Ухвала суду № 32445859, 17.07.2013, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/4828/13

Справа № 2020/12929/12 Головуючий 1 інст. -Ященко С.О.

Категорія : договірні Доповідач - Шевченко Н.Ф.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - судді : - Шевченко Н.Ф.

суддів : - Пономаренко Ю.А., Швецової Л.А.

при секретарі: - Гелашвілі Т.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 13 червня 2013 року

по справі за позовом Харківської міської ради до ТОВ «ТПК «Європа», ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, треті особи нотаріус ХМНО ОСОБА_10, приватний нотаріус ХМНО: ОСОБА_11, КП «Харківське міське БТІ» , відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції , ОСОБА_12 про відновлення порушеного права та визнання правочинів недійсними,

та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Харківської міської ради, ТОВ «ТПК «Європа», треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, нотаріус ХМНО ОСОБА_10, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_11, КП «Харківське міське БТІ», про визнання добросовісним набувачем та визнання договору дійсним, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року Харківська міська рада звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом, про визнання порушеного права та визнання правочинів недійсними.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 17.05.2010 року по справі №53/77-10 за ТОВ «ТПК Європа» визнано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-7 загальною площею 88,3 в літ. «А-4» по АДРЕСА_1. На підставі зазначеного рішення господарського суду Харківської області КП «Харківське МіськБТІ» 18.08.2010 року проведено реєстрацію права власності на ці нежитлові приміщення за ТОВ «ТПК «Європа».

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2010 року по справі №53/77-10 про визнання за ТОВ «ТПК «Європа» права власності на нежитлові приміщення №1-:-7 загальною площею 88,3 кв.м в літ. «А-4» АДРЕСА_1 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Згідно з інформацією управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 19.11.2012 року №13848 житловий чотирьохповерховий будинок по АДРЕСА_1 є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова на підставі рішення 25 сесії Харківської міської ради 3 скликання від 27.09.2001 року «Про комунальну власність м. Харкова». Будинок в цілому загальною площею 6680,3 кв.м відображається на балансі КП «Жилкомсервіс». Договори оренди на приміщення 1-го поверху №1-7 загальною площею 88,3 кв.м по АДРЕСА_1 управлінням не укладалися та не узгоджувалися. Приватизація цих приміщень не відбувалася.

31.08.2010року між ТОВ «ТПК «Європа» в особі директора ОСОБА_12та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №1-:-7 площею 88,3 кв.м . «А-4» по АДРЕСА_1.

31.08.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №1-:-7 площею 88,3 кв.м в літ. «А-4» по АДРЕСА_1.

05.09.2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №1-:-7 площею 88,3кв.м в літ. «А-4» по АДРЕСА_1.

19.10.2011 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №1-:-7 площею 88,3кв.м в літ. «А-4» по АДРЕСА_1.

Внаслідок незаконного набуття ТОВ "ТПК "Європа" у власність спірних нежитлових приміщень, які в подальшому неодноразово були відчужені за відповідними нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу, територіальна громада м. Харкова поза своєю волею втратила вказане майно, яке належить до комунальної власності.

Посилаючись на те, що вказані договори купівлі-продажу є недійсними з огляду на відсутність у ТОВ "Європа" права власності на нежитлові приміщення, що встановлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року, на підставі ст. 388 ЦК України позивач зазначав, що має право на витребування спірного майна з чужого незаконного володіння та просив суд:

Визнати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.08.2010 року між ТОВ «ТПК «Європа» і ОСОБА_5, посвідчений нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за №2452, - недійсним.

Визнати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.12.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, посвідчений нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за №3935, - недійсним.

Визнати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.09.2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованого в реєстрі за №4099, - недійсним.

Визнати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19.10.2011 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованого в реєстрі за №4615, -недійсним.

Зобов'язати КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» скасувати за ОСОБА_6 право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-7 загальною площею 88,3 кв.м в літ. «А-4» по АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_6 звільнити та повернути нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-7 загальною площею 88,3 кв.м в літ. «А-4» по АДРЕСА_1 Харківській міській раді.

