. від 04.12.2012р. №01-12) (вх. ДПС №6999/10 від 04.12.2012р.):

- договір оренди обладнання від 01.12.2011р.№01122011;

- додаткова угода від 27.09.2012року №1 між ПП «СВС» та ПП «ТРЕЙД-ПАК»;

- додаткова угода від 28.09.2012року №2 між ПП «СВС» та ПП «ТРЕЙД-ПАК»;

- додаток №1 до договору оренди обладнання №01122011 від 01.12.2011р.;

- перелік майна, яке передається в оренду;

- акт приймання-передачі майна до договору оренди №01122011 від 01.12.2011р. від 30.09.2012р. (м.Дніпропетровськ);

- акт приймання передачі робіт (надання послуг) до договору оренди обладнання №01122011 від 01.12.2011 всього на суму 201600,0грн., ПДВ-33600,0грн.;

- акт приймання передачі робіт (надання послуг) до договору оренди обладнання №01122011 від 01.12.2011 всього на суму 60400,0грн., ПДВ - 10066,67грн.;

- акт приймання передачі робіт (надання послуг) до договору оренди обладнання №01122011 від 01.12.2011 всього на суму 103200,0грн., ПДВ- 17200,0грн.;

- акт приймання передачі робіт (надання послуг) до договору оренди обладнання №01122011 від 01.12.2011 всього на суму 34200,0грн., ПДВ- 5800,0грн.;

- акт приймання-передачі векселів до договору №01122011 оренди обладнання від 01.12.2011 від 30.09.2012р.

За поясненнями відповідача перед проведенням перевірки ним було направлено наказ № 229 від 28.12.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про проведення перевірки, який направлений рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Термін перевірки у наказі № 229 від 28.12.2013 року вказаний з 04.01.2013 року по 09.01.2013 року. Акт перевірки від 10.01.2013 року був направлений до позивача 11.01.2013 року, отриманий ним згідно з поштовим повідомленням 15.01.2013 року.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

З наведених обставин суд зазначає, що за приписами підп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Пунктом 78.1. ст. 78 ПК України визначені підстави проведення документальної позапланової перевірки. Наявність вказаних підстав відповідачем не доведена.

Із заперечень відповідача, наказу про проведення перевірки та повідомлення відповідача (а.с.9-10) вбачається, що позапланова перевірка проведена на підставі підп. 78.1.1. п.78.1. ст. 78 ПК України. Вказаною нормою, в якості підстави проведення позапланової перевірки передбачений випадок, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Проте, з наданих сторонами відомостей вбачається, що позивачем належним чином виконаний запит Мар'їнської ОДПІ №12299/10/15-013-5 від 22.11.2012р. про надання завірених копій документів по контрагенту ПП «ТРЕЙД-ПАК» (ЄДРПОУ 36297318) від ПП «СВС» та отримані копії відповідних документів. Вказані документи надані позивачем протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. За таких умов відповідачем не зазначено, відсутність яких саме документів або пояснень була підставою проведення позапланової перевірки, а отже, правомірність такої позапланової перевірки не доведена.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведених обставин, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та проведення документальної невиїзної перевірки ПП «СВС» підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення змін до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та зобов'язання відповідача вилучити з цієї Автоматизованої системи інформацію про результати перевірки ПП «СВС», суд зазначає наступне.

Висновками перевірки ПП «СВС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ТРЕЙД-ПАК», їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2012 р. у пункті 1 встановлено порушення статей 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому між ПП "СВС" та ПП "ТРЕЙД-ПАК".

Вказана мовно-стилістична конструкція п. 1 висновків акту перевірки взагалі виключає можливість розтлумачити характер порушення, встановленого за наслідками перевірки, що свідчить про беззмістовність вказаного висновку.

У подальших пунктах висновків акту перевірки вказано, що перевіркою не підтверджено реальність проведеної господарської операції, завищення податкового зобов'язання у вересні 2010 р. у сумі 66 666,67 грн., відсутність об'єктів оподаткування при наданні послуг оренди обладнання, тобто, за змістом акту перевірки відповідачем зроблений висновок про нікчемність укладеного позивачем договору.