21 березня 2013 року ОСОБА_5 було подано зустрічний позов до Харківської міської ради, ТОВ «ТПК «Європа» про визнання добросовісним набувачем та про визнання договору купівлі-продажу зазначених нежитлових приміщень від 31.08.2010 року дійсним.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 посилався на те, що він є добросовісним набувачем спірних нежитлових приміщень, договір купівлі-продажу посвідчувався нотаріально, при його укладанні нотаріусом було перевірено правоустановчі документи, та він не знав та не міг знати про те, що приміщення не належать ТОВ «ТПК «Європа».

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 13 червня 2013 року позовні вимоги Харківської міської ради задоволено частково.

Визнано договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.08.2010 року , укладений між ТОВ «ТПК «Європа» та ОСОБА_5, недійсним. Зобов'язано ОСОБА_6 звільнити та повернути Харківській міській ради нежитлові приміщення 1 поверху № 1-7 загальною площею 88,3 кв.м в літ. «А-4» по АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «ТПК «Європа» на користь харківської міської ради судовий збір у розмірі 107грн. 30 коп. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційних скаргах:

- ОСОБА_5 просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 13 червня 2013 року, ухвалити нове рішення яким Харківській міській раді відмовити у позові в повному обсязі, зустрічний позов задовольнити, посилаючись на те, що він є добросовісним набувачем спірних нежитлових приміщень, договір купівлі-продажу посвідчувався нотаріально, при його укладанні нотаріусом було перевірено правовстановлюючі документи, та він не знав та не міг знати про те, що приміщення не належать ТОВ «ТПК «Європа».

- ОСОБА_6 просить також скасувати рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 13 червня 2013 року в частині зобов'язання ОСОБА_6 звільнити та повернути Харківській міській раді нежитлові прміщенні 1 -го поверху № 1-7 загальною площею 88,3 кв.м в літ. «А-4» по АДРЕСА_1, та ухвалити нове рішення, яким відмовити Харківській міській раді в задоволенні цієї позовної вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника ТОВ «ТПК «Європа», ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третіх осіб нотаріуса ХМНО ОСОБА_10, приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_11, КП «Харківське міське БТІ» , ОСОБА_12 повідомлених про час та місце розгляду згідно з вимогами ст. 74 - 76 ЦПК України, і які не заявили клопотання про відкладення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами статей 10,11,60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин та юридичних фактів, які стосуються правовідносин щодо наявного між сторонами спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень; суд розглядає справи з урахуванням принципу диспозитивності.

Задовольняючи частково позов Харківської міської ради, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог власника про витребування спірного нежитлового приміщення від добросовісного набувача, оскільки це майно вибуло з володіння власника поза його волею.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом цієї правової норми суд повинен з'ясувати, а позивач повинен довести: чи вибуло майно з володіння власника у силу зазначених обставин, а також чи придбав набувач це майно за відплатним договором і чи не знав та не міг знати він про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

При цьому за змістом цієї правової норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника поза його волею.

Таким чином, право власника на витребування своєї речі при певних умовах обмежується в інтересах добросовісного набувача.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Ураховуючи вимоги статті 10 ЦПК України та виходячи зі змісту пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України, власник зобов'язаний довести, що майно вибуло з його володіння не з його волі, а набувач - довести, що він придбав майно за відплатною угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту лише шляхом задоволення віндикаційного позову про витребування майна від добросовісного набувача.

Крім того, право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено у суді.

З матеріалів справи вбачається, що житловий чотирьохповерховий будинок в цілому з нежитловими приміщеннями загальною площею 6680,3 кв.м по АДРЕСА_1 на підставі рішення ХХУ сесії Харківської міської ради ХХШ скликання від 27.09.2001 року «Про комунальну власність м. Харкова» є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова та знаходиться на балансі КП «Жилкомсервіс» (т.1 а.с.43-49).

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.05.2010 року по справі №53/77-10 за ТОВ «ТПК Європа» визнано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №1-7 загальною площею 88,3 в літ. «А-4» по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.10-11).

На підставі зазначеного рішення господарського суду Харківської області КП «Харківське МіськБТІ» 18.08.2010 року проведено реєстрацію права власності на ці нежитлові приміщення за ТОВ «ТПК «Європа» (т.1 а.с.12).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2010 року по справі №53/77-10 про визнання за ТОВ «ТПК «Європа» права власності на нежитлові приміщення №1-:-7 загальною площею 88,3 кв.м в літ. «А-4» АДРЕСА_1 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.37-41).

Внаслідок незаконного набуття ТОВ "ТПК "Європа" у власність спірних нежитлових приміщень, які в подальшому неодноразово були відчужені за відповідними нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу, територіальна громада м. Харкова поза своєю волею втратила вказане майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади.

31.08.2010року між ТОВ «ТПК «Європа» в особі директора ОСОБА_12та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №1-:-7 площею 88,3 кв.м . «А-4» по АДРЕСА_1(т.1 а.с.14).

31.08.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №1-:-7 площею 88,3 кв.м в літ. «А-4» по АДРЕСА_1(т.1 а.с.21).

05.09.2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №1-:-7 площею 88,3кв.м в літ. «А-4» по АДРЕСА_1(т.1 а.с.26-27).

19.10.2011 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №1-:-7 площею 88,3кв.м в літ. «А-4» по АДРЕСА_1(т.1 а.с.32-33).

Звертаючи увагу на те, що позивачем Харківською міською радою доведено, що спірні нежитлові приміщення №1-7 площею 88,3кв.м в літ. «А-4» по АДРЕСА_1 в м.Харкові вибули з власності територіальної громади поза волею власника внаслідок незаконного набуття ТОВ "ТПК "Європа" у власність спірних нежитлових приміщень, і послідуючої їх незаконної продажі та знаходиться у власності добросовісного набувача - відповідача ОСОБА_6, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову в частині визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.08.2010 року між ТОВ «ТПК «Європа» і ОСОБА_5, посвідченого нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за №2452, - недійсним та в частині покладення на ОСОБА_6 обов'язку звільнити та повернути нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-7 загальною площею 88,3 кв.м в літ. «А-4» по АДРЕСА_1 Харківській міській раді.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності, який означає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець добросовісним чи недобросовісним.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано в нього.

Таким чином, статтею 388 ЦК передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Враховуючи, що спірне майно вибуло з володіння власника не з його волі, оскільки нежитлові приміщення були продані за недійсним правочином ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 31.08.2010 року, а згодом перепродані ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов місьради про витребування спірного нежитлового приміщення. При цьому підстави, за якими майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, при розгляді справи не встановлені.

Як зазначено в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Зі змісту зазначеного роз'яснення Верховного Суду України убачається, що якщо позивач вимагає повернення майна, відчуженого третіми особами за договором, учасником якого позивач не був, належним способом захисту є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом віндикації.

Таким чином, оскільки Харківська міська рада не була стороною договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення від 11.10.2011року, однак майно вибуло із власності територіальної громади поза її волею, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав на нерухоме майно є витребування спірного приміщення з підстав, передбачених статтями 330, 388 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 придбала приміщення за відплатним договором купівлі-продажу та витратила кошти на його ремонт, правового значення для вирішення позову місьради про витребування майна не мають, оскільки питання про повернення грошей може бути вирішено в іншому позовному провадженні і воно стосується наслідків недійсного правочину.

Посилання апелянтів про неврахування судом першої інстанції факту не оскарження Харківською міською радою рішення господарського суду від 17.05.2010 року, що на думку апелянта обмежує право власника на витребування майна від відповідачки ОСОБА_6, як добросовісного набувача, на законність і обґрунтованість рішення не впливає, оскільки постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року вищевказане рішення скасоване як незаконне, а тому міськрада має право на витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.

Таким чином, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, з урахуванням положень частини 1 статті 303 та частини 1 статті 308 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення апеляційних скарг ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та залишення без змін рішення районного суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 13 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий Судді