З цього приводу суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Крім того, можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода, укладена позивачем, порушує публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Також, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Позивачем до суду було надано договір №01122011 від 01.12.2011 року з додатками, а також докази його виконання (а.с.72-86). Аналогічні документи були надані відповідачу перед проведенням перевірки, який це підтвердив наданням суду відповідних копій (а.с.91-107). Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі обов'язкові реквізити, як того вимагає чинне законодавство України. Невідповідність вказаних документів фактичним господарським відносинам позивача з боку відповідача не доведена.

Таким чином, сукупність наданих сторонами доказів свідчить про відсутність підстав для визнання укладеного позивачем договору оренди №01122011 від 01.12.2011 року з ПП "ТРЕЙД-ПАК" та здійснених на його виконання господарських операцій нікчемними. Отже, висновки акту перевірки, не знайшли підтвердження при розгляді справи.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розд. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 6.1 п. 6 розд. ІІ вказаного Порядку у висновку акту зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контролюючі повноваження, вбачається, що норми ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочин, укладений позивачем недійсним. Суд вважає помилковими та необґрунтованими висновки відповідача про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Суд зазначає, що предметом оскарження позивачем в рамках даної адміністративної справи є також дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, по зміні показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються відповідачем в електронній базі податкової звітності, а саме в базі даних, яка має назву «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Доказом вчинення відповідачем таких дій є надані суду витяги звітної форми «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» по ПП «СВС» по податковому кредиту та податковим зобов'язанням (а.с. 87-88).

Аналіз наданих відповідачем витягів з Детальної бази співставлення підтверджує наявність наведених позивачем обставин. В судовому засідання свідок посадова особа відповідача, яка здійснювала перевірку, пояснив, що в якості підстав для відображення відхилень є акт перевірки від 10.01.2013 р. № 9/22-0/31762316.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт, що на підставі акту перевірки від 10.01.2013 р. № 9/22-0/31762316 відповідач вчинив дії по зміні задекларованих позивачем показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Детальній базі співставлення.

При вирішені питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень КАС України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача. У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАС України йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено в Рішенні Конституційного суду від 01.12.2004р. №18-рп/2004.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 наказу № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. Також цим наказом встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, Детальна база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками №5.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

З наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Детальній базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ, і повинні їм відповідати.

Тому суд погоджується з позицією позивача, що самостійна зміна відповідачем в Детальній базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи з специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, а саме у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Тому суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Детальній базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі тих показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

При вирішенні питання щодо способу захисту прав позивача, який необхідно застосувати у даній справі, суд вважає, що таким способом правомірно обрано визнання неправомірними дій відповідача по зміні в Детальній базі співставлення задекларованого позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань, а також зобов'язання відповідача відновити у цій базі даних податковий кредит та податкові зобов'язання позивача з ПДВ по операціям з його контрагентами у тому вигляді, в якому вони відображені позивачем у додатках №5 до декларації.

За приписами ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

За таких обставин заявлений по цій справі позов підлягає задоволенню повністю.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «СВС» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби щодо призначення та проведення документальної невиїзної перевірки ПП «СВС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ТРЕЙД-ПАК» (код ЄДРПОУ 36297318), їх реальності та повноти відображення в обліку вересень 2012 p., за результатами якої складений акт від 10.01.2013 р. № 9/22-0/31762316.

Визнати протиправними дії Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби щодо внесення змін до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в частині виключення відомостей про задекларовані позивачем податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2012 р. в сумі 66 666,67 грн. на підставі акту від 10.01.2013 р. № 9/22-0/31762316.

Зобов'язати Мар'їнську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію про результати перевірки Приватного підприємства «СВС», оформлену актом перевірки від 10.01.2013 р. № 9/22-0/31762316, та поновити в ній дані щодо податкових зобов'язань за вересень 2012 р. в сумі 66 666,67 грн., які містяться в поданих позивачем податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «СВС» (код ЄДРПОУ 31762316) витрати зі сплати судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